Ухвала
Іменем України
13.04.2009
Справа № 22-а-2200/08
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Колб Т.П.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.08
за позовом Прокурора м. Армянськ Автономної Республіки Крим (мкрн. ім. Ген. Васил'єва 1, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
в інтересах ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна 55-а, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96012)
про спонукання до виконання певних дій та визнання неправомірною бездіяльність
У вересні 2008 року Прокурор міста Армянська Автономної Республіки Крим звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим про спонукання до виконання певних дій та визнання неправомірною бездіяльність.
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 30.10.2008 позов задоволено частково. Визнана неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної держаної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірах, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року, в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2008, у позові відмовити, також просив розглянути справу в його відсутність.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, оскільки органи Пенсійного фонду України мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначений діючим законодавством України, до яких не відносяться виплати підвищення пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2008 дану справу призначено до розгляду на 13.04.2009.
Представники сторін у судове засідання, призначене на 13.04.2009, не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.
Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце слухання апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_1 народилася 03 березня 1942 року, тобто, на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо пропущення позивачем строку для звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік та за січень-серпень 2007 року, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 15.09.2008.
Суд першої інстанції правильно визнав неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної держаної соціальної допомоги, як дитині війни, в розмірах, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року та обґрунтовано зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня по грудень 2007 року.
Фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни").
Відповідно до Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що законодавством не передбачено механізму розрахунку підвищення пенсії дітям війни та те, що частинами першої, другої статті 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено вичерпний перелік напрямів використання коштів Пенсійного Фонду України та їх використання тільки за призначенням, не приймаються апеляційною інстанцією до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
Відповідно до вимог статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відсутність механізму виплат вказаної державної соціальної допомоги в законі відповідно до статті 3 Конституції України не дає підстав відповідачу відмовляти позивачу в її виплаті, оскільки норма статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою, а за відсутності закону, який регулює дані правовідносини, повинен застосовуватися закон, який регулює подібні правовідносини, відповідно до вимог частини четвертої статті 8 і частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Право позивача на отримання підвищення пенсії закріплено у Законі, гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами, а обов'язок на здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на Управління пенсійного Фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим.
Судова колегія зазначає, що з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення статті 58 Конституції України, реалізація особою права, що пов'язане з отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних відносин нормативно - правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2008 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Армянськ Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.2008 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя Г.М. Іщенко
Судді Г.П.Ілюхіна
О.В.Кучерук