Справа № 802/4956/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Комар П.А.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
05 березня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого сільського господарства площею 1,0 га , -
до Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовом про визнання протиправною відмову Головного управління Держземагентства у Вінницькій області стосовно надання позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,0 га на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області та зобов'язання повторно розглянути заяву позивачки від жовтня 2013 року про надання вищезазначеної земельної ділянки.
15 січня 2014 року Вінницький окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.
Від представника відповідача надійшла заява вх. № 5047/14 про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
За таких підстав колегія суддів, керуючись положеннями статті 197 КАС України, вважає, що справу можливо розглянути в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, без фіксування судового засідання (частина 1 статті 41 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом І інстанції, 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до головного управління Держземагентства у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,0 га на території Ільківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, за межами населеного пункту для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення - рілля .
Головне управління Держземагентства у Вінницькій області листом № 03-61/8794 від 15 листопада 2013 року повідомило позивача про те, що відповідно до плану заходів головного управління Держземагенства у Вінницькій області по бюджетній програмі "Проведення земельної реформи" на 2013 рік передбачено проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок коштів державного бюджету. Ділянка сільськогосподарського призначення, зазначена в наданих позивачем графічних матеріалах включається до переліку земельних ділянок, які плануються для проведення інвентаризації. Позивачу запропоновано вирішити підняте питання за рахунок земель комунальної власності або після проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Суд І інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин.
Колегія суду погоджується з таким висновком з огляду на наступні обставини.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Абзацом 2 ч. 1 п. 1 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, до розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами.
Пунктом 5 вказаного Порядку передбачено, що інвентаризація земель проводиться в межах адміністративно-територіальних одиниць, землеволодінь або землекористувань і територій, межі яких визначені проектами формування території і встановлення меж сільських, селищних рад.
Згідно з п. 6 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 р. № 513, під час проведення інвентаризації земель установлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не здійснюються.
В силу п. 8 Порядку проведення інвентаризації земель, підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
За змістом ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).
Колегією суддів встановлено, що відповідач, відмовляючи в розгляді клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ( лист № 03-61/8794 від 15 листопада 2013 року), як підставу такої відмови зазначив, що вказана земельна ділянка підлягає інвентаризації, що підтверджується планом заходів Головного управління Держземагенства у Вінницькій області по бюджетній програмі за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи", наказом Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 12.08.2013 року №67 щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.
Таким чином, на час звернення позивачки з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач, надававши відповідь, діяв відповідно до вимог земельного законодавства України.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України та підлягає касаційному оскарженню.
Ухвала суду складена в повному обсязі 11 березня 2014 року .
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Драчук Т. О.
Полотнянко Ю.П.