11 березня 2014 р. Справа № 876/623/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участі секретаря судового засідання : Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ягодинської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправним та скасування картки відмови, стягнення надмірно сплачених платежів,-
09.12.2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом в суд, в якому просить визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №205070000/2013/00071 від 10.06.2013 року, стягнути із Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів у розмірі 52736,02 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Ягодинської митниці №205070000/2013/00071 від 10.06.2013 року; зобов»язано Ягодинську митницю Міндоходів повторно провести контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозилися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно вантажно-митної декларації №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року, декларації митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року та прийняти за результатами контролю одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 54 Митного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнено з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1479,50 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачка оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року скасувати в частині зобов»язання Ягодинської митниці Міндоходів України у повторному проведенні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозилися фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно вантажно-митної декларації №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року, декларації митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року та прийняття за результатами контролю одного з рішень, передбачених частиною третьою статті 54 Митного кодексу України; в частині відмови у вимозі про стягнення з Державного бюджету України на користь позивачки надмірно сплачених митних платежів в сумі 52736,02 грн.; в частині стягнення з позивача на користь Державного бюджету судового збору в сумі 1479,50 грн. Апелянт просить в цій частині прийняти нову постанову, якою стягнути з Державного бюджету України на користь позивачки надмірно сплачені митні платежі в сумі 52736,02 грн., в решті постанову залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив неправомірність дій митниці при застосуванні митної вартості товару за рішенням №205070000/2013/000038/1 від 21.05.2013 року та скасував картку відмови, якою фактично було зобов»язано декларанта визначити митну вартість товару виходячи із зазначеного вище рішення, у тому числі сплатити митні платежі (внести грошову заставу), виходячи з розміру такої митної вартості. У такому випадку суд був зобо»язаний повернути декларанту цю грошову заставу в розмірі 52736,02 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування картки відмови від 10.06.2013 року №205070000/2013/00071, суд першої інстанції виходив з того, що Ягодинською митницею за результатом контролю митної вартості товару поданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до митного оформлення 10.06.2013 року не прийнято рішення про коригування митної вартості, або про її визнання, не витребувано у декларанта додаткових документів на підтвердження такої вартості, не проведено процедури консультації щодо вибору методів визначення митної вартості. Відмовляючи у позові в частині стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 52736,02 грн., суд виходив з того, що сплата ОСОБА_1 цих платежів не перебуває у безпосередньому зв»язку з протиправними діями Ягодинської митниці щодо коригування митної вартості, оскільки таких дій фактично не відбувалося, митним органом не проведено процедури контролю митної вартості товару, який ввозився позивачкою, тому судом було зобов»язано Ягодинську митницю Міндоходів повторно провести контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозилися підприємцем згідно вантажно-митної декларації №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року та декларації митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року та прийняти одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 54 Митного кодексу України.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.2013 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та підприємством Vion Sales West BV (Нідерланди) (продавець) укладений контракт №1/2013/NL за умовами якого продавець зобов»язується продати, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар - м»ясо свинне заморожене, а також субпродукти, кості та інші м»ясопродукти згідно інвойсу, що є невід»ємною частиною цього контракту (а.с. 12-13).
10.06.2013 року підприємцем через декларанта для митного оформлення й митного контролю товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, Ягодинській митниці було подано партію товару - обрізь м»ясна, співвідношення пісної та жирової тканини 70/30 (тримінг) знежилована без шкіри - вагою нетто 15011,00 кг. За ціною 1,55 євро/кг та тримінг 80/20 - вагою нетто 4945 кг. за ціною 1,95 євро/кг на загальну суму 32415,30 євро, що надійшов згідно контракту купівлі-продажу №1/2013/NL від 03.01.2013 року та інвойсу №5447496 від 07.06.2013 року (а.с. 14).
Декларантом для митного оформлення товару були подані наступні документи: контракт №1/2013/NL від 03.01.2013 року (а.с. 12-13); рахунок-фактура (інвойс) №5447496 від 07.06.2013 року (а.с. 14); вантажно-митна декларація №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року (а.с. 10); попередня митна декларація №205070000/2013/031641 від 07.06.2013 року (а.с. 9); декларація митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року (а.с. 11); міжнародна товаротранспортна накладна CMR №977138 від 07.06.2013 року (а.с. 15); сертифікат про походження товару №S 100653436 24641 від 07.06.2013 року (а.с. 16); сертифікат якості товару (тримінг 70/30) від 07.06.2013 року (а.с. 17); сертифікат якості товару (тримінг 80/20) від 07.06.2013 року (а.с. 18); ветеринарне свідоцтво серії ВРД-00 №370179 від 10.06.2013 року (а.с. 19); контракт №2/2013/NL від 03.01.2013 року (а.с. 20); довідка про транспортні витрати від 10.06.2013 року (а.с. 21); лист про не страхування товару №208 від 10.06.2013 року (а.с. 22).
Митна вартість товару визначалась декларантом за першим методом визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що відображено у ВМД від 10.06.2013 року №205070000/2013/032024 в графах 12, 45: 361578,44 грн. або 34115,30 євро (32415,30 євро - заявлена вартість товару та 1700,00 євро - вартість перевезення товару, включаючи навантаження, розвантаження).
Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, при проведенні митних процедур посадовою особою митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості (ДМВ) №205070000/2013/ від 10.06.2013 року жодних записів зроблено на було (а.с. 11), натомість у відповідній графі вантажно-митної декларації (ВМД) №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року зроблений запис «у митному оформленні відмовлено, картка відмови №205070000/2013/00071» (а.с. 10).
10.06.2013 року відповідачем - Ягодинською митницею було відмовлено у митному оформлені товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №205070000/2013/00071, у зв»язку з невідповідністю заповнення граф 12, 45 ВМД вимогам статті 53 Митного кодексу України та рішенню про коригування митної вартості товарів № 205000006/2013/000038/1 від 21.05.2013 року (а.с. 8).
Окремого рішення про коригування митної вартості, яка визначена декларантом у ДМВ №205070000/2013/ від 10.06.2013 року та у графах 12, 45 ВМД №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року відповідачем не приймалося, а було використано рішення про коригування митної вартості від 21.05.2013 року №205000006/2013/000038/1, яке стосувалося ВМД №205070000/2013/027935 від 21.05.2013 року (а.с. 7).
Як встановлено судом першої інстанції, з метою запобігання псування товару та нарахування штрафних санкцій за можливий простій автомобіля, який перевозив товар, позивачем через свого декларанта було подано для митного оформлення товару нову ВМД №205070000/2013/032083 від 10.06.2013 року, вказавши у графах 12, 45 ВМД митну вартість, наведену у інвойсі №5447496 від 07.06.2013 року. Митне оформлення у цьому випадку проводилось за другорядним резервним методом із застосуванням гарантійних зобов»язань - грошової застави. Товар випускався у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов»язань шляхом надання гарантій в розмірі 52736,02 грн. (графа В «подробиці розрахунків» ВМД), а товар випущено у вільний обіг (а.с. 24-25).
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані Митним кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України наведено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Підстави для відмови у митному оформлені товарів визначені у частині шостій статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до частини першої статті 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Статтею 55 Митного кодексу України визначено порядок коригування митної вартості товарів та вимоги що письмового рішення про коригування заявленої митної вартості товарів; право декларанта на проведення консультацій, в тому числі письмових, з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.
Статтею 57 Митного кодексу врегульовано процедуру визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту за методами, основним з яких є перший метод визначення митної вартості товарів - за ціною договору (вартість операції). Також зазначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов»язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
Виходячи із зазначеного колегія суддів вважає, що у разі незгоди Митниці із митною вартістю імпортованого товару, вона відповідно до вимог статті 57 МК України зобов»язана провести процедуру консультацій, у ході яких мала б дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних мотивів, проте ці вимоги закону Митниця не виконала.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня, 7 лютого, 14 листопада 2011 року та 6 лютого, 11 вересня 2012 року (№№ 21-56а10, 21-76а10, 21-213а11, 21-418а11, 21-245а12 відповідно.
Разом з цим, пунктами 2.3, 2.5-2.6 Правил заповнення декларації митної вартості, які затвердженні Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №599 (далі - Правила) передбачено, що запис щодо рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином: якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, які підтверджують митну вартість товарів, встановлені підстави для запиту документів, перелік яких визначений частинами третьою та/або четвертою статті 53 Кодексу, посадова особа митного органу у графі «Для відміток митного органу» ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки.
Якщо за результатом розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів посадовою особою митного органу встановлені визначені Кодексом підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, в основному аркуші ДМВ учиняється запис «Рішення про коригування митної вартості товарів від ____ N ____».
Якщо в митного органу відсутні зауваження щодо заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості, відсутні підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, то в основному аркуші ДМВ учиняється запис «митну вартість визнано».
Як встановлено судом першої інстанції, посадовою особою митного органу не прийнято одного з рішень, як це передбачено частиною третьою статті 53 Митного кодексу України - про визнання митної вартості товару, або про її коригування, оскільки декларація митної вартості від 10.06.2013 року №205070000/2013/ всупереч положенням Правил заповнення декларації митної вартості не містить жодних відміток митного органу у відповідній графі (а.с. 11).
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання представника Митниці на те, що окремого рішення про коригування митної вартості за результатом митного оформлення товарів 10.06.2013 року не приймалося, так як було взято до уваги рішення про коригування митної вартості від 21.05.2013 року №205000006/2013/000038/1, оскільки це рішення стосується іншої поставки товару, що відбувалася 21.05.2013 року, а його використання до інших поставок не передбачено законодавством (а.с. 7). Разом з цим, окружний суд звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості від 21.05.2013 року стосувалося товару - обрізь м»ясна зі співвідношенням пісної та жирової тканини 70/30 (тримінг), в той час як до митного оформлення 10.06.2013 року ФОП ОСОБА_1 подано як тримінг 70/30, так і тримінг 80/20, щодо якого коригування вартості раніше не проводилося (а.с. 7 графа «Опис товарів», а.с. 10 графа 31 та зворот).
Окрім того, покликання відповідача на те, що підприємець визнала обґрунтованість коригування митної вартості за шостим (резервним) методом та самостійно вказала його у ВМД від 10.06.2013 року №205070000/2013/032083, не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з графи 43 ВМД «Код методу визначення вартості» у лівій колонці декларант вказала перший метод (за ціною договору), а у правій - той за яким коригувалася митна вартість - шостий (резервний) (а.с. 24).
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем за результатом контролю митної вартості товару поданому позивачем до митного оформлення 10.06.2013 року всупереч вимогам Митного кодексу України не прийнято рішення про коригування митної вартості чи про її визнання, не витребувано у декларанта додаткових документів на підтвердження такої вартості, не проведено процедури консультації щодо вибору методів визначення митної вартості, а тому Ягодинська митниця передчасно відмовила ФОП ОСОБА_1 у митному оформленні товарів карткою відмови від 10.06.2013 року №205070000/2013/00071, тобто протиправно (а.с. 8).
Що стосується позовних вимог про стягнення надмірно сплачених митних платежів в розмірі 52736,02 грн. колегія суддів переконана, що окружний суд прийшов до правильного висновку про те, що Ягодинською митницею фактично не проводилася процедура контролю митної вартості товару поданого позивачем до митного оформлення 10.06.2013 року, оскільки відповідачем не винесено одного з рішень, як того вимагає частина третя статті 54 Митного кодексу України - про визнання митної вартості, або про її коригування, а позивач - ФОП ОСОБА_1 фактично сплачував митні платежі поза процедурою контролю митної вартості, тобто без рішення Ягодинської митниці про коригування митної вартості товару, який ввозився згідно вантажно-митної декларації №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року та декларації митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року.
В зв»язку з наведеним вище, суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог та зобов»язав Ягодинську митницю Міндоходів повторно провести контроль правильності визначення митної вартості товарів, які ввозилися підприємцем згідно вантажно-митної декларації №205070000/2013/032024 від 10.06.2013 року та декларації митної вартості №205070000/2013/ від 10.06.2013 року та прийняти одне з рішень, передбачених частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, оскільки суд не вправі перебирати на себе виключні повноваження митних органів та проводити контроль митної вартості товарів в порядку статті 54 Митного кодексу України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 України залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 року у справі №803/2516/13-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: Гудим Л.Я.
Судді: Довгополов О.М.
Святецький В.В.
Повний текст виготовлено та підписано 12.03.2014 року.