справа №2а-3106/08/1370
13 квітня 2009 року
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
при секретарі судового засідання Колтун Ю.М.
з участю
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1. - начальник юридичного відділу (довіреність за №62/10 від 19.05.2008 року),
від відповідача - ОСОБА_2. - представник (довіреність від 01.08.2008 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові матеріали адміністративної справи за позовом Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Гал-Євро-Контакт» та Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Аргус Компанія ЛТД» про визнання недійсним господарського зобов'язання , -
ДПІ у Франківському районі м.Львова звернулася з позовом до адміністративного суду про визнання недійсним господарського зобов'язання між ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» та ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» на загальну суму 573109 грн. 20 коп. та застосування наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, за наявності наміру (умислу) в обох сторін та стягнути все одержане ними за зобов'язанням в дохід держави (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог за №6359/9/10-010 від 27.03.2009 року).
Підставами позову є те, що оспорене господарське зобов'язання є вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зі сторони ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» та ТзОВ «Аргус Компані ЛТД», та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямоване на формування податкового кредиту, який не підтверджений фактичною сплатою відповідних сум податку до бюджету.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав з викладених підстав, просить їх задоволити.
Представник відповідача - ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» проти позову заперечує та вважає що такий є безпідставним.
Кореспонденція від відповідача ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» повертається на адресу суду.
Враховуючи викладені обставини, справа розглядається у відповідності до вимог ч.6 ст.71 КАС України, на основі наявних доказів.
У відповідності до вимог п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби уповноважені подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними, а тому справа згідно п.8 ст.3 КАС України, розглядається за правилами цього Кодексу.
Заслухавши присутнього представника позивача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.
Між ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» (покупець) та ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №84/1 від 01.11.2006 року та проведено ряд господарських операцій щодо купівлі-продажу продовольчих товарів на суму 573109 грн. 20 грн., в тому числі ПДВ - 95518 грн. 20 коп.
В матеріалах справи наявні податкові накладні, виписані на виконання згаданого господарського зобов'язання, зокрема:
- податкова накладна від 03.11.2006 року за №48 на суму 79080 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 14.11.2006 року за №59 на суму 134448 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 20.11.2006 року за №67 на суму 96876 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 24.11.2006 року за №80 на суму 74664 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 28.11.2006 року за №85 на суму 10056 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 01.12.2006 року за №108 на суму 39840 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 05.12.2006 року за №114 на суму 51127 грн. 20 коп.;
- податкова накладна від 12.12.2006 року за №129 на суму 45240 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 21.12.2006 року за №141на суму 40728 грн. 00 коп.;
- податкова накладна від 27.12.2006 року за №159 на суму 1050 грн. 00 коп.
Окрім того, в матеріалах справи наявні також видаткові накладні, які підтверджують факт виконання згаданих господарських операцій.
У відповідності до умов п.3.2 згаданого договору поставка здійснюється транспортом постачальника.
Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та підлягає визнанню недійсним із підстав визначених ст.207 ГК України, оскільки спрямовано на формування у ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» податкового кредиту, який не підтверджений фактичною сплатою до бюджету сум податку на додану вартість.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України, який набрав чинності з 01.01.2004, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
При цьому, суд звертає увагу на те, що положення ст. ст. 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст. 10 Закону „Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.
Відповідно до частини 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним (стосується нікчемних правочинів) судовому розгляду не підлягають. А відтак, провадження в цій частині вимог підлягає закриттю на підставі ст.157 КАС України.
Щодо вимоги органу державної податкової служби про застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України, то суд першої інстанції зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторонни стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч.1 ст.207 ГК України, є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Умисел юридичної особи, в даному випадку, визначається за умислом тієї особи, що укладала угоду, на підставі якої виникло таке зобов'язання.
Орган державної податкової служби вважає, що згадане господарське зобов'язання вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, за наявності наміру (умислу) у ТзОВ «Аргус Компані ЛТД».
В підтвердження згаданого наміру у ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» орган державної податкової служби посилається на обставини викладені у листі ДПІ у Солом'янському районі м.Києва за №11561/7/23-213 від 16.05.2008 року, згідно якого підприємство, в даному випадку, ТзОВ «Аргус Компані ЛТД», за юридичною адресою не знаходиться, а остання декларація з податку на додану вартість подавалася за серпень 2006 року з нульовими показниками.
Посилання органу державної податкової служби на те, що у відповідності до згаданого листа ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» з вересня 2006 року не звітує, суд не може взяти до уваги, оскільки сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), неналежного декларування таких зобов'язань, не звітування перед органами державної податкової служби однією зі сторін договору не свідчить про наявність мети у згаданого товариства на вчинення господарського зобов'язання, яке суперечить інтересам держави. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, не звітування, відповідальність за що передбачена чинним законодавством, а не вчинення правочину чи господарського зобов'язання.
Окрім того, в ході проведення заходів направлених на встановлення фактичного місцезнаходження підприємства було встановлено, що останнє зареєстровано його засновниками громадянами ОСОБА_3. та ОСОБА_4. за грошову винагороду без наміру здійснення підприємницької діяльності. До діяльності підприємства згадані особи не мають жодного відношення, фактичне місцезнаходження підприємства їм не відоме.
Як вбачається з листа ДПІ у Солом'янському районі м.Києва від 11.02.2009 року за №2135/7/15-305 кримінальна справа на предмет фіктивної діяльності ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» не порушувалась.
А тому, зазначені докази не є належними в підтвердження мети при вчиненні господарського зобов'язання, яка суперечить інтересам держави, а тому не можуть братись судом до уваги.
Отже, органом державної податкової служби не доведено, як передбачено ч.1 ст.71 КАС України, наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу у відповідачів щодо настання таких наслідків.
З врахуванням того, що органом державної податкової служби не доведено не доведено обставин недійсності господарського зобов'язання у суду відсутні правові підстави для застосування наслідків передбачених ст.208 ГК України.
При цьому, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом.
Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими санкціями як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України.
Тому, суд вважає, що такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків встановлених ст.250 ГК України.
Згідно ст.250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи те, що спірне господарське зобов'язання вчинялось у листопаді-грудні 2006 року, більше ніж за один рік до звернення органу державної податкової служби до суду для застосування конфіскаційних наслідків передбачених ч.1 ст.208 ГК України, суд вважає, що минули строки, передбачені ст.250 ГК України, застосування таких наслідків.
За таких обставин, суд вважає, що провадження у справі з позовних вимог в частині визнання недійсним господарського зобов'язання за наявності наміру на вчинення спірного господарського зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підлягають закриттю на підставі ст.157 КАС України. В іншій частині в позові належить відмовити за безпідставністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі із сторін адміністративного процесу не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 157, 160-163 КАС України, суд -
1. 1. Закрити провадження у справі по вимогах про визнання недійсним господарського зобов'язання між ТзОВ «Аргус Компані ЛТД» та ТзОВ «Гал-Євро-Контакт» на загальну суму 573109 грн. 20 коп.
2. 2. В іншій частині в позові відмовити.
3. 3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
4. 4. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя В.Я.Мартинюк