Україна
Донецький окружний адміністративний суд
05 березня 2014 р. Справа №805/1225/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12год.10хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Зеленова А.С.
при секретарі Афанасьєві Д.Б.,
за участю:
представника позивача Софіщенка В.А.,
представників відповідача Краснопера Р.А., Бражка Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000172202,-
Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000172202 /том 1 а.с.3-8/.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області на підставі акта перевірки позивача, яким встановлені порушення з боку позивача п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого завищено валові витрати всього у сумі 703698грн. у т.ч. ІV квартал 2010 рік - 361809грн., за І квартал 2011 року - 341899грн., що призвело до заниження податку на прибуток всього у сумі 108 401грн. у т.ч. за ІV квартал 2010 року 90452грн., І квартал 2012 року 17 949грн.; п.44.1 ст.44, п.198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 ПК України та 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит всього у сумі 75000грн. у т.ч. за грудень 2010 року у сумі 58333грн., за лютий 2011 року у сумі 16667грн., що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 75 000грн. у т.ч. за грудень 2010 року у сумі 58333грн. та лютий 2011 року у сумі 16667грн.
ОКП "Донецьктеплокомуненерго" вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що прийнято всупереч нормам діючого законодавства, з огляду на те, що підтвердження поставки придбаних ТМЦ здійснюється первинними документами та даними бухгалтерського обліку.
Вважає, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за перевіряємий період.
Просив позов задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову. Просили суд відмовити у задоволенні позову /т. 2 а.с. 30-33/.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач-Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.02.2001 , включено до ЄДРПОУ за № 03337119 /том 1 а.с. 132/. Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації від 08.12.2006 /том 1 а.с. 133-137/.
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області /том 1 а.с. 139/, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість /том 1 а.с. 138/.
З 29.11.2013 по 12.12.2013 ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія Будсервіс» (ЄДРПОУ 34427991) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результат атами якої складено акт від 19.12.2013 №349/05-62-22-02/03337119 /том 1 а.с.11-40/.
Згідно із цим актом, перевіркою встановлено, у тому числі, порушення ОКП "Донецьктеплокомуненерго" наступних приписів законодавства:
- п.44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 ПК України, п 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: ОКП «Донецьктеплокомуненерго» занижено податок на прибуток у розмірі 108 401,00 грн. тему числі за 4 квартал 2010 року у розмірі 90 452,00 грн., за ІІ квартал 2012 року у розмірі 17 949,00грн./том 1 а.с.40/.
На підставі акту перевірки та згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було прийнято податкове повідомлення - рішення:
- від 15.01.2014 № 0000172202 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 139 988,50грн., у т.ч. за основним платежем 108 401грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 587,5 грн. /том 1 а.с. 9/.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 24.01.2014 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.
На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.
25 січня 2010 року між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ТОВ «Олімпія Будсервіс укладено договір поставки за № 400 / том 1 а.с.55-56/.
Відповідно до змісту договору Постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити вугілля, далі по тексту Товар, партіями і в кількості, згідно специфікаціям, є невід'ємною частиною цього договору.
На підтвердження виконання умов договору поставки позивачем надано наступні документи:
- податкові накладні, видані ТОВ «Олімпія Будсервіс» /том 1 а.с.63-66/;
- видаткові накладні /том 1 а.с.67-75/;
- акти приймання-передачі вугілля /том 1 а.с.76-82/;
- товарно-транспортні накладні /том 1 а.с.83-106/;
- картки складського обліку;
- посвідчення № 1 про якість ДГР /том 1 а.с.120/;
- витяги з журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей /том 1 а.с.163-190/;
- банківські виписки про сплату за договором № 400 від 25.01.2010 /том 1 а.с.107-119/.
- матеріальний звіт матеріально відповідальних осіб/том 1 а.с.163-190/;
- акти списання використаного вугілля;
- витяги з журналу обліку палива /том 1 а.см.191-196/.
Позивач стверджує, що за наслідками господарських операцій поставки вугілля, відбулись зміни в структурі активів та зобов'язань Позивача у наступному порядку, відповідне вугілля було завезено до виробничої одиниці (акти приймання-передачі вугілля; товарно-транспортні накладні), оприбутковане (картки складського обліку), використано у виробництві теплової енергії (Гкал), яка в подальшому була реалізована споживачу, отже підприємство отримало дохід.
Так, відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами першою-третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною першою статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною четвертою цієї статті визначено, що умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
Згідно частин першої та другої статті 266 Господарського кодексу України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частинами першою та четвертою статті 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Договір поставки від 25 січня 2010 року за № 400 укладений ОКП «Донецьктеплокомуненерго» з ТОВ «Олімпія Будсервіс» не відповідає вищенаведеним вимогам Господарського кодексу України, а саме : не визначена кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами.
Зокрема, не визначені умови поставки відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».
Ціна договору в п.2.1 Договору визначена у розмірі 5 000 000грн. /том 1 а.с.55/, проте позивачем надано суду специфікацій лише на суму 408 508,48грн./том 1 а.с.58-62/.
Крім того, накладні виписані ТОВ «Олімпія Будсервіс» ОКП «Донецьктеплокомунерго» /том 1 а.с.67-75/ не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть братися судом до уваги.
До того ж, позивачем порушено вимоги п.5.1 Договору поставки від 25.01.2010 №400. Пунктом 5.1 даного договору визначено, що порядок розрахунків за відвантажений товар здійснюється шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок поставника відповідно до виставленого рахунку або іншими не забороненими законодавством України способами.
Зокрема, суду не були надані рахунки, як вимагає п.5.1 Договору, у зв'язку із чим суд не має можливості пов'язати банківські виписки із оплатою договору /то 1 а.с.107-119/, що додатково унеможливлю підтвердження реальності виконання договору.
Так, у товарно-транспортних накладних наданих позивачем під час перевірки та суду, відсутня інформація щодо номера подорожнього листа, кодів автопідприємства, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача. Пункти навантаження та розвантаження обмежені тільки назвою міст. Відсутня посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка здала вантаж, посада особи яка дозволила відпуск.
Згідно з п.2.7. Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.1995. за №168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568).
Згідно з пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568):
«...Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюються облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи..»
Відповідно до п.111 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно з п.11.4. Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
У п.11.5. Правил зазначено товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
У п.11.6. Правил зазначено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Як вбачається з п.11.8. Правил у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.
Типові форми єдиної первинної транспортної документації, зокрема товарно-транспортну накладну (форма N 1-ТН) та подорожній лист вантажного автомобіля (ф. N2), затверджено спільним наказом Міністерства транспорту України, Мінстату України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.1995 №488/346 (зі змінами та доповненнями) і введено в дію з 1 січня 1996 року.
Відповідно до п.2 зазначеного наказу, ведення зазначених форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності, є обов'язковим.
Оформлені неналежнім чином товарно-транспортні накладні не надають можливості підтвердити факт постачання товару від ТОВ «Олімпія Будсервіс» до ОКП
« Донецктеплокоммуненерго».
Крім того, під час проведення перевірки позивачем надано документ, який має назву «Удостоверение №1 о качестве ДГР» /том 1 а.с. 120/.
Проте, суд не може прийняти його до уваги , оскільки у даному документі не зазначені «Норми встановлені технічними умовами або ГОСТ для вугільного підприємства у відсотках» (Зольність, волога, сірка).
Крім того незазначена станція відправлення. У розділі «Результати аналізу» не вказаний вихід летучих речовин у відсотках., що передбачено формою посвідчення. Також не вказано найменування збагачувальної фабрики, поштовий адрес, число та місяць від вантаження, найменування споживача, підпис та ПІБ інспектора ОТК, відсутня інформація у розділі «розрахунки за якість палива (по золі, вологі, сіркі)», в якому передбачено відображення інформації про вагу, виду розрахунків.
Відповідно до журналу ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними партнерами» сальдо по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія Будсервіс» станом на 31.12.2012 відсутнє.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту...
Водночас ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі ст.1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Суд не може погодитися із твердженням позивача, що за наслідками господарських операцій поставки вугілля, відбулись зміни в структурі активів та зобов'язань Позивача у наступному порядку, відповідне вугілля було завезено до виробничої одиниці (акти приймання-передачі вугілля; товарно-транспортні накладні), оприбутковане (картки складського обліку), використано у виробництві теплової енергії (Гкал), яка в подальшому була реалізована споживачу, отже підприємство отримало дохід.
Оскільки неможливо встановити, що саме придбане вугілля від ТОВ «Олімпія Будсервіс» спричинило зміни в структурі активів та зобов'язань Позивача.
Так, згідно з п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн
Згідно з п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.»
Відповідно до п. 5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають з'ясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.
Крім того, ч.ч. 1, 4 ст. 268 ГК України визначено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Так, позивач не надано будь-яких документів на підтвердження якості поставленого вугілля від контрагента.
Крім того, за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів відповідно бази ЄАІС «Податковий блок», встановлено розбіжності між податковими зобов'язанням ТОВ «Олімпія Будсервіс» та податковим кредитом ОКП «Донецьктеплокомуненерго», а саме податкові зобов'язання ТОВ «Олімпія Буд сервіс» по покупцю ОКП «Донецьктеплокомуненерго» не декларувалися, у той час як податковий кредит ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за жовтень 2010 року складає 16 666,67 грн., листопад 2010 року - 16 666,67 грн., грудень 2010 року-25 000,00 грн., січень 2011 року - 16 666,67 грн./том 2 а.с.90-97/.
Суд не приймає до уваги вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 31.10.2012 справа №1-206/12 відносно посадових осіб ТОВ «Олімпія Будсервіс» ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 засуджених за ст.ст.205,212,366 КК України /том 2 а.с.36-89/. Оскільки відповідно до листа Ленінського районного суду м. Луганська зазначений вирок скасовано ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26.03.2013, а справа перебуває на новому розгляді /том 2 а.с.108/.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.
Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Відповідно до цього ж інформаційного листа Вищого адміністративного суду України, узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому: - відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій.
Таким чином, враховуючи відсутність у позивача необхідного обсягу документів по спірній господарській операції, суд приходить до висновку про те, що вказаний правочин є нездійсненим. Дана обставина, в свою чергу свідчить про те, що валові витрати сформовані позивачем безпідставно.
Крім того, суд зазначає, що ст. 106 Кодексом адміністративного судочинства України та ст. 3 Законом України "Про судовий збір" передбачений обов'язок позивача сплатити судовий збір у належному розмірі під час подання адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Відповідно до платіжного доручення №485 від 24.01.2014 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» сплачено судовий збір у розмірі 279,98грн./том 1 а.с.2/, що становить 10 відсотків від судового збору, який підлягає сплаті за даний позов.
З урахуванням наведених положень Обласне комунальне підприємство "Донецьктеплокомуненерго" повинно сплатити на користь державного бюджету 2519,78грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2014 №0000172202 - відмовити.
Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" на користь Державного бюджету Калінінського району м. Донецька ( код ЄДРПОУ: 38034015; рахунок - 31217206784005, банк - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО банку -834016) суму судового збору у розмірі 2519,78(дві тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) гривень 78 копійок.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 березня 2014 року в присутності представників сторін.
Постанова виготовлена у повному обсязі та підписана 11 березня 2014 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Зеленов А. С.