Справа № 101/6302/13-ц
26 лютого 2014 року м. Алушта
Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Шустової І.П., при секретарі Безнос А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Реєстраційна служба Алуштинського міського управління юстиції АР Крим, про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності,
встановив:
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом. Після уточнення позовних вимог, мотивувала їх тим, що їй на підставі договору міни належить 55/200 частки житлового за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка для обслуговування житлового будинку. ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 володіють 55/200 часткою вказаного будинку, ОСОБА_7 володіє 45/100 частками будинку. На сьогоднішній час вона має намір виділити свою частку будинку у натурі, з цього приводу вона звернулася до відповідачів з пропозицією разом звернутися до нотаріуса та виділити частки будинку в натурі, але відповідачі відмовляються від звернення до нотаріусу, мотивуючі відсутністю у них коштів та вільного часу. Реєстраційною службою Алуштинського міського управління юстиції було відмовлено позивачці у здійснені розподілу часток у будинку, виділу частки житлового будинку та реєстрації нерухомого майна, посилаючись на відсутність згоди усіх співвласників. За таких обставин вона вимушена звернутися до суду.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_8 та позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачі до суду не з'явились. Судові повістки було направлено за останнім відомим місцем реєстрації відповідачів, згідно адресній довідці, проте конверт повернуто до суду за закінченням строку зберігання.
Стаття 6 Закону України від 11.12.2003 року № 1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлює що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Відповідно до приписів ч. 3 п. 5 ст. 74 ЦПК у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за зареєстрованим місцем проживання, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
За вищевикладених обставин суд вважає, що відповідачі сповіщені належним чином.
Представник третьої особи - Реєстраційної служби Алуштинського міського управління юстиції до суду не з'явився, про час та слухання справи повідомлявся належним чином, причина неявки суду невідома.
Ухвалою суду від 26.02.2014 року вирішено розглядати справу у відсутність відповідачів у заочному порядку.
Суд, вислухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів. Частиною 2 ст. 11 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування відповідно зі ст. 10 ЦПК України покладений на сторони у справі. Крім того, відповідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9 19 листопада 2008 року, позивачу належить 55/200 часток будинку та земельна ділянка будинку АДРЕСА_1 (а.с.35).
Відповідно до копії технічного паспорту, яка міститься у матеріалах справи, 55/200 частками будинку АДРЕСА_1 володіють ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, 45/100 частками вказаного будинку володіє ОСОБА_7 (а.с. 14-21).
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ч. 3, 364 ч.1 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Згідно з ч. 3 смт. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У сторін склався певний порядок користування приміщеннями, які знаходяться в спільній частковій власності, мають окремі виходи.
Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Як стверджує позивач та це не спростовано відповідачами спору з приводу користування певними приміщеннями, що їм належать на праві власності у сторін немає. Позивач володіє певною часткою нерухомого майна, що відповідає певним приміщенням, право власності на них зареєстровано належним чином.
Суд задовольняє позовні вимоги щодо виділу майна позивачки, що знаходиться у спільній частковій власності сторін, право власності на яке зареєстроване у встановленому законом порядку, виділивши у власність позивачу приміщення, що відповідають її частці в цілому, а також вимоги про припинення права спільної часткової власності на виділене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 328, 356, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 209, 224-226, 294 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа: Реєстраційна служба Алуштинського міського управління юстиції АР Крим, про виділ частки майна, що є у спільній частковій власності, задовольнити.
Виділити ОСОБА_2 у власність 55/200 часток житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а саме: в літ. «А» житлова №2-1, площею 10,4 кв.м., в літ. «а» кухня №2-3, площею 7,9 кв.м., вбиральня літ «Г», споруди, в цілому.
Припинити спільну часткову власність ОСОБА_2 у житловому будинку АДРЕСА_1.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ч. 1 ст. 294 ЦПК України, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду АРК через Алуштинський міський суд у строки та в порядку, згідно статтям 294, 296 ЦПК України.
Суддя Алуштинського міського суду АР Крим І.П. Шустова.