19 травня 2009 року справа №2а-5971/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.
суддів: Туркіної Л.П., Проценко О.А.
при секретарі : Дубовій К.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2009 року у справі №2а-59709/0470 (категорія статобліку - 2.32)
за позовом:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневий-14», АДРЕСА_1
до: про:
1. Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», АДРЕСА_1 2. ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1, АДРЕСА_1 зобов'язання вчинити певні дії
17.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневий-14» ( далі - ТОВ «Жовтневий-14») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП ДМБТІ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії / а.с. 3-13/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2009р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-5971/09/0470 за вищезазначеною позовною заявою та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1-2/
Посилаючись у позовній заяві на те, що позивачем на земельній ділянці по АДРЕСА_2, у АДРЕСА_1у, яка була надано йому у оренду, було збудовано житловий комплекс, якому присвоєно адресу АДРЕСА_1, АДРЕСА_2-К, рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. за ним визнано право власності на житловий комплекс поАДРЕСА_2АДРЕСА_1у, 16.03.2009р. Кіровським районним судом АДРЕСА_1а на підставі заяви позивача та рішення третейського рішення видано виконавчий лист, який було подано до КП «ДМБТІ» разом з замовленням позивача для виконання, 10.04.2009р. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1відмовив позивачу відмовив у реєстрації за ним права власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, вважає таку відмову безпідставною, оскільки рішення суду є правовстановлюючим документом, просить визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо відмови в реєстрації за позивачем права власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 без акту введення в експлуатацію незаконними, зобов'язати КП ДМБТІ зареєструвати за позивачем право власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 без акту введення в експлуатацію на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. у справі №7-18/09 та виконавчого листа який видано 16.03.2009р. Кіровським районним судом АДРЕСА_1а.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2009р. у справі №2а-5971/09/0470 позовні вимоги ТОВ «Жовтневий-14» задоволено, визнано незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 щодо відмови в реєстрації за ТОВ «Жовтневий-14» права власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_2-К без акту введення в експлуатацію, зобов'язано КП ДМБТІ зареєструвати за ТОВ «Жовтневий-14» право власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_3 без акту введення в експлуатацію / а.с. 61-71/.
Відповідач - КП ДМБТІ, не погодившись з вищезазначеною постановою суду, подав апеляційну скаргу / а.с. 76-78/, у якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм чинного законодавства під час вирішення даної справи та ухвалення судом першої інстанції у даній справі рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2009р. у справі №2а-5971/09/0470 та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог.
Представник позивача - ТОВ «Жовтневий-14», у судовому засіданні заперечував проти доводів, які викладені у апеляційній скарзі, посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення, просив суд апеляційну скаргу КП ДМБТІ залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2009р. у справі №2а-5971/09/0470 залишити без змін.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1, (або його представник) у судове засідання не з'явився, про день, годину та місце розгляду даної адміністративної справи повідомлений судом належним чином, про поважність причин своєї неявки у судове засідання, або про можливість розгляду справу у його відсутність суд в установленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1
Заслухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача - КП ДМБТІ, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Під час розгляду даної адміністративної справи апеляційним судом, як і судом першої інстанції встановлено, що позивачу у даній адміністративній справі на підставі договорів оренди від 17.04.2007р. надано у оренду земельні ділянки площею 0,2354 га та 0,0460 га в районі будинку №21 по вул. Ворошилова у АДРЕСА_1у, на яких, згідно дозволів №415/03 від 20.07.2007р. та №259/01-08 від 01.08.2008р., позивачем збудовано житловий комплекс, якому розпорядженням міського голови присвоєно адресу АДРЕСА_1 АДРЕСА_2-К.
Рішенням постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. у справі №7-18/09 за позивачем у даній адміністративній справі визнано право власності на житловий комплекс поАДРЕСА_2АДРЕСА_1у .
Як вбачається з наданої суду ксерокопії вищезазначеного рішення / а.с. 14-23/ у рішенні суду визначено приміщення, які входять до складу житлового комплексу, який розташовано за адресою АДРЕСА_1 АДРЕСА_2-К, їх назва та площа.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 від 10.04.2009р. відмовлено позивачу у реєстрації за ним права власності на житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, без акту введення в експлуатацію, на підставі рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. у справі №7-18/09.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, з приводу виникнення права власності у позивача на нерухоме майно - житловий комплекс, який розташовано за адресою АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством зокрема віднесено право власності на об'єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон), Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та зареєстровано Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Положення).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до норм ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( стаття 316 цього кодексу) , власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна ( стаття 317 цього кодексу), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 цього кодексу), право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч. 1 ст. 321 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу) .
Крім цього, ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації ( п. 5 Прикінцевих положень цього Закону), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 цього Закону); ІНФОРМАЦІЯ_1 прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації (стаття 8 цього Закону), д ержавній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав ( ч. 3 ст. 17 цього ж Закону), для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (частина 4 ст. 18 цього ж Закону), підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 цього закону є:
- державний акт про право власності на земельну ділянку;
- нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна;
- договір про приватизацію майна державних підприємств;
- договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку;
- нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об'єднання нерухомого майна;
- свідоцтво про право на спадщину;
- свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя;
- свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів;
- свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду;
- рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва;
- акти прийому нерухомого майна до експлуатації;
- договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно;
- рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;
- інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом
у державній реєстрації права може бути відмовлено в разі, якщо:
- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;
- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;
- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;
- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване,
відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав (ч.1 та ч. 2 ст. 24 цього ж Закону).
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що право власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації і право власності позивача на це майно виникає з моменту його державної реєстрації, орган, який компетентний здійснювати державну реєстрацію права власності у даному випадку (на спірне нерухоме майно) є відповідач у справі, рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. у справі №7-18/09 є правовстановлюючим документом, який повинен надаватись для здійснення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, і у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні повноваження щодо трактування законів, норм нормативно-правових актів, рішень суду тощо..
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок стосовно того, що за наявності рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації «Захисники правопорядку» від 05.03.2009р. у справі №7-18/09, яким за позивачем визнано право власності на об'єкт нерухомого майна- житловий комплекс , який розташовано поАДРЕСА_2АДРЕСА_1у, у відповідачів у справі були відсутні будь-які підстави для відмови позивачу у реєстрації права власності на це нерухоме майно, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1під час прийняття рішення про відмову у здіснення державної реєстрації від 10.04.2009р. діяв не у межах повноважень та спосіб, які визначенні чинним законодавством, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено заявлені позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги.
Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зробив висновки, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення заявлених позивачем у даній адміністративній справі позовних вимог, оскільки під час розгляду справи апеляційним судом будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було встановлено, тому рішення суду першої інстанції від 30.04.2009р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги КП ДМБТІ спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду першої інстанції у даній справі, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2009р. у справі №2а-5971/09/0470 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст виготовлено - 19.05.2009р.
Головуючий суддя А.О. Коршун
суддя Л.П. Туркіна
суддя О.А. Проценко