Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/10750/13-а
04.03.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Омельченка В. А.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 13.01.14 у справі № 801/10750/13-а
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Авінда" (вул. Київська, 44 кв. 15, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.14 адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "Авінда" до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.
Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів АРКрим від 15.11.2013 р. № 0011862280 та № 0011852280.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.14 та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з низкою суб'єктів господарювання за період часу з 01.10.2011р. по 30.09.2013р., за результатами якої 01.11.2013р. був складений акт №1195/22.8/30689183.
У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1ссст.14 , п.п. 138.1.1. п.138.1 , п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 7280 грн., порушення п.14.1.181, п.14.1.191 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 18.1 ст.188, п. 198.3 , п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.14, п.201.15 ст. 201 ПК України , в наслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6933 грн.
На думку апелянта, висновки податкового органу є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з низкою суб'єктів господарювання за період часу з 01.10.2011р. по 30.09.2013р., за результатами якої 01.11.2013р. був складений акт №1195/22.8/30689183.
У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п.14.1.191 п.14.1ссст.14 , п.п. 138.1.1. п.138.1 , п. 138.2, п. 138.8 ст.138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 7280 грн., порушення п.14.1.181, п.14.1.191 ст.14, п. 44.1 ст.44, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 18.1 ст.188, п. 198.3 , п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.14, п.201.15 ст. 201 ПК України , в наслідок чого занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 6933 грн.
За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 15.11.2013 р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0011862280, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 7280грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмір 1820 грн., та № 0011852280 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 6933 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1733,25 грн.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Статтею 185 Податкового кодексу України закріплено визначення об'єкта оподаткування, де у п. б) п.п. 185.1. закріплено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України).
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Між позивачем та ТОВ " ДНС ТРАСТ" 01.08.2012р. уколений договір на технічне обслуговування та ремонт техніки, предметом якого було надання останнім послуг по ремонту та технічному обслуговуванню автотранспортних засобів першого. Відповідно д оп.2.1 цього договору технічне обслуговування та дрібний ремонт проводились на місці позивача та включали проведення ТО-1 таТО-2.
Позивачем надані документи, яки свідчать про те,що в період часу,що перевірявся, на виконання умов договору від 01.08.2012р. ТОВ " ДНС ТРАСТ" проводились роботи по технічному обслуговуванню автомобіля РЕНО Магнум держ. номер АК 7693ВА, п/пр дер. номер АК 9328 ХХ, автомобіля МАН держ. номер 17856 ІВ, п/пр. ВС 9804 ХХ, автомобіля МАЗ держ. номер АК4113 АМ, п/пр. держ. номер АК1423ХХ, автомобіля держ.номер АК 1209 АО, п/пр. держ.номер АК 5480 ХХ, автомобіля КАМАЗ дер.номер 17545 КО, п/пр.. держ.номер 12147КО, автомобіля МАН держ.номер АТ 4280 АЕ, п/пр.. держ.номер 13222 КР, яки знаходились у позивача на обліку та використовувались ним на підставі укладених з їх власниками договорів оренди ( копії яких залучені до матеріалів справи). Загальна вартість робіт склала 41600 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 6933,33 грн.).
Позивачем надана копія укладеного 01.01.2012р. з ПАТ "САТП-1201" договору №59 , предметом якого було надання послуг щодо проведення оглядів його водіїв. Відповідно до п. 1.4 цього договору ПАТ "САТП-1201" було зобов'язано надавати позивачу територію та приміщення для проведення ТО-1 таТО-2 його автомобілів.
Відповідачем в порядку, передбаченому ст.71 КАС України, не надані докази того, що позивач в період часу , що перевірявся , не отримував у ТОВ " ДНС ТРАСТ" вказаних послуг в обсягах, визначених у його податковій звітності.
В акті перевірки №1195/22.8/30689183 від 01.11.2013р. відповідачем зазначено, що основними видами діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
До складу валових витрат за період часу, що перевірявся позивачем віднесено 34665 грн., перерахованих ТОВ " ДНС ТРАСТ" в якості оплати вартості послуг, наданих на виконання умов договору від 01.08.2012р.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач мав можливість проводити господарську діяльність без отримання від ТОВ " ДНС ТРАСТ" послуг по здійсненню ТО-1 та ТО-2 на вказану вище суму .
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки висновки податкового органу , викладені в акті перевірки №1195/22.8/30689183 від 01.11.2013р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у платника податків були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди та сплачених коштів - до складу його валових витрат, в наслідок чого існують підстав для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень рішень, прийнятих відповідачем 15.11.2013 р. за результатами вивчення матеріалів перевірки.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.01.14 у справі № 801/10750/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя В.А.Омельченко