ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
17.04.2008 р. № 10/173
ОСОБА_1
до
1.Київського міського військового комісаріата 2.Управління праці тасоціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації 3.Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат 4.Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві 5.Головного управління Державного казначейства України у м. Києві
про
перерахунок та виплату щорічної до 5 травня разової грошової допомоги Суддя Ковзель П.О. Секретар Сулім А.В.
Обставини справи:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати дії Київського міського військового комісаріату (далі-відповідач1) неправомірними, а в діянні Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (далі-відповідач 2) факт бездіяльності, перерахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня, відповідно до абз.6 п. 27 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, в обчисленні із застосуванням мінімальної пенсії за віком з 2003 по 2007.
В позовній заяві позивач зазначив, що з 2003 по 2007 виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня були здійснені у меншому розмірі, в супереч вимог Конституції України та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
В судовому засіданні позивач заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі.
Судом притягнуті як співвідповідачі Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - відповідач 3), Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - відповідач 4) та Головне управління Державного казначейства України у м. Києві (далі - відповідач 5).
Відповідач 1 був повідомлений про дату, час і місце слухання справи, однак явки свого представника не забезпечив, заперечень до суду не направив.
Відповідачі 2, 3, 4, 5 заперечили позов з підстав зазначених у запереченнях, а також подали клопотання про відмову у задоволенні позову на підставі ст. ст. 99,100 КАС України
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.04.2008 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.04.2008, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Позивач є інвалідом війни другої групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, яке видане Київським міським військовим комісаріатом 17.01.1995.
14.08.2007 позивач звернувся до відповідача-2 з заявою стосовно виплати щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня.
15.08.2007 відповідач-2 листом надав позивачу відповідь, в якому зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни 2 групи передбачена щорічна, до 5 травня виплата разової грошової допомоги. Сума вищезазначеної допомоги передбачається в розмірах визначених на поточний рік відповідно до Закону України „ Про державний бюджет України”. Для інвалідів війни 2 групи на 2004 сума разової грошової допомоги складала, відповідно до ст.44 Закону України „Про державний бюджет України” -160 грн.; на 2005 сума разової грошової допомоги складала, відповідно до ст.34. Закону України „ Про державний бюджет України” -330 грн.; на 2006 відповідно до ст. 30 вищезазначеного Закону, - 330 грн., а на 2007 відповідно до ст. 29, складає -360 грн. Стосовно виплати вищезазначених позивачем сум допомоги, які були визначені на 2004, 2005, 2006, та 2007 управління інформації немає, так як відповідач не перебуває на обліку в районі як інвалід війни.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України передбачено що, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 №3551-ХII (далі-Закон №3551-ХII) права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно зі ст. 13 Закону №3551-ХII, інваліди війни 2 групи мають право на разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У ст. 17-1 Закону №3551-ХII зазначено, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюється органами праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам -за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Також, суд керується вимогами абзацу першого пункту п'ятого Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007, де вказано, що проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частини другої статті 8, частини другої статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, обмеження прав позивача щодо розміру одноразової грошової допомоги є протиправним, а її виплату необхідно здійснювати у розмірі, визначеному частиною 5 статті 13 Закону №3551-ХII без обмежень, встановлених іншими законами.
Крім того, суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, оскільки позивач в судовому засіданні повідомив, що дізнався про порушення його прав у липні 2007, після Рішення Конституційного Суду України, крім того він є інвалідом 2 групи, має багато хронічних захворювань, а тому значний час проводить у лікувальних установах.
Згідно списків пенсіонерів Міністерства Оборони України, для виплати щорічної одноразової грошової допомоги згідно Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” виданих Головним управління соціального захисту населення в 2003 позивачу було виплачено 120 грн.; в 2004 - 160 грн.; в 2005 -330 грн.; в 2006 -330 грн. та в 2007 -360 грн.
Поряд з цим, Кабінет Міністрів України своїми постановами визначив мінімальну пенсію за віком на 2003 в сумі 47 грн.30 коп., на 2004 - 92 грн. 45 коп., на 2005 - 332 грн. на 2006 - 359 грн., на 2007 - 410грн. 06 коп.
Таким чином, різниця між фактично отриманою та належною до сплати позивачу сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги з 2003 по 2007, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком, становить 8629 грн. 28 коп.
Згідно п.3 п.п.3.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 № 147 „Про затвердження Типового положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат” (далі - Положення), головним завданням центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.
Отже, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат має виплатити позивачу, як інваліду війни 2-ї групи різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги з 2003 по 2007, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком, в розмірі 8629,28 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі 2, 3 не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.
Їх доводи про правомірність наданої відповіді та здійснення нарахування і виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня спростовуються зазначеними вимогами нормативно -правових актів та наявними у справі доказами.
Дослідивши обставини справи та проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації у відмові в здійсненні перерахування та виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги протиправними.
З цих же підстав, суд вважає, також, протиправними дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, який є органом соціального захисту, на який Положенням покладений обов'язок контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги.
Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
В контексті положень ст. 162 КАС України вимога позивача щодо встановлення факту бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації не може бути задоволена судом, оскільки вирішення питання щодо встановлення будь яких фактів не належить до компетенції цього суду, про що зроблений відповідний висновок.
Крім того, суд вважає безпідставними і необґрунтованими позовні вимоги щодо протиправності дій Київського міського військового комісаріату, у зв'язку з тим, що позивач до цього відповідача не звертався, докази, що підтверджують протиправність дій, відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати дії Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у відмові в здійсненні перерахування та виплати різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги протиправними.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити ОСОБА_1 як інваліду війни 2-ї групи різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щорічної до 5 травня разової грошової допомоги з 2003 по 2007, виходячи з восьми розмірів мінімальної пенсії за віком, в розмірі 8629 грн. 28 коп.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Ковзель П.О.