03 березня 2014 року Справа № 9104/49165/12
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року про відмову у відкритті провадження у справі у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій незаконними,-
товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції в якому просило визнати дії відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Ковельська кузня» з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 року незаконними.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції товариство з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що ухвалу прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписи п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України покладають на посадових осіб контролюючих органів обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами і нормативно-правовими актами України.
При цьому, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України, вимогам Податкового кодексу України. Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин повинно визначатися судом з урахуванням змісту частини першої статті 2 КАС, принципів.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Тому апелянт вважає, що суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій. До того ж, стаття 2, ч. 2 КАС України прямо передбачає право оскарження дій суб'єкту владних повноважень.
На підставі вище викладеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 2 КАС України визначено зміст прав, свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача, в тому числі і щодо складання рішення (акту), не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, мають юридичне значення лише після того, як вони будуть втілені в рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що у відкритті провадження слід відмовити, оскільки обраний позивачем спосіб захисту права визнання дій податкової інспекції при проведенні перевірки та документуванні її результатів незаконними, не відповідає його змісту, дії відповідача у даному випадку не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлюють прав і обов'язків, а тому не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції не погоджується.
Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративної справи, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а згідно п. 7 цієї ж норми суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З врахуванням змісту позовних вимог та зазначених норм КАС України колегія суддів вважає, що даний спір повинен розглядатись за правилами КАС України.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу суду першої інстанції слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити до цього ж місцевого суду для продовження її розгляду.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п.3 ч.1 ст. 199, ст. 202, ст. 204, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ковельська кузня» - задовольнити, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2012 року про відмову у відкритті провадження у справі № 2а-0370/381/12 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин