11 березня 2014 року Чернігів Справа № 825/726/14
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Федоренко Я.О.,
за участю представників сторін
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Кумановського О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 17.02.2014 № 0000861701, № 0000871701.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, 05.02.2014 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Чернігівської ОДПІ Красножон Ю.В. був складений акт № 27/17-121 та акт № 26/17-121 камеральної перевірки податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця ОСОБА_1 за 2012 та 2013 роки.
В актах зазначено, що ОСОБА_1 порушені терміни сплати авансових внесків з сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем строків, визначених п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України, а саме: 21.05.2012, 29.08.2012, 22.10.2012, 21.03.2013, 22.05.2013.
Позивач визнає факт невчасної сплати тільки за двома датами, за якими порушені терміни сплати авансових внесків з сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем, а саме 21.05.2013 та 29.08.2012.
Таким чином, добровільно до отримання податкового повідомлення-рішення позивач сплатила за цими двома датами зазначені в актах суми штрафів 107,30 грн та 57,35 грн (загальна сума 164,65 грн сплачена згідно квитанції від 07.02.2014).
Не зважаючи на цей факт в податковому повідомленні-рішенні ці суми знову зазначені як штрафи.
Згідно платіжних документів в усіх інших випадках ОСОБА_1 сплачувала авансові внески зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем до 20 числа (включно) поточного місяця, як це і передбачено п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України: 18.05.2012, 19.10.2012, 20.03.2013.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на письмові заперечення (а. с. 29-31), в яких зазначив, що актом камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 05.02.2014 № 26/17-121 встановлено, що позивачем порушено термін сплати авансових внесків з сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем (граничний термін сплати 20.05.2012 - дата сплати 21.05.2012, сума штрафних санкцій 107,30 грн; граничний термін сплати 20.08.2012 - дата сплати 29.08.2012, сума штрафних санкцій 107,30 грн; граничний термін сплати 20.10.2012 - дата сплати 22.10.2012, сума штрафних санкцій 107,30 грн). На підставі п. 122.1 ст. 122 ПК України податковим повідомленням-рішенням № 0000861701 від 17.02.2014 застосовано штрафні санкції в сумі 321,90 грн.
Актом камеральної перевірки податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця від 05.02.2014 № 27/17-121 встановлено, що позивачем порушено термін сплати авансових внесків з сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем граничний термін сплати 20.03.2013 - дата сплати 21.03.2013, сума штрафних санкцій 114,70 грн, граничний термін сплати 20.05.2013 - дата сплати 22.05.2013, сума штрафних санкцій 57,35 грн. На підставі п. 122.1 ст.122 ПК України податковим повідомленням-рішенням № 0000871701 від 17.02.2014 застосовано штрафні санкції в сумі 172,05 грн.
Згідно зі ст. 295 Податкового кодексу України 20.05.2012 у картці особового рахунку ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку було нараховано ставку 214,60 грн, сплата надійшла 21.05.2012, відповідно виникла недоїмка у сумі 211,80 грн, оскільки залишалась переплата у сумі 2,80 грн. Відповідно до пп. 122.1. ст. 122 Податкового кодексу України за вказане порушення застосовано штрафну санкцію у сумі 107,30 грн.
Станом на 20.10.2012 у картці особового рахунку ФОП ОСОБА_1 по єдиному податку виникла недоїмка у сумі 210,21 грн (залишалась переплата у сумі 4,39 грн), оскільки було сплачено суму 214,60 грн - 22.10.2012. За дане порушення застосовано штрафну санкцію у сумі 107,30 грн.
Також, у березні 2013 року у картці особового рахунку по єдиному податку було нараховано ставку єдиного податку по строку 20.03.2013 у сумі 229,40 грн, сплата надійшла 21.03.2013, відповідно 20.03.2013 виникла недоїмка у сумі 116,51 грн (залишалась переплата у сумі 112,89 грн). За дане порушення застосовано штрафну санкцію у сумі 114,70 грн.
На підставі вищевикладеного Чернігівська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Чернігівській області вважає свої дії правомірними, а податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 0000861701, № 0000871701 такими, що винесені із дотриманням норм податкового законодавства і просить відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та заперечень на неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_3) перебуває на податковому обліку з 11.04.2006, що підтверджується копією актів камеральних перевірок (а. с. 32, 33), що не заперечується сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України не потребує доказування.
Чернігівською об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ) було проведено камеральні перевірки податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи-підприємця, на підставі яких складено акти від 05.02.2014 № 26/17-121, № 27/17-121 (а. с. 32, 33).
Перевірками встановлено порушення терміну сплати авансових внесків зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем протягом строків, визначених п. 295.1 ст. 295 ПК України.
Позивач визнає факт невчасної сплати тільки за двома датами, за якими порушені терміни сплати авансових внесків з сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем, а саме 21.05.2013 та 29.08.2012.
Таким чином, добровільно до отримання податкового повідомлення-рішення позивач сплатила за цими двома датами зазначені в актах суми штрафів 107,30 грн та 57,35 грн (загальна сума 164,65 грн сплачена згідно квитанція від 07.02.2014).
На підставі вищезазначених актів прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 0000861701, № 0000871701, якими зобов'язано сплатити штраф у сумі 493,95 грн (а. с. 34).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатила 07.02.2014 штраф за несвоєчасну сплату єдиного податку за 2012-2013 роки, що підтверджується копією квитанції № 42/44 від 07.02.2014 (а. с. 8), однак дана сума була включена до загальної суми штрафу в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.
Представник відповідача, в судовому засіданні надав пояснення, що дійсно ця сума була врахована в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, оскільки їх винесли на підставі актів камеральних перевірок без уточнення заборгованості на час формування податкового повідомлення-рішення.
Досліджуючи факт визначеного позивачу порушення, судом враховано, що в силу п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом. А згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Також, судом встановлено, що сплати єдиного податку було проведено у банку 20.03.2013, 18.05.2012 та 19.10.2012, що підтверджується копіями квитанцій (а. с. 9, 10).
Відповідно до Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 виконані протягом операційного часу касові операції відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий операційний день, а в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» дата валютування - зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача. До настання дати валютування сума переказу обліковується в обслуговуючих отримувача банку або в установі - учасників платіжної системи.
Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі Закон України № 2346-111) переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.
Згідно п. 22.4 ст. 22 Закону України № 2346-111 під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.
Пунктом 31.1 статті 31 Податкового кодексу України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Згідно з пунктом 8.1 ст. 8 Закону України № 2346-ІІІ банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Таким чином, це банк здійснив переказ коштів у перший операційний день, а саме 21.05.2012, 22.10.2012 та 21.03.2013 відповідно, оскільки позивач здійснив оплати у післяопераційний час, що передбачено законом.
Отже, оскільки банком, обслуговуючим платника податків - позивача, були прийняті платіжні доручення на сплату всієї суми податку у строки, передбачені пп. 267.5.2 п. 267.5 ст. 267 ПК України, то відсутні як підстави для нарахування пені, так і підстави для вимоги про сплату сум податку, незарахованих до бюджету банком.
Таким чином, суд визнає, що відповідач прийшов до помилкового висновку про несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач, як на підставу визначення правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно ч. 2. ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Слід зазначити, що аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 06.04.2004 за № 8/140, ухвалах Вищого адміністративного суду України від 15.07.2010 № К-19590/07, від 10.06.2010 у справі № К-21457/07 та від 04.07.2013 у справі № К/800/34726/13 (825/1031/13-а).
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, - задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 17.02.2014 № 0000861701, № 0000871701.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн 70 коп.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Д.В. Лобан