637/206/14-а 12.03.2014
Іменем України
12 березня 2014 року Шевченківський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді -Тордія Е.Н. за участю секретаря - Гутарєвої В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т.Шевченкове Харківської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,-
21 лютого 2014 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду Харківської області з вище вказаним позовом.
В обгрунування своїх вимог зазначив,що він є головою Шевченківського районного суду Харківської області у відставки. При виході у відставку йому було призначено та виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання голови суду в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. У зв'язку з підвищенням суддівської винагороди у 2013 році повинно бути і підвищене і щомісячне довічне грошове утримання. 20 грудня 2013 року він звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області з заявою про перерахунок щомісячного довічного утримання але отримав відмову, тому змушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права та просить суд визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного утримання неправомірними та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на посаді голови суду зі стажем 25 років 08 місяців 1 день починаючи з 1 грудня 2013 року. Позивач у судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надавши письмову заяву з клопотанням про розгляд справи у своєї відсутності, та заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частина третя, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-УІ. Тобто, з 03 червня 2013 року щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Вважає, що вимоги позивача з 01 грудня 2013 року є незаконними. Крім того, вказаним рішенням Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 визнано неконституційними: стаття 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № З 668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 245 З-VI; абзац другий пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-УІ, відповідно до яких виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством. Питання щодо здійснення перерахунку щомісячного грошового довічного утримання суддям у відставці на розгляд Конституційного Суду України не виносилося, частина 4 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не визнана неконституційною, а тому підлягає застосуванню. Вищевказаним законом не передбачено проведення перерахунку довічного утримання суддям у відставці, крім суддів Конституційного Суду України. Дана норма закону не визнана неконституційною, а тому підлягає застосуванню. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Суд вважає можливим продовжити розгляд справи у відсутності сторін, що відповідає положенням ст. 167 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України за неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, перевіривши матеріали справи дійшов наступного.
Судом установлені такі факти, і відповідні їм правовідносини.
Згідно п.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року зі змінами.
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема у ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
За правилами ч. 1 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами /частина третя статті 45 цього Закону/.
Тобто, нормами чинного законодавства судді у відставці, надано право вибору між пенсією державного службовця та щомісячним довічним грошовим утриманням
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Частиною 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону від 7 липня 2010 року № 2453-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Разом з тим, Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"», який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, частини третю і п'яту статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів"» викладено в новій редакції, згідно з якою щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді (частина третя статті 138 Закону). Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (частина п'ята статті 138 Закону).
Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року встановлено, що частина 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону № 3668, суперечить Конституції України‚ не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Натомість підлягає застосуванню частина 3 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Перше, друге, трете речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 у редакції Закону № 3668, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Проте підлягають застосуванню перше речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 в редакції до змін, внесених Законом № 3668, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку»‚ та четверте речення частини 5 статті 138 Закону № 2453 зі змінами, внесеними Законом № 3668, а саме: «Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Оскільки зміст ст. 138 Закону № 2453 в редакції, яка діє внаслідок прийняття рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, чітко та однозначно встановлює співвідношення та залежність розміру місячного довічного грошового утримання судді у відставці від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, існуюче формулювання змісту статті зазначеного закону є цілком достатнім для того, щоб зробити висновок, що зміна розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, є достатньою підставою для зміни розміру відповідного місячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частина.2 ст.6 Конституції України передбачає,що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення (п.1), основними завданнями Пенсійного фонду України є, зокрема, призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати (п.3). Отже, обов'язок по перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а в даному випадку на УПФУ в Шевченківському районі Харківської області .
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи згідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно де Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку (непрацюючий громадянин), щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії, а також надає роз'яснення з питань призначення пенсії.
Однак, всупереч вказаній нормі, Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області в оскаржуваному рішенні не обґрунтувало, яким критеріям вказаного Порядку не відповідає надана позивачем довідка.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 виплачувати щомісячне довічне грошове утримання є неправомірними.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Так, призначення та нарахування щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці проводиться згідно вимогам частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07 липня 2010 року зі змінами, яка втратила чинність як така, що є неконституційною на підставі Рішення Конституційного Суду України № З-рп/2013 від 03 червня 2013 року. Тобто, з цього часу виплачується щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90 % грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 р. зі змінами не пов'язує визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді із розміром заробітної плати, яку суддя отримував до виходу у відставку.
Внаслідок прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям та, як наслідок,збільшено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Таким чином, фактично звуження змісту та обсягу статусу суддів не відбулося.
Територіальним управлінням державної судової адміністрації України у Харківській області ОСОБА_1 видано довідку № 1015 від 18 грудня 2013 року про розмір суддівської винагороди, яку б він отримував на посаді голови Шевченківського районного суду Харківської області по основним видам оплати праці станом на 01 грудня 2013 року, остання складає 21.924.00 гривень.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що наявне право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. зі змінами, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України № З-рп/2013 від 03 червня 2013 року, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд вважає зайвими вимогу про поновлення строку для звернення до суду враховуючи ,що звернення до суду відбулось позивачем в строки передбачені ст. 99 КАС України.
З огляду на викладене, оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку ,суд дійшов до висновку ,що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання дій відповідача неправомірними на зобов'язання вчинити певні дії є доведеними та такими ,що підлягають задоволенню
Керуючись ст.ст. 6-14, 71, 99, 100, 122, 158, 163 Кодексу адміністративного судочинства, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 р. зі змінами Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 рокуст.126 Конституції України , суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 % грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді за період з 1 грудня 2013 року без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
В іншій частині вимог відмовити.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляції до апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя