11 березня 2014 р. Справа № 876/13247/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі №813/4983/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицький промисловий альянс» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
03.07.2013 року ТзОВ «Галицький промисловий альянс» звернулося з позовом у Львівський окружний адміністративний суд до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, і з врахуванням заяви від 16.10.2013 року про уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 та від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція. Позов обґрунтовує тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової документальної виїзної перевірки про нікчемність фінансового-господарських операцій є безпідставні, ґрунтуються на припущеннях, спростовується первинними документами.
Судом першої інстанції в порядку ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача правонаступником - ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано, прийняте Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду від 17.10.2013 року прийнята без врахування фактичних обставин справи та постановлена з порушенням норм матеріального права. Апелянт покликається на те, що взаємовідносини ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з його контрагентом СПД ФО ОСОБА_1 є нікчемними, а тому не створюють жодних податкових наслідків, вказані дії спрямовані виключно на отримання податкової вигоди. Також зазначає, що в акті позапланової виїзної перевірки позивача від 14.03.2013 року №4/2200/304770 зафіксовано, що платіжні доручення та товаро-транспортні накладні не представлено. Просить задовільнити його вимоги апеляційної скарги та відмовити ТзОВ «Галицький промисловий альянс» в задоволенні позовних вимог.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що у період з 26.02.2013 року по 04.03.2013 року працівником ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області Державної податкової служби проводилась позапланова документальна виїзна перевірка ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року. За результатами перевірки складено акт №4/2200/30477070 від 14.03.2013 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 1126470 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 750980 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 375490 грн. 00 коп. (а.с. 14-49, 12 т. 1).
В акті перевірки №4/2200/30477070 від 14.03.2013 року зазначено, що позивач порушив п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищив податковий кредит на загальну суму 750980 грн. 00 коп. Під час первірки орган державної податкової служби дійшовши до висновку про відсутність здійснення господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_1 з врахуванням того, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складське приміщення, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.
В процесі адміністративного оскарження Головним управлінням Міндоходів у Львівській області рішенням від 06.06.2013 року за №2429/10/10-2005/166 податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 в частині 59403 грн. 00 коп. штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість було скасовано. Цим рішенням встановлено порушення платником податків положень п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено на 1704 грн. 00 коп. значення показника рядка 21 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року (а.с. 51-56 т. 1).
За наслідками даного рішення позивачу надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200, яким збільшено суму грошового зобов»язання з податку на додану вартість в розмірі 1068772 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем - 752684 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 316088 грн. 00 коп. (а.с. 13 т. 1).
Також судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та позивачем (покупець) укладено договори купівлі-продажу №0401 від 01.04.2011 року та №1410 від 14.10.2011 року, за умовами яких передбачено, що продавець зобов»язаний передати покупцеві у власність визначений товар, а покупець зобов»язаний прийняти цей товар і оплатити його вартість на умовах цих договорів (а.с. 58, 58 т. 1).
Господарська діяльність ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними (а.с. 59-100 т. 1), податковими накладними (а.с. 101-142 т. 1), товарно-транспортними накладними (а.с. 204-245 т. 1), оборотно-сальдовими відомостями (а.с. 246-248 т. 1), банківськими виписками про перерахування коштів на користь постачальника (а.с. 253-276 т. 1).
Також фактичне здійснення згаданих господарських операцій підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень та актами прийому передачі приміщення в оренду, в підтвердження обставин наявності складських приміщень (а.с. 188-203 т. 1), договором №0315/1 перевезення вантажу від 15.03.2011 року та актом звіряння розрахунків від 04.01.2013 року в підтвердження обставин транспортування товарно-матеріальних цінностей (а.с. 6-8, 9 т. 2); сертифікатами якості, якісними посвідченнями, заводськими сертифікатами, протоколами кваліфікаційних випробувань, паспортами станків (а.с. 80-254 т. 3).
Крім цього, використання позивачем у господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей отриманих від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: договорами купівлі продажу (а.с. 38-65 т. 2), банківськими виписками про перерахування коштів на користь постачальника (а.с. 66-93 т. 2), довіреностями, видатковими накладними (а.с. 94-235 т. 2), податковими накладними (а.с. 236-250 т. 2, а.с. 1-76 т. 3).
Суд першої інстанції вірно спростував висновки відповідача, зроблені у акті перевірки ТзОВ «Галицький промисловий альянс» №4/2200/30477070 від 14.03.2013 року про те, що у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відсутні трудові ресурси, складське приміщення, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ, а тому згадані правочини мають ознаки безтоварності, зазначивши, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи та документи, які підтверджують транспортування, якість товарно-матеріальних цінностей. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв»язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
Пунктом 185.1 ст. 185 цього ж Кодексу передбачено, що об»єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об»єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об»єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Стосовно висновків відповідача про те, що правочини укладені ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з контрагентом фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 є нікчемними, суд зазначає наступне.
Відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п»ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Разом з тим, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз»яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відтак, правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу об»єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.
Відтак, судова колегія приходить до переконання, що висновки акту перевірки ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів. Його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими.
Колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не надано доказів для встановлення мети вищезгаданих підприємств, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, при проведенні зазначених господарських договорів. Податковим органом не подано жодних доказів на підтвердження висновків, викладених в акті перевірки. При цьому слід зазначити, що одним з основних принципів оцінки податкових спорів є принцип презумпції добросовісності платника, у зв»язку з яким, дії платника податків, який має на меті одержання податкової вигоди, економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними.
Виходячи з вказаного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що операції ТзОВ «Галицький промисловий альянс» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 мали реальний характер.
Разом з цим, суд першої інстанції, з врахуванням положення п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 ПК України, згідно якого податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов»язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі, та з врахуванням того, що податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року за №0000262200 було частково скасовано рішенням від 06.06.2013 року за №2429/10/10-2005/166, прийшов до правильного висновку про необхідність відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
При цьому, окружний суд позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2013 року за №0000432200 в частині збільшення суми грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість всього на 1066216 грн. 00 коп., з яких 750980 грн. 00 коп. за основним платежем та 315236 грн. 00 коп. штрафна (фінансова) санкція задовольнив, врахувавши, що такі є підставними та обгрунтованими.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 року у справі №813/4983/13-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Гудим Л.Я.
Судді: Довгополов О.М.
Святецький В.В.