11 березня 2014 року Справа № 876/463/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.
за участі секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у справі за позовом Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру до Ужгородської міської виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач - Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Ужгородської міської виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), якою просить: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02 серпня 2013 року №45 в частині встановлення допущення Закарпатським обласним державним українським музично - драматичним театром порушення у вигляді здійснення виплати в сумі 15 243, 47 грн. застрахованим особам, які не зазначені в заявках - розрахунках від 29.04.2013 року та від 07.06.2013 року та в частині застосування до вказаного театру штрафу в розмірі 7 621, 73 грн., що становить 50% від суми 15 243, 47 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом першої інстанції неповністю встановлено всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення сторін, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи страхувальник, тобто позивач, звернувся до виконавчої дирекції обласного відділення Фонду із заявою-розрахунком 29 квітня 2013 року за № 04, яка профінансована 17 травня 2013 року та заявою-розрахунком 05 липня 2013 року за № 05, яка профінансована 07 червня 2013 року, із зазначеними в них конкретними застрахованими особами на яких виділяються кошти за цільовим призначенням - для виплати матеріальної допомоги (а.с.12,13).
Судом встановлено, що позивачем в порушення вищезазначених норм, не було виплачене матеріальне забезпечення застрахованим особам, які зазначені у заявах-розрахунках, у найближчий після дня призначення дороги строк, установлений для виплати заробітної плати.
Заява-розрахунок від 29.04.2013 року профінансована 17.05.2013 року, найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати у страхувальника,згідно відомості № 21, був 07 червня 2013 року. Однак, жодна застрахована особа коштів із зазначених у заяві-розрахунку, згідно згаданої відомості не отримала (а.с.38,39).
Заява-розрахунок від 07.06.2013 року профінансована 05.07.2013 року, найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати у страхувальника, згідно відомості № 25 був 07 липня 2013 року. Однак, застраховані особи коштів зазначених у заявах-розрахунках, згідно згаданої вимоги також не отримала (а.с.40,41).
Матеріалами справи встановлено та підтверджено, що 18 липня 2013 року відповідачем, за результатами планової документальної перевірки використання коштів Фонду за жовтень-грудень 2011 року, 2012 рік та І півріччя 2013 року, в результаті якої виявлено неправомірність витрати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, складено у відповідності до п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» та на підставі «Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження», акт перевірки правильності призначення та нарахування допомог по матеріальному забезпеченню застрахованих осіб за рахунок коштів Фонду соціального страхування та використання коштів Фонду в Закарпатському обласному державному українському музично-драматичному театрі (а.с.7-10).
Як вбачається з матеріалів справи на підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято рішення від 02.08.2013 року за № 45 «Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності» (а.с.11).
Згідно, вищезазначеного рішення страхувальнику (тобто позивачу) було нараховано зобов'язання на загальну суму 25 054, 25 грн., а саме:
- підлягає поверненню використані з порушенням кошти Фонду у сумі 16 702,83 грн.;
- фінансові санкції у вигляді штрафу у сумі 8 351,42 грн. (50% використаних з порушенням коштів), згідно вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»);
- 15 243,47 грн. - оскаржувана суму, яка підлягає поверненню, тобто використані з порушенням кошти фонду;
- 7 621,74 грн. - штраф у розмірі 50% використаних з порушенням коштів, згідно вимог ч.1 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.9 Порядку фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Порядок), затвердженого Постановою правління вказаного Фонду від 22.12.10 №26, після надходження суми коштів, зазначених у заяві - розрахунку, на рахунок страхувальника останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі - Закон). Згідно з п.2 ст.52 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати. Позивач подав Відповідачу заяви-розрахунки від 29.04.13 та від 07.06.13 для отримання коштів на виплату матеріального забезпечення своїм працівникам у зв'язку з тимчасовою втратою ними працездатності. Вказані заявки-розрахунки були профінансовані відповідачем 17.05.13 та 05.07.13 відповідно. Однак у найближчий після цього строк для виплати заробітної плати позивач не здійснив виплату матеріального забезпечення жодній із осіб, зазначеній у заявках-розрахунках від 29.04.13 і від 07.06.13, що стверджується платіжними відомостями від 07.06.13 №21 та від 07.07.13 №25. Цим Позивач порушив вимоги вказаних вище законодавчих актів, а тому штрафні і фінансові санкції до нього засновані правомірно.
Проте колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи виходячи з наступного.
Дирекція профінансувала заяви-розрахунки позивача від 29.04.13 та від 07.06.13 лише 17.05.13 та 05.07.13 відповідно, що встановлено самим судом першої інстанції.
Натомість п.8 Порядку передбачено, що робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Отже, у даному випадку мало місце порушення Дирекцією встановлених строків фінансування позивача для виплати матеріальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, що судом першої інстанції не було враховано.
Таке порушення, у свою чергу, призвело до того, що позивач виплатив вказану допомогу своїм працівникам, вказаним у заявках-розрахунках від 29.04.13 і від 07.06.13 до отримання від Дирекції відповідного фінансування. Зокрема виплата такої допомоги всім працівникам, вказаним у цих заявах-розрахунках, і у належних розмірах, за виключенням відповідних обов'язкових відрахувань, була здійснена згідно з платіжними відомостями від 29.04.13 N917, від 16.05.13 N919 та від 21.05.13 №21, які наявні в матеріалах справи.
У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції про те, що матеріальна допомога по тимчасовій непрацездатності не була виплачена працівникам, зазначеним в заявках-розрахунках від 29.04.13 і від 07.06.13, не відповідає дійсності, а відтак і обставинам справи.
Твердження суду про порушення позивачем строків виплати такої допомоги, а саме не здійснення такої у найближчий після отримання відповідного фінансування строк для виплати заробітної плати, також не відповідає обставинам справи і суперечить актам законодавства.
Згідно з ст.50 Закону матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим працівникам призначаються і надаються за основним місцем роботи рішення про призначення матеріального забезпечення приймається комісією із соціального страхування, що створюється на підприємстві, в установі, організації
Відповідно до пунктів 3 і 4 Порядку у разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою на підставі поданих документів комісія із соціального страхування підприємства приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі такого рішення страхувальник - роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву - розрахунок
За приписами ст.52 Закону допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим працівникам у найближчий після її призначення строк, установлений для виплати заробітної плати.
Таким чином, матеріальне забезпечення (матеріальна допомога) по тимчасовій непрацездатності призначається не Фондом і його робочими органами, а роботодавцем застрахованих працівників, і така допомога має бути виплачена у найближчий строк, установлений для виплати заробітної плати, не після отримання від робочих органів Фонду належного фінансування, а після її призначення
Статтею 15 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що форми і системи оплаті праці встановлюються роботодавцем у колективному договорі.
Умовами колективного договору позивача, витяги з яких долучені судом до матеріалів справи, передбачено, що заробітна плата виплачується його працівникам двома частинами, перша - 20 числа поточного місяця, а друга - 10 числа наступного місяця
Оскільки згадані по даній справі заяви-розрахунки оформлені 29 квітня і 07 червня 2013 року, рішення комісії позивача із соціального страхування про призначення матеріальної допомоги працівникам, вказаним у цих заявах-розрахунках, були прийняті не пізніше цих дат.
Відтак Позивач повинен був виплатити таку допомогу працівникам, зазначеним у заяві-розрахунку від 29.04.13, до 10 травня 2013 року, а працівникам, зазначеним у заяві-розрахунку від 07.06.13, - до 10 червня 2013 року, тобто у строк до найближчих днів виплати заробітної плати у відповідності до вимог ст.52 Закону.
Оскільки позивач отримав фінансування по заяві-розрахунку від 29.04.13 лише 17 травня 2013 року, а по заяві-розрахунку від 07.06.13 - лише 07 липня 2013 року, що встановлено судом і не заперечується відповідачем, то природно, що позивач не міг виплатити матеріальну допомогу по цих заявах-розрахунках у встановлений ст.52 Закону строк.
Натомість позивач виплатив всім вказаним у цих двох заявах-розрахунках працівникам матеріальну допомогу по тимчасовій непрацездатності раніше за отримання від Дирекції фінансування на це, а саме згідно з платіжними відомостями від 29.04.13 №17, від 16.05.13 N919 та від 21.05.13 N921, про що наведено вище. При цьому позивач дотримувався вимог Закону щодо строків виплати такої допомоги, а не умов Порядку, який є відомчим нормативним документом самого Фонду і має значно нижчу юридичну силу у порівнянні з цим Законом, а також мав на меті не допустити порушення прав і інтересів своїх працівників стосовно отримання цієї допомоги.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, а тому заявлений позов підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів, що дає підстави для скасування постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Так, стягненню в користь позивача підлягає сума 745, 92 грн. сплаченого судового збору.
З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є аргументованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ч.3 ст.160 ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру задовольнити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного від 14 жовтня 2013 року у справі №807/2807/13-а скасувати та прийняти нову постанову якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ужгородської міської виконавчої дирекції Закарпатського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 02 серпня 2013 року №45 в частині встановлення допущення Закарпатським обласним державним українським музично-драматичним театром порушення у вигляді здійснення виплати в сумі 15 243,47 грн. застрахованим особам, які не зазначені в заявках-розрахунках від 29.04.13 р. та від 07.06.13 року, та в частині застосування до вказаного театру штрафу в розмірі 7 621, 73 грн., що становить 50 відсотків від суми 15 243, 47 грн.
Стягнути з Державного бюджету в користь Закарпатського обласного державного українського музично-драматичного театру 745, 92 грн. судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя Гудим Л.Я.
Судді Довгополов О.М.
Святецький В.В.
Повний текст виготовлено та підписано 12.03.2014 року