18 лютого 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/302/13-а
Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року по справі за позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця» про стягнення заборгованості за рахунок майна,
09.01.2013 року державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця» та після уточнення позовних вимог просило стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом у розмірі 91641,36 грн. за рахунок майна товариства.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 27.03.2013 року державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби посилалась на те, що ТОВ «Паляниця» має заборгованість перед бюджетом по податку з орендної плати за землю у сумі 124444,48 грн., який виник у зв'язку з несплатою в повному обсязі суми грошового зобов'язання, самостійно визначеного платником податку у податковій декларації № 1459 від 27.01.2011 року та № 2165 від 14.02.2012 року. Однак, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року по справі № 2а/1570/9030/2011 було задоволено позов ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС до ТОВ «Паляниця» про стягнення заборгованості у розмірі 32803,12 грн. У зв'язку з вказаним станом на 31.12.2012 року у товариства наявний податковий борг в сумі 91641,36 грн., який, на думку податкового органу, підлягає стягненню за рахунок майна товариства, у зв'язку з відсутністю нерухомого майна та транспортних засобів.
На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2013 року.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Паляниця» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.09.2000 року та перебуває на обліку як платник податків у ДПІ Київському районі м. Одеси.
Згідно даних облікової картки за товариством з обмеженою відповідальністю «Паляниця» рахувалась заборгованість по податку з орендної плати за землю у розмірі 124444,48 грн..
Частина заборгованості з вказаного податку була стягнута в примусовому порядку відповідно до постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року, яка набрала законної сили (а.с. 9-11).
За вирахуванням стягнутої за рішенням суду суми заборгованості, за ТОВ «Паляниця» рахується заборгованість по податку з орендної плати за землю у розмірі 91641,36 грн. (а.с. 7-8, 53-55).
Судом першої інстанції також встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що вказана заборгованість виникла у товариства за самостійно визначеним в податкових деклараціях за 2011, 2012 роки податковим зобов'язанням з орендної плати за земельну ділянку (а.с. 23-27, 49-52).
Згідно ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.
П.п 4.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
В свою чергу, відповідно до п.п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України).
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Згідно п.п. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі, зокрема, несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.
При цьому, згідно п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення.
До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно.
Згідно приписів ст. 95 Податкового кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Продаж майна платника податків здійснюється на публічних торгах та/або через торгівельні організації.
Таким чином, Податковим кодексом України встановлено певну процедуру стягнення податкового боргу за рахунок майна платника податків, у разі відсутності або недостатності коштів, які перебувають у його власності, яка передбачає, зокрема, здійснення податковим органом опису майна платника податків у податкову заставу на підставі рішення керівника контролюючого органу, надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, та у разі несплати суми боргу, звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі та прийняття контролюючим органом, на підставі рішення суду щодо надання вказаного дозволу, рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
В даному випадку, позивачем не було дотримано вказаної процедури.
Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що звертаючись із позовом до ТОВ «Паляниця» про стягнення суми заборгованості за рахунок майна платника податків, податковий орган не подав доказів на підтвердження здійснення заходів щодо погашення податкового боргу відповідача шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності. Опис майна відповідача не складався. Крім того, відомості щодо наявності майна у ТОВ «Паляниця» відсутні.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог ДПІ у Київському районі м. Одеси про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю «Паляниця» за рахунок майна товариства та відсутності підстав для їх задоволення.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Бойко А.В.
Судді: Танасогло Т.М.
Яковлєв О.В.