Копія
20 лютого 2014 року Справа №827/163/14-а
12 год. 14 хв.
місто Севастополь
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді Кириленко О.О.,
секретар судового засідання Самойлова М.С.,
за участю: представника позивача - Забродіна О.В.,
представника відповідача - Севастопольської митниці Міндоходів - Плешивцевої Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" до Севастопольської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість,
У січні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Севастопольської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі про визнання протиправними та скасування карток відмови, рішень, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість, а саме просить: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00200; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00201; визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00202; визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000064/2; визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000065/2; визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000066/2; зобов'язати Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000064/2, рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000065/2 та рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000066/2 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України; стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 247 029 гривень 26 копійок.
Позов обґрунтовано тим, що дії Севастопольської митниці Міндоходів щодо відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та з коригування митної вартості товарів, а також зобов'язання додатково сплатити митні платежі (податок на додану вартість) є протиправними, а невизнання митним органом заявленої декларантом митної вартості та самостійне визначення митним органом митної вартості товарів позивача із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації є необґрунтованим та таким, що не засновано на нормах законодавства.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача, Севастопольської митниці Міндоходів, проти задоволення позову заперечувала у повному обсязі з підстав викладених у запереченнях та поясненнях.
Представник відповідача, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, надіслав суду заперечення проти позову, зазначив, що вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі є безпідставними та необґрунтованими, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі виконуючи свої повноваження не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його законних прав та інтересів не порушувало, виконання повноважень щодо обслуговування Державного бюджету України не є підставною для визнання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі відповідачем у даній справі.
Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 686243, основним видом господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; виробництво чаю та кави.
29 листопада 2013 року Севастопольською митницею Державної митної служби України за результатами перевірки митних декларацій № 123030000.2013.005106, № 123030000.2013.005108 та № 123030000.2013.005122, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України декларантом або уповноваженою ним особою товариством з обмеженою відповідальністю "Спецторгсервис", було прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00200, № 123030000/2013/00201 та № 123030000/2013/00202.
Згідно з картками митний орган повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі статті 54 Митного кодексу України, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої, третьої статті 53 Митного кодексу України. Проведено митну оцінку та винесені рішення про коригування митної вартості від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000064/2, №123030000/2013/000065/2 та №123030000/2013/000066/2.
Так, відповідно до рішень про коригування митної вартості товарів: заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України; не надано згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України основні документи, які підтверджують митну вартість, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларант, також, відмовився від надання додаткових документів згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями щодо відповідності контрактних цін кон'юнктурі ринку, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У митного органу наявна інформація щодо вартості операції з аналогічними (подібними) товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, час експорту яких максимально наближений до експорту оцінюваних товарів, ввезених в тій же кількості на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари, на рівні 5,06, 5,01, 5,03 USD/кг для товару № 1 (митна декларація від 07 листопада 2013 року № 1250000/2013/76223, митна декларація від 04 вересня 2013 року № 1250000/2013/69304, митна декларація від 20 листопада 2013 року № 1250000/2013/19115), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Митна вартість може бути визнана митним органом за умови надання документів, що вказані в пункті 1; метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий, у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами (однаковими за всіма ознаках з оцінюваними товарами з урахуванням вимог частини другої статті 59 Митного кодексу України та застережень статті 61 Митного кодексу України); Митна вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо аналогічних (подібних) товарів, згідно вимог статті 60 Митного кодексу України, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги статті 60 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених за методом 1-6 митних вартостей аналогічних (подібних) товарів, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, час експорту яких максимально наближений до експорту оцінюваних товарів, ввезених в тій же кількості на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари, на рівні 5,06, 5,01, 5,03 USD/кг для товару № 1 (митна декларація від 07 листопада 2013 року № 1250000/2013/76223, митна декларація від 04 вересня 2013 року № 1250000/2013/69304, митна декларація від 20 листопада 2013 року № 1250000/2013/19115).
Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000064/2 митна вартість, розрахована декларантом складає суму 51 250,00 USD за курсом валюти - 7,993, що у гривні складає 409 641 гривню 25 копійок. Севастопольською митницею Державної митної служби України здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 126 500,00 USD, вартість за одиницю 5,0600. Отже сума митної вартості товарів за митною декларацією № 123030000.2013.005106 повинна складати 1 011 114 гривень 50 копійок. Відповідачем додатково нараховано податку на додану вартість в сумі 120 294 гривень 65 копійок.
Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000065/2 митна вартість розрахована декларантом складає суму 54 340,00 USD, за курсом валюти - 7,993, що у гривні складає 434 339 гривень 62 копійки. Севастопольською митницею Державної митної служби України здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 110 220,00 USD, вартість за одиницю 5,0100, отже сума митної вартості товарів за митною декларацією № 123030000/2013/005108 повинна складати 880 988 гривень 46 копійок. Відповідачем додатково нараховано податку на додану вартість в сумі 89 329 гривень 77 копійок.
Згідно з рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000066/2 митна вартість розрахована декларантом складає суму 82 493,06 USD, за курсом валюти - 7,993, що у гривні складає 659 367 гривень 03 копійки. Севастопольською митницею Державної митної служби України здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 105 891,56 USD, вартість за одиницю 5,0300, отже сума митної вартості товарів за митною декларацією № 123030000/2013/005122 повинна складати 846 391 гривню 24 копійки. Відповідачем додатково нараховано податку на додану вартість в сумі 37 404 гривень 84 копійок.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 270 Митного кодексу України (далі - Кодекс) правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 289 Кодексу обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Відповідно до статті 294 Кодексу об'єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.
Згідно з абзацом першим пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Встановлено, що 04 жовтня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" здійснено передплата митних платежів за попередньою митною декларацією № 123030000/2013/004159 на суму митних платежів 409 641 гривню 25 копійок.
18 жовтня 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" здійснено передплата митних платежів за попередньою митною декларацією № 123030000/2013/004366 на суму митних платежів 434 339 гривень 62 копійок.
22 листопада 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" здійснено передплата митних платежів за попередньою митною декларацією № 123030000/2013/004942 на суму митних платежів 659 367 гривень 03 копійок.
Митне оформлення було здійснено та товари було випущено за митними деклараціями № 123030000/2013/005133, № 123030000/2013/005134 та № 123030000/2013/005135. Однак, за митною декларацією № 123030000/2013/005133 податок на додану вартість було сплачено позивачем в сумі 202 222 гривень 90 копійок, у тому числі сума 120 294 гривні 65 копійок, яка визначена рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000064/2; за митною декларацією № 123030000/2013/005134 податок на додану вартість було сплачено у сумі 176 197 гривень 69 копійок, у тому числі сума 89 329 гривень 77 копійок, яка визначена рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000065/2; за митною декларацією № 123030000/2013/005135 податок на додану вартість було сплачено в сумі 169 278 гривень 25 копійок, у тому числі сума 37 404 гривні 84 копійки, яка визначена рішенням про коригування митної вартості товарів № 123030000/2013/000066/2.
Відповідно до статті 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 50 Кодексу відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з підпунктом "а" пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до підпункту "b" пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з частинами першою, другою статті 51 Кодексу митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами першою, другою статті 52 Кодексу передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до статті 53 Кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до статті 57 Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 58 Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Розрахунки згідно із цією статтею здійснюються лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Встановлено, що позивачем при подачі митних декларацій було надано наступні документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR); коносамент (Bill of Lading); банківські платіжні документи, що стосуються товару; рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються; договір про надання послуг митного брокера; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та мита, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервна позиція; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи (екологічна декларація); копія митної декларації країни відправника.
Порядок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість врегульований розділом V Податкового кодексу України. Разом з тим, розділом V Податковою кодексу України не передбачено порядку повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у разі скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, тобто фактично зменшення бази оподаткування внаслідок скасування рішення суб'єкта владних повноважень. Підставою для повернення надмірно сплаченого податку у даному випадку є вимоги статті 301 Кодексу, яка є спеціальною нормою у даному випадку.
Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Згідно з підпунктом "б" підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.
Отже, при скасуванні рішення митного органу про визначення митної вартості товару та зменшення внаслідок чого вартості поставленого на митну територію України товару, зменшується база оподаткування податку на додану вартість та платник податку зобов'язаний зменшити податковий кредит (у разі збільшення податкового кредиту за такою операцією).
Зазначена норма виключає можливість подвійного отримання із бюджету суми податку на додану вартість, надмірно сплаченого при отриманні зменшення митної вартості товару внаслідок скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.
Відповідно до статті 27 Кодексу якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні доводи представника Севастопольської митниці Міндоходів щодо правомірності дій Севастопольської митниці Міндоходів та наявності порушень з боку товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00200.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00201.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/00202.
Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000064/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000065/2.
Визнати протиправним та скасувати рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000066/2.
Зобов'язати Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів щодо яких Севастопольською митницею Міндоходів були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів від 29 листопада 2013 року № 123030000/2013/000064/2, № 123030000/2013/000065/2, № 123030000/2013/000066/2 за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), в порядку встановленому статтею 58 Митного кодексу України.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 247 029 (двісті сорок сім тисяч двадцять дев'ять) гривень 26 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" судовий збір у розмірі 494 (чотириста дев'яносто чотири) гривень 06 копійок.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя(підпис) О.О. Кириленко
Постанову складено у повному обсязі
25 лютого 2014 року
З оригіналом згідно
Суддя О.О. Кириленко