Справа: № 2608/6864/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кохановська З.С. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
28 лютого 2014 року м. Київ
колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г.В.
суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 січня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальний виплат, управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо призначення та виплати щорічної допомоги на оздоровлення позивачу неправомірними, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації здійснити перерахунок, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплату щорічної соціальної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 та 2011 роки. Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва щодо відмови в перерахунку додаткової пенсії позивачу, за шкоду заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії позивачу, виходячи у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкоіве державне пенсійне страхування» за період з 11 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року з урахуванням проведених виплат. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, відповідачі Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої ст. 183-2 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача щодо зобов'язання УПФУ здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії та пенсія для інвалідів відповідно до ст.ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щодо зобов'язання УПСЗН перерахувати та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії перебуває на обліку у відповідача та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон).
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 3 ст. 51 Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вищевикладене, позивач має право на одержання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 51 зазначеного Закону.
Крім того позивач як є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії перебуває на обліку в УПСЗН та отримує щорічну допомогу на оздоровлення.
Відповідності до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 06.06.1996 року є постраждалим від наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Всупереч ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу додаткова пенсія виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, та в супереч ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу пенсія виплачувалась відповідно постанови Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 року.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
З огляду на те, що Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, та № 836 від 26.07.96 року відповідач не правомірно виплачував пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48, 51 зазначеного Закону.
При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.
Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії у розмірах, визначених ст.ст. 48, 51 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 05 січня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: Г.В.Земляна
Судді: Н.І. Горбань
М.В. Межевич
Головуючий суддя Земляна Г.В.
Судді: Горбань Н.І.
Межевич М.В.