справа №2а- 2681 /08
08 грудня 2008 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі Кріль Х.С.
з участю відповідача ОСОБА_1.
представників:
від позивача - Царик М.І. - провідний спеціаліст (довіреність за №2658 від 02.10.2008 року),
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 з участю третьої особи Миколаївського районного центру обслуговування пенсіонерів та працездатних громадян про стягнення коштів , -
Миколаївський районний центр зайнятості звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
В обгрунтування вимог позивач зазначив, що відповідачем було приховано факт піклування за одинокою непрацездатною особою по договору з 07.12.2007 року, а тому суми які їй були виплачені як безробітній підлягають поверненню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити з викладених підстав.
Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що позов є безпідставний та необґрунтований, оскільки позивач в порушення норм чинного законодавства протиправно відніс її до категорії зайнятого населення.
Представник відповідача просить в задоволенні позову відмовити.
Справа розглядається за відсутності третьої особи.
Заслухавши позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Згідно п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III, з наступними змнами та доповненнями, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом за погодженням з правлінням фонду.
Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним здійснюється на підставі Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116, постановою правління Пенсійного фонду України від 11 березня 2008 року №7-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 березня 2008 року за №255/14946.
На виконання зазначених повноважень, позивачем було проведено перевірку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
За результатами перевірки було складено акт за №114 від 11.08.2008 року, в якому зазначено, що ОСОБА_1. з 07.12.2007 року працювала піклувальником по догляду за одинокими непрацездатними по договору.
У відповідності до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII, з наступними змінами та доповненнями, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Як вбачається з наведеної норми, однією з правових ознак статусу безробітного є те, що він готовий та здатний приступити до підходящої роботи.
В матеріалах справи наявний договір від 02.11.2005 року, згідно якого відповідач працювала піклувальником по догляду за одинокими непрацездатними, тобто надавала послуги у відповідності до вимог Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 року №966-IV.
У відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про соціальні послуги» суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність на професійній основі відповідно до положення про них або їх статуту, де обов'язково зазначаються перелік соціальних послуг, категорій осіб, яким вони надаються, умови та порядок їх надання.
Таким чином, відповідач не може вважатись безробітним, оскільки не готова та не здатна приступити до підходящої роботи, через зайнятість на професійній основі у сфері надання соціальних послуг.
У відповідності до вимог п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №558, фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов'язані повідомити органи праці та соціального захисту населення, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв'язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати органам праці та соціального захисту населення надміру виплачені суми. Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви органу праці та соціального захисту населення, що призначив компенсацію.
Аналізуючи наявний в матеріалах справи доказ - довідку Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області за №255 від 21.08.2008 року, згідно якої з 01.08.2008 року відповідачу припинено виплату за доглядом над одинокою, суд не може взяти його до уваги як такий, що спростовує позовні вимоги, оскільки на момент звернення із заявою до позивача про виплату допомоги по безробіттю та на момент отримання такої ОСОБА_1. перебувала у правових відносинах на підставі договору від 02.11.2005 року та отримувала виплати за доглядом над одинокою за цим договором.
На виконання вимог зазначених норм та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним позивач надіслав відповідачу повідомлення за №2147 від 18.08.2008 року.
Згідно із п.8 цього ж Порядку, у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року №1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підставні і обґрунтовані, а тому, підлягають до задоволення.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не належить стягувати із сторін.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1, що проживає за адресою АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Миколаївського районного центру зайнятості, що знаходиться за адресою Львівська область, м.Миколаїв, вул.І.Мазепи, 37 (код ЗКПО 23949770) 1845 грн. 04 коп. отриманих у вигляді допомоги з безробіття.
3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк