11.03.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
ОСОБА_1 / головуючої/
ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судових засідань ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 , виправданого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_8 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 , представника потерпілої ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_12 , розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012070150000095 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Свалявського району ОСОБА_13 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2013, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, не працюючого, не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст. 286 КК України - виправдано за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
З висунутого обвинувачення, Пензенштадлер близько 9 год. 29.12.2012, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 рухаючись по автодорозі сполученням Перечин-Свалява-Довге у напрямку с. Поляна, не переконався у безпечності виконання маневру обгону, виїхав на смугу зустрічного руху, порушивши правила ПДР п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 "б" 10.1, 11.2, 12.1, 12.3, 14.2 "в", г", 14.6"г" , не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем марки Форд-Фієста, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 .
Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_14 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої здухвинної кісти без зміщення, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 64 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Невиконання водієм Пензештадлером вищезазначених правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками які настали, отриманням ОСОБА_11 тілесних ушкоджень та кваліфікується як правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що правопорушенням також спричинено майнову і моральну шкоду потерпілій ОСОБА_15 на загальну суму п'ятдесят тисяч гривень.
Суд виправдовуючи Пензенштадлера відхилив як неналежний доказ висновок судово-медичного експерта за №64 про характер та механізм отримання потерпілою ОСОБА_16 тілесного ушкодження з тих підстав, що експерт потерпілу не оглядав, а керувався виключно медичною документацією та актом судово-медичного обстеження за №114. Суд взяв до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи від 09.09.2013 за № 61, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_16 отримала закритий перелом здухвинної кістки внаслідок падіння з висоти.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність причинного зв'язку між ДТП і отриманою ОСОБА_16 травмою, яку за її показаннями, вона отримала внаслідок падіння з висоти та виправдав за недоведеністю кримінального правопорушення.
У зв'язку з цим суд залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_15 заявлений на суму 133375 грн. матеріальної шкоди та 15 тис. гривень моральної шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та винести обвинувальний вирок. Обгрунтовує тим, що даний вирок не відповідає вимогам ч.1 ст. 370 КПК України, оскільки суд не перевірив усі докази, не дав їм оцінки на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності для вирішення питань, визначених даною нормою. Вважає, що як обвинувачений, так і потерпіла ОСОБА_16 дали суду показання щодо обставин отримання потерпілою ОСОБА_16 тілесних ушкоджень, які не були перевірені судом, а ті що були зібрані органом досудового розслідування вказують власне на те, що обвинувачений порушивши ПДР зіткнувся із зустрічним автомобілем, внаслідок чого пасажир отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження, що ствердужується як висновком автотехнічної експертизи, так протоколом огляду місця події, а також роздруківками телефонних розмов ОСОБА_16 , з яких не вбачається, що остання телефонувала Пензенштдлеру для того, щоби він її травмовану завіз у лікарню. Вважає, що суд допустив однобічність та виніс явно незаконне рішення.
В доповненні до апеляційної скарги, прокурор змінив апеляційні вимоги, просив вирок скасувати, призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції. Обгрунтував тим, що суд порушив вимоги ч.3 ст. 314 КПК України, оскільки не розглянув угоду про примирення між підозрюваним і потерпілою, яка була подана на стадії досудового розслідування.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_9 також просить даний вирок скасувати та постановити новий, яким визнати Пензенштадлера винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Обгрунтовує тим, що суд поклав в основу виправдувального вироку не перевірені показання потерпілої ОСОБА_16 , що вона отримала травму під час миття вікон зранку . Вважає, що вона отримала травму під час ДТП. Більш того, убачається, що обвинувачений віз потерпілу зовсім у протилежному напрямку від лікарні і даних про те, що потерпіла йому телефонувала, немає. Просить винести рішення яким задовольнити її цивільний позов, оскільки винним у ДТП є саме Пензенштадлер.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримання апеляційних вимог та представника потерпілої ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_17 , який підтримав апеляційну скаргу потерпілої та прокурора, заперечення виправданого, його захисника і представника потерпілої ОСОБА_16 щодо доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій та сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Суд першої інстанції встановивши фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку про відсутність складу злочину у діях Пензенштдлера.
Орган досудового слідства висуваючи Пензенштадлеру обвинувачення у тому, що при здійсненні ним зіткнення із зустрічним автомобілем, потерпіла ОСОБА_16 , яка їхала разом з ним в якості пасажира, отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості під час ДТП, не узгоджується із здобутими доказами. Так, впродовж досудового розслідування ОСОБА_16 стверджувала, що після отримання травми ноги внаслідок падіння з драбини, на її прохання у лікарню відвозив обвинувачений, а під час ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження. До обвинуваченого претензій немає, визнавати її потерпілою не просила, як і притягувати до відповідальності.
Критерієм кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України є порушення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортного засобу, суспільно небезпечних наслідків цього, причиновий зв'язок між порушенням і наслідками, тобто отримання потерпілою особою середньої тяжкості тілесного ушкодження внаслідок ДТП.
Як встановлено у справі, чого і не заперечили учасники кримінального провадження, Пензенштадлер порушив правила дорожнього руху при здійсненні маневру обгону та зіткнувся із зустрічним транспортним засобом, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_7 та його пасажир, легкі тілесні ушкодження, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, зокрема ст. 124 КУпАП.
Перевіряючи докази обвинувачення, суд першої інстанції призначив повторну комісійну судово-медичну експертизу з приводу отриманих ОСОБА_16 тілесних ушкоджень, яка дійшла висновку, що ОСОБА_16 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження: закритий перелом здухвинної кістки внаслідок падіння з висоти, а інші тілесні ушкодження, які є легкими- внаслідок ДТП. Даний висновок узгоджується з показаннями ОСОБА_16 .
Отже, оскільки ОСОБА_16 внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, а критерієм кримінальної відповідальності є отримання особою середньої тяжкості тілесне ушкодження, то в діях Пензенштадлера відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст. 286 КК України.
На підставі викладеного, суд першої інстанції мав виправдати Пензенштадлера за відсутністю складу кримінального правопорушення, а не за недоведеністю.
У зв'язку з цим на підставі п.4 ч.1 ст. 408 КПК України вирок підлягає зміні.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_16 дала неправдиві свідчення щодо механізму отримання нею тілесних ушкоджень, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки інших достовірних доказів про те, як саме отримала тілесні ушкодження ОСОБА_16 немає, а всі сумніви і припущення тлумачаться на користь обвинуваченого. З урахуванням викладеного, немає правового значення і угода, укладена між підозрюваним і потерпілою, більш того, з цієї угоди вбачається, що ОСОБА_16 потерпілою себе не визнає та просила кримінальне провадження закрити. Одночасно у цій угоді немає відомостей, що підозрюваний вину свою визнав / т.1 а.с. 181, т.2 а.с. 6/. Така угода не відповідає вимогам ст. ст. 469, 471 КПК України та не могла бути предметом розгляду.
З цих же підстав апеляційний суд відхиляє і доводи потерпілої ОСОБА_9 .Хоча ОСОБА_15 визнана потерпілою у справі, оскільки їй заподіяна матеріальна шкода , проте вона не була позбавлена можливості звернутися з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок джерела підвищеної небезпеки, в порядку цивільного судочинства. Таке право вона не втратила і на даний час. Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині вироку не зазначив, що зробив з цивільним позовом ОСОБА_15 , а з мотивувальної частини вбачається, що залишив без розгляду, судова колегія вважає, що дане рішення слід внести в резолютивну частину вироку.
Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу прокурора і апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 3.12.2013 щодо ОСОБА_7 - змінити.
Вважати ОСОБА_7 виправданим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_9 залишити без розгляду.
В решті вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На дану ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3-х місяців з дня її проголошення.
Судді: