Іменем України
12 березня 2014 року 14:36 Справа №2а-10501/12/0170/2
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Яковлєва С.В.,
при секретарі Баценко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Феодосійська міська рада АР Крим
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився;
за участю експерта - ОСОБА_2, свідоцтво НОМЕР_2 від 03.06.2011 року;
Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі відповідач) № 0155111703 від 29.04.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 114575,38 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-10501/12/0170/2.
У судовому засіданні, яке відбулося 15.11.2012 року, представником відповідача надано письмові заперечення на адміністративний позов № 6477/9/1000 від 14.11.2012 року.
Ухвалою суду від 15.11.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Феодосійську міську раду АР Крим, розгляд справи відкладений до 26.11.2012 року.
Під час розгляду справи провадження по справі неодноразово зупинялося у зв'язку із проведенням комплексної судової землевпорядної та бухгалтерської експертизи.
На адресу Окружного адміністративного суду АР Крим 21.02.2014 року від ТОВ "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи" надійшла адміністративна справа та експертний висновок № 36 від 11.02.2014 року.
Ухвалою суду від 24.02.2014 року поновлено провадження у адміністративній справі.
Сторони та третя особа явку своїх представників у судове засідання, яке відбулося 12.03.2014 року, не забезпечили, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, 11.03.2014 року від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника та клопотання про призначення по справі додаткової експертизи.
Суд, приймаючи до уваги те, що учасники процесу були сповіщені про дні та час розгляду справи, клопотань про відкладення судового засідання не надали, враховуючи сплив строку розгляду справи, передбачений ст. 122 КАС України, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документами.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2014 року, було розглянуто клопотання позивача про призначення по справі додаткової експертизи та, керуючись ст. 81, 85, 133, 160, 165 КАС України, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення експерта, суд
Відповідачем 29.04.2012 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0155111703, в якому позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати (за землю) з фізичних осіб за 2012 рік у розмірі 114575,38 грн.
Судом встановлено, що 25.12.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № 6804, за яким позивач придбав нежитлову будівлю, промислову базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Нежитлова будівля розташована на земельній ділянці площею 1036,3кв.м. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної республіки Крим, реєстровий запис №6804. Право власності зареєстровано Комунальним підприємством "Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" 06.01.2010 року за реєстраційним № 6743258.
Матеріали справи свідчать про те, що Рішенням № 2924 від 31.03.2010 року 68 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою по відводу земельних ділянок і технічної документації по землеустрою по складенню документів, що посвідчують право на земельну ділянку", позивачу було дозволено розробити технічну документацію по землеустрою на вищевказану земельну ділянку, та зобов'язано представити її на затвердження міської ради.
Рішенням № 3218 від 27.08.2010 року 77 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1" технічну документацію затверджено та вирішено передати земельну ділянку площею 0,3024 га фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком до 30.08.2059 року.
Судом встановлено, що 02.04.2010 року між позивачем та Феодосійською міською радою укладений договір "Про відшкодування збитків від недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки". Типова форма зазначеного договору була затверджена рішенням від 01.10.2004р. № 1592 30 сесії 4 скликання Феодосійської міської ради.
Пунктами 1, 2 зазначеного договору передбачено, що позивач, будучі землекористувачем, який фактично використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів для комерційного ви користування (обслуговування існуючої промислової бази), зобов'язується сплачувати на вказаний Феодосійською міською радою рахунок в період з 31.03.2010 року по дату отримання правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою рівними частками 15 серпня та 15 листопада щороку кошти у сумі 114 575,38 грн. Також у договорі зазначено, що при наявності оплати Землекористувачем земельного податку за відповідний період по цієї земельної ділянці (що потверджується довідкою ДПІ в м. Феодосія) сума оплати, передбачена договором, зменшується на суму сплаченого земельного податку.
Правомірність зазначеного договору та його відповідність нормам Цивільного кодексу України підтверджено рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 11.08.2011 року по справі № 2-2314/11р.
До матеріалів справи залучено копію заяви представника позивача від 14.11.2011 року до Феодосійської міськради, в якій вказано, що Рішенням 68 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради від 31.03.2010року, позивачу було доручено розробити технічну документацію по землеустрою, у зв'язку з чим він просить надати інформацію про рух оформлення права позивача на земельну ділянку.
Листом від 24.11.2011р. вих. № С-40/5532/2 Виконавчого комітету Феодосійської міської ради позивача було повідомлено, що Рішенням № 3218 від 27.08.2010 року 77 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1" технічну документацію затверджено та вирішено передати земельну ділянку площею 0,3024 га позивачу. На підставі вказаного рішення було оформлено договір оренди, який передано позивачу для узгодження та подальшої державної реєстрації.
Також позивача було повідомлено про те, що згідно даних Відділу Держкомзему України у м. Феодосії, договір оренди земельної ділянки площею 0,3024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 20.11.2011 року державну реєстрації не проходив.
Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час прийняття Феодосійською міською радою рішення "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1") використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час прийняття Феодосійською міською радою рішення "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1") об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час прийняття Феодосійською міською радою рішення "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1") було встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.
Згідно ст.15 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, яка діяла на час прийняття Феодосійською міською радою рішення "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1") власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частина 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Починаючи з 01.01.2011 року плата за землю нараховується у відповідності до розділу XIII "Плата за землю" Податкового кодексу України.
Податковим Кодексом України визначено поняття плати за землю, земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності -обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статей 269-270 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
Відповідно до Земельного кодексу України право на землю може бути реалізовано шляхом права власності на землю та права користування землею (розділ ІІІ, глави 14 та 15 Земельного кодексу України).
Право користування землею виникає у двох випадках - право постійного користування земельною ділянкою (стаття 92 Земельного кодексу України) та право оренди земельної ділянки (статті 93, 94 Земельного кодексу України).
Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаних статей, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
З огляду на зазначене вище суд дійшов висновку, що положення Закону України "Про оренду землі" Податкового кодексу України та Земельного кодексу України (стаття 125), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин - стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.
Згідно ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" визначено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на який розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Згідно пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
При вивченні наведених вище положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у фактичному користуванні, а обов'язок зі сплати орендної плати за земельну ділянку покладається на суб'єкта плати за землю з дня виникнення права користування земельною ділянкою, у даному випадку з дати реєстрації права на нерухомість. Відсутність належним чином оформленого правовстановлюючого документу не звільняє особу від виконання обов'язку по сплаті земельного податку.
Виходячи з положень вказаних норм, на переконання суду, розмір орендної плати за землю є умовою договору оренди. В той же час, орендна плата є формою загальнодержавного податку "плата за землю" і не може залежати від умов договору чи його неукладення, оскільки відносини оподаткування регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не допускають диспозитивності. Принципові засади такого регулювання містяться в статті 67 Конституції України, відповідно до якої кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі № 2а-2943/12/0170/2.
Як зазначено вище, судом встановлено, що 25.12.2009 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу № 6804, за яким позивач придбав нежитлову будівлю, промислову базу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням № 3218 від 27.08.2010 року 77 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1" технічну документацію затверджено та вирішено передати земельну ділянку площею 0,3024 га фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1 в оренду строком до 30.08.2059 року.
Листом від 24.11.2011р. вих. № С-40/5532/2 Виконавчого комітету Феодосійської міської ради позивача було повідомлено, що Рішенням № 3218 від 27.08.2010 року 77 сесії 5го скликання Феодосійської міської ради "Про надання земельної ділянки ФОП ОСОБА_1" технічну документацію затверджено та вирішено передати земельну ділянку площею 0,3024 га позивачу. На підставі вказаного рішення було оформлено договір оренди, який передано позивачу для узгодження та подальшої державної реєстрації. Також позивача було повідомлено про те, що згідно даних Відділу Держкомзему України у м. Феодосії, договір оренди земельної ділянки площею 0,3024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, станом на 20.11.2011 року державну реєстрації не проходив.
Позивачем, порядку передбаченому ст. 71 КАС України, не було надано жодного доказу не реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 0,3024 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з вини третьої особи.
До матеріалів справи залучений експертний висновок №36 від 11.02.2014 року комплексної судової землевпорядної та бухгалтерської експертизи, проведеної на виконання ухвали суду від 07.05.2013 року.
При проведені експертизи експерти дійшли висновку, що площа земельної ділянки під придбаною позивачем промисловою базою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 25.12.2009 року, складає 0,3024 га.
Проведеним дослідженням встановлене, що оскільки договір оренди земельної ділянки не існує, встановити розмір орендної плати за використання ділянки не виявляється можливим.
При цьому, у судовому засіданні, яке відбулося 12.03.2014 року, експерт ОСОБА_2 пояснила, що нарахована відповідачем позивачу орендна плата за 2012 рік у сумі 114575,38 грн., яка співпала з сумою, вказаною у договорі "Про відшкодування збитків від недоотриманих коштів за фактичне використання земельної ділянки", укладеному між позивачем та Феодосійською міською радою 02.04.2010 року, розраховувалась з урахуванням площі земельної ділянки, коефіцієнту комерційного використання та нормативно-грошової оцінки.
Крім того, в ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2012 року по справі № 2а-2943/12/0170/2 встановлено обов'язок позивача сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за інший звітний період саме у розмірі 114575,38 грн.
Ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З огляду на зазначене вище, враховуючи пояснення експерта, приймаючи до уваги те, що позивач фактично користувався земельної ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, та при цьому, не здійснював а ні сплату орендної плати, а ні податку за земельну ділянку, суд дійшов висновку, що матеріалами справи спростовуються твердження позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0155111703 від 29.04.2012 року, в наслідок чого, відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду
Суддя Яковлєв С.В.