06 березня 2014 року 810/1357/14
Київський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Щавінського В.Р. розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф-1235 від 21.11.2013 р. на суму 6960,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно донараховано суми єдиного внеску, оскільки позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на спрощеній системі оподаткування, при цьому отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак, враховуючи приписи частини четвертої ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", він звільняється від сплати єдиного внеску. Тому, на думку позивача, вимога про сплату боргу пенсійного фонду є незаконною, оскільки при її прийнятті відповідачем невірно застосовано норми закону.
В судове засідання позивач не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Просила розгляд справи в порядку письмового провадження та у його відсутність.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не заявляв.
Відповідно до приписів ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 як фізична особа - підприємець зареєстрований Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області.
Судом встановлено, що позивач обрала спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку.
Водночас, позивач є особою, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією відповідного посвідчення серії НОМЕР_2, наявного у матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме пенсійного посвідчення від 09.04.2012 р. серії НОМЕР_3 позивач отримує пенсію за віком, призначену на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
21.11.2013 р. відповідачем сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу №Ф-1235 на суму 6960,48 грн.
Не погоджуючись із вищевказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За приписами ст.ст. 19, 41 ПК України та Порядку нарахування та сплати платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 09.09.2013 р. №455 "Про затвердження Інструкції про Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19.09.2013 р. за №1622/24154, органи доходів і зборів є контролюючими органами, що забезпечують формування та реалізацію державної політики, зокрема, з адміністрування єдиного соціального внеску.
Відтак, саме на органи податкової служби покладено обов'язок щодо вжиття заходів стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у порядку та спосіб визначений законодавством.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати і повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі - Закон України від 08.07.2010 р. №2464).
Відповідно до ст.1 Закону України від 08.07.2010 р. №2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 4 ч.1 ст.4 Закон України від 08.07.2010 р. № 2464).
06.08.2011 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 р. №3609-VI, яким ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, відповідно до якої фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу вищевказаної норми законодавства вбачається, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та одночасно є пенсіонерами, що отримують пенсію за віком або по інвалідності, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058 (надалі - Закон України від 09.07.2003 р. №1058).
Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 р. №1058 визначено поняття "пенсія", зокрема, це - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України від 09.07.2003 р. №1058, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, ст. 26 Закону України від 09.07.2003 р. №1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Суд зауважує, що нормами зазначеного Закону встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачеві призначено пенсію за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, на позивача розповсюджуються норми Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. №796 (надалі - Закон України від 28.02.1991 р. №796).
Відповідно до абзацу 1 ст.55 Закону України від 28.02.1991 р. №796 встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У даному випадку положення ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" потрібно розуміти в контексті з положеннями ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Відтак, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, якщо остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Із наведеного випливає, що призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку не впливає на статус позивача, як пенсіонера за віком; вказана правова норма не встановлює окремий самостійний вид пенсії, а лише надає право особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, отримати пенсію за віком достроково, тобто із зменшенням загального пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом на дострокове отримання пенсії за віком і на день набуття чинності Законом України від 07.07.2011 р. №3609-VI мав статус пенсіонера за віком.
Разом із тим суд звертає увагу, що про неправомірність нарахування позивачеві боргу зі сплати єдиного внеску свідчать також норми Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-XII.
Так, ст.2 вказаного закону визначено види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії (п."б" ст.2 втратив чинність у частині призначення соціальних пенсій згідно із Законом України від 31.05.2005 р. № 2603-IV).
Отже, як вбачається із системного аналізу законодавства України, у сфері пенсійного забезпечення є чотири різновиди трудових пенсій, в тому числі і пенсія за віком, яка і включає в себе пенсію за віком на пільгових умовах.
Як вже зазначалося судом, ч.4 ст.4 Закону України 08.07.2010 р. №2464-VI визначено необхідні умови для звільнення від сплати єдиного внеску, а саме: особа обрала спрощену систему оподаткування і є пенсіонером за віком або інвалідом та отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому, положеннями вищевказаної статті не передбачено, що саме особи, яким надано пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", звільняються від сплати за себе єдиного внеску, означена норма також не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску пенсіонерів за віком.
Водночас, законодавець зазначеною нормою не виключає осіб, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.
У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно та безпідставно звужено коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.
Враховуючи той факт, що позивач отримує довічну пенсію за віком, а ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд дійшов висновку, що податкова вимога №Ф-1235 від 21.11.2013 р. Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Білоцерківська ОДПІ Київської області ДПС, як суб'єкт владних повноважень, не доведено правомірності податкової вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про сплату боргу від 21.11.2013 року № Ф-1235.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Щавінський В. Р.