11 березня 2014 р. Справа № 876/497/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.
за участі секретаря судового засідання: Шуптар Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області до Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
20.09.2013р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ТзДВ «Полімер», ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплаченої пенсії, просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» в користь управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області суму надміру виплаченої пенсії у розмірі 59828,42 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» на користь управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області заборгованість у розмірі 59828,42 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач ТзДВ «Полімер», який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при прийнятті постанови судом першої інстанції неповністю встановлено всі обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення сторін, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 01.12.1992 року ОСОБА_1 звернулася до відділу соціального захисту населення Рогатинської райдержадміністрації Івано-Франківської області з заявою про призначення її пенсії за віком.
Разом із заявою додано пакет необхідних документів для призначення пенсії, в тому числі довідку про заробіток для обчислення пенсії, видана Івано-Франківською виробничо - торговою фірмою «Бистриця» заводу «Полімер».
ОСОБА_1 призначено пенсію з 11.09.1992 року (з моменту настання права на пенсію) із застосуванням заробітної плати за період з 01.01.1987р. по 31.12.1998р. від якої середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 3610 карбованців сума призначеної пенсії становила 13800 крб.
З 01.01.2004 року проводився масовий перерахунок осучаснення заробітної плати, від якої середньомісячний заробіток по народному господарству за 2002 рік становив 306,45 грн., відносно якого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.01.2004 р. - 1098,14 гри., з 01.01.2008р. - 3328,32грн., з 01.05.2012р.-4292,61 грн.;
Станом на липень 2002 року основний розмір пенсії становив 141,90 грн. При проведенні масових перерахунків розмір пенсії продовжував зростати, та станом на квітень 2013 року становив 2072,27 грн.
При проведенні інвентаризації пенсійних справ з високими коефіцієнтами, та приведення їх до норми по пенсійній справі ОСОБА_1, де коефіцієнт заробітної плати становив 3,9 надіслано запит до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ для проведення зустрічної перевірки заробітної плати ОСОБА_1, яка працювала в Івано-Франківському виробництві торгової фірми «Бистриця заводу «Полімер».
04.04.2013 року, спеціалістом відділу з призначення пенсії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківськ Ткачук Оксаною Миколаївною в присутності директора ТзДВ «Полімер» Кіщука Василя Васильовича та в присутності головного бухгалтера Сапагої Ганни Іллівни, складено акт №22 щодо правильності та повноти відображення заробітку ОСОБА_1 для призначення пенсії яка працювала пресовщиком каркасів за період робот з 01.01.1987 р. - 31.12.1988 р.
Перевіркою встановлено, що суми які відображені в довідці не відповідають сумам відображених в книгах по нарахуванню заробітної плати. Довідку за 1987-1988 року витребувано нову.
Встановлено, що суми заробітної плати ОСОБА_1, висвітлені в первинній довідці взагалі не відповідають фактичним даним довідці від 04.04.2013 року №14.
На підставі недостовірної первинної довідки про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 за період роботи з 01.01.1987р. - 31.12.1988р., пенсійну справу ОСОБА_1 приведено відповідно до норм, враховуючи фактичними даними довідки від 04.04.2013 року №14, виданої ТзДВ «Полімер», у зв'язку з чим виникла переплата за період з липня 2002 року по квітень 2013 року в загальній сумі 59 828,42 грн.
Згідно із вимогами ст.1 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, яке здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що довідка видана ВТФ «Бистриця», а ТзДВ «Полімер» є правонаступником даного підприємства, відтак сума надміру виплачених коштів має бути стягнена саме з відповідача.
Однак, вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 червня 2013 року у справі № 21-204а13.
За встановлених судами обставин відповідач у справі - Товариство з додатковою відповідальністю «Полімер» є господарюючим суб'єктом і не може виступати суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, а тому вимоги про стягнення з нього сум заподіяної шкоди, заявлені без додаткових вимог про вирішення публічно-правового спору, не можуть бути предметом розгляду у судах адміністративної юрисдикції.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Враховуючи суб'єктний склад сторін та предмет спору, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Полімер» задовольнити частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі № 809/2932/13-а скасувати та провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Гудим Л.Я.
Судді Довгополов О.М.
Святецький В.В.
Повний текст виготовлено та підписано 12.03.2014 року