Справа № 161/1493/14-ц
Провадження № 2/161/1114/14
27 лютого 2014 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.
при секретарі Коритнюк А.П.
за участі представника позивача Бохонковича В.Є.
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Свій позов мотивує тим, що 11 травня 2006 року між ПАТ «Сведбанк»» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 201/0506/88-044, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 30000 доларів США, а відповідач зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Станом на 16 вересня 2013 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 40753,48 доларів США, що еквівалентно 325742 гривні 57 копійок та складається з заборгованості по кредиту в сумі 14500 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 8229,10 доларів США; заборгованості по пені в сумі 18024,38 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 травня 2005 року укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі передали банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу № 15 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами своїх прав вимоги до ОСОБА_3 за зобов'язаннями по кредитному договору № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року та іпотечному договору № б/н від 11 травня 2006 року.
Враховуючи наведене, просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року в сумі 325742 гривні 57 копійок на користь ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів, а також стягнути судові витрати по справі.
В ході судового розгляду представником позивача уточнено позовні вимоги, а саме просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року в сумі 181673 гривні 70 копійок на користь ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів, а також стягнути судові витрати по справі, тобто без врахування пені.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Представник відповідача - ОСОБА_3 - ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги не визнав, вказував, що позивачем пропущенні строки позовної давності для звернення до суду.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась з невідомих на те суду причин, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 11 травня 2006 року між ПАТ «Сведбанк»» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 201/0506/88-044, відповідно до якого банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 30000 доларів США, а відповідач зобов'язувався повернути кредит і сплатити відсотки за користування кредитом в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд, відповідач, в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернув.
ОСОБА_3 в порушення умов договорів свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування кредитом не виконав.
Станом на 16 вересня 2013 року у ОСОБА_3 виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 40753,48 доларів США, що еквівалентно 325742 гривні 57 копійок та складається з заборгованості по кредиту в сумі 14500 доларів США; заборгованості за відсотками в сумі 8229,10 доларів США; заборгованості по пені в сумі 18024,38 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договором, між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 травня 2005 року укладено договір іпотеки, згідно якого відповідачі передали в банку в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.
28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк», та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу № 15 та договір про відступлення прав за іпотечними договорами своїх прав вимоги до ОСОБА_3 за зобов'язаннями по кредитному договору № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року та іпотечному договору № б/н від 11 травня 2006 року.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.1 ст.35 цього Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
З наданих представником позивача доказів вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону України «Про іпотеку» банком направлялася відповідачу 08 травня 2013 року, позивач ставив перед відповідачем питання про виконання основного зобов'язання.
Наведене свідчить про те, що іпотекодержателем дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та направлено письмову вимогу іпотекодавцю, передбачену ст.35 Закону «Про іпотеку».
Враховуючи вимоги заявлені позивачем, слід встановити спосіб реалізації предмета застави із застосуванням процедури продажу, встановленої Законом України «Про виконавче провадження», вказавши початкову вартість майна, яке перебуває в іпотеці, в сумі 220493 гривні.
Крім того, як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 серпня 2011 року, на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції перебував виконавчий напис № 1194, вчинений приватним нотаріусом 15 липня 2011 року про звернення стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Постановою старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції вищезазначений виконавчий напис повернуто стягувачу.
Наявність виконавчого напису за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільного чи примусового) не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами, а саме по собі вчинення виконавчого напису, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що слід звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, з початковою ціною 220493 гривні, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року в розмірі 181673 гривні 70 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 115898 гривень 50 копійок та заборгованості по процентам в сумі 65775 гривень 20 копійок, перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Не заслуговує на увагу суду вимога представника відповідача щодо застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачаються з умов кредитного договору та договору іпотеки, строк дії договорів визначено до 11 травня 2011 року, з позовом до суду позивач звернувся 23 вересня 2013 року, тобто в межах передбаченого законом строку.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимоги позивача про відшкодування відповідачами судових витрат підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215, 226 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити.
Звернути стягнення на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, з початковою ціною 220493 гривні, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 201/0506/88-044 від 11 травня 2006 року в розмірі 181673 гривні 70 копійок, що складається з заборгованості за кредитом в сумі 115898 гривень 50 копійок та заборгованості по процентам в сумі 65775 гривень 20 копійок, перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», шляхом проведення прилюдних торгів, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в користь Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» 1816 гривень 74 копійки судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя
Луцького міськрайонного суду Т.М. Філюк