Головуючий у 1 інстанції - Суський О.І
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
.
11 березня 2014 року справа №433/1297/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Старосуда М.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» на ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2014 року у справі № 433/1297/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» до Троїцької селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» звернулося до Троїцького районного суду Луганської області з позовною заявою до Троїцької селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування п.1 та п.2 рішення відповідача від 19.09.2013 року № 45/6 «Про звернення Троїцького відділення Сватівської ОДПІ від 29.07.2013 року» в частині припинення договорів оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку (а. с. 2, 3).
Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства (а. с. 12).
Позивачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права (а. с. 14).
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що правові підстави позову та його фактичне обґрунтування чітко вказує на публічно-правовий характер правовідносин, з приводу яких виник спір.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Вивченням змісту позову встановлено, що позивачем оскаржується п. 1 та п. 2 рішення відповідача від 19.09.2013 року № 45/6 «Про звернення Троїцького відділення Сватівської ОДПІ від 29.07.2013 року» в частині припинення договору оренди землі шляхом його розірвання в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади.
Аналогічне право закріплено п. «а» та п. «й» ст. 12 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року.
Згідно з ст. ст. 116, 123 Земельного кодексу України ) далі ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах ( ч. 3 ст. 158 ЗК України).
Отже, відповідач у спірних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов'язки щодо передання у власність, надання в постійне користування та оренду, продаж, викуп земельних ділянок, припинення права користування та права власності на земельні ділянки, а також узгодження місць розташування об'єктів на земельних ділянках, а також вирішення земельних спорів
Наявність публічно-правового спору визначається з суб'єктного складу підстав виникнення цього спору і визначення меж повноважень адміні стративного суду.
Щодо кола суб'єктів публічно-правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління (органи виконавчої влади, їх посадові особи, органи і посадові особи законодавчої влади, місцевого самоврядування). Ці суб'єкти є виразниками державних і суспільних інтересів, носіями публічної влади. Суб'єкт публічного управління, обов'язковий учасник публічно-правових відносин, має особливий правовий статус, тому що наділений владними повноваженнями щодо об'єкта управління. Разом з тим, носій владних повноважень обмежений повноваженнями, наданими йому законом. Іншою стороною публічно-правового спору можуть бути громадянин, організація або інший суб'єкт публічного управління.
Специфіка публічно-правового спору обумовлена тим, що він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадян або організацій.
Пунктом 12 Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 8 «Про юрисдикцію адміністративних судів» встановлено, що з аналізу норм статті 26 Закону №280/97-ВР, статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації», частини першої статті 116 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.
Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.
Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції, існує публічно-правовий спір, отже справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо визначення юрисдикції, внаслідок чого підлягає скасуванню з ухваленням рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 18, ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ст. 204, п. 6 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 ч.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» задовольнити.
Ухвалу Троїцького районного суду Луганської області від 17 січня 2014 року у справі № 433/1297/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» до Троїцької селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати.
Справу № 433/1297/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Троїцьк-молоко» до Троїцької селищної ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді М.М. Гімон
М.І. Старосуд