Справа №-22-а-16166/08
Головуючий у 1 інстанції Золотоверхий О.І. Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
21 квітня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого суддів при секретарі
О.Г. Хрімлі, В.І. Маслія, О.Ф. Ситникова, Л.В. Архіповій,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення,-
16 січня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 13.02.2008 року адміністративний позов задоволений частково, на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку стягнуто недоплачену суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки у розмірі 4834,50 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Позивач до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та заперечень на апеляційну скаргу не надходило.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області до судового засідання не з'явився, про дату, місце та час апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду клопотання про апеляційний розгляд справи у його відсутність.
У відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення недоотриманої суми допомоги на оздоровлення за 2005-2007 роки, суд першої інстанції посилався на ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка не може обмежуватись законом України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими були обмежені виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Частиною 4 ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам І і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у значно меншому розмірі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу були проведені виплати таким чином: у 2005 році - 262 грн., у 2006 році - 350 грн., у 2007 році - 400 грн., що не оспорюється сторонами.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 16.01.2008 року, тобто поза річним строком, встановленим для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи в частині стягнення грошової допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови в задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Тому пропуск такого строку є підставою для відмови в позові.
Статтею 161 КАС України передбачено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Колегія суддів вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005-2006 роки, поважних причин пропуску строку не вбачає.
Крім того, стосовно виплат, що здійснені відповідачем позивачу у 2005-2006 роках у розмірах, передбачених законами України «Про Держаний бюджет України» на відповідні роки, суд вважає такі виплати правомірними, виходячи з наступного.
Дійсно, законами України «Про державний бюджет України на 2005 рік», «Про державний бюджет України на 2006 рік» грошова допомога на оздоровлення передбачена у меншому розмірі, ніж це передбачено законом України ««Про статус і соціальний захист громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Разом з тим, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що зазначені закони України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки не визнані неконституційними у встановленому законом порядку.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Здійснюючи позивачу виплати допомоги на оздоровлення у меншому розмірі, ніж це передбачає ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач керувався постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року.
Згідно статті 71 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач правомірно виплатив щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 262 грн. за 2005 рік та у розмірі 350 грн. за 2006 рік, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 роки задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача недоотриманої суми щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат за 2007 рік, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Пунктом 30 ст. 71 закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, 09.07.2007 року Конституційним судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст. 71 закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Конституційний суд України відзначив, що положеннями закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, у зв'язку з чим скасовує постанову суду першої інстанції та постановляє нову, відповідно до якої позовні вимоги задовольняє частково, зобов'язує відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік із розрахунку 5-ти мінімальних заробітних плат.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13лютого 2008 року - задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2008 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської області про стягнення недоотриманої суми грошової допомоги на оздоровлення - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік із розрахунку п'яти мінімальних заробітних плат.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.Г. Хрімлі
Судді: В.І. Маслій
О.Ф. Ситников