643/13054/13-ц
2/643/362/14
26.02.2014 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого - судді Задорожної А.М.,
за участю: секретаря судового засідання Тугайбей В.В.,
прокурора Крупської К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про примусове вселення, встановлення порядку користування квартирою та стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 02.09.2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив вселити його в 4-х кімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати відповідачку не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою за вказаною адресою; встановити порядок користування квартирою; стягнути з відповідачки моральну шкоду в розмірі 100000 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що він отримав право проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Фактично він мешкає у квартирі з 06 грудня 1991 року. Шлюб між ним та відповідачкою був зареєстрований 15 квітня 1995 року. Він зареєстрований в квартирі 05 липня 1995 року як член сім'ї. За час його проживання в цій квартирі, до реєстрації шлюбу, був зроблений капітальний ремонт та придбана нові меблі за його кошти, оскільки відповідачка в той час не працювала. Також рідній сестрі відповідачки він придбав однокімнатну квартиру. Він утримував відповідачку, а також її доньку від попереднього шлюбу, сплачував всі поточні платежі на утримання квартири та побуту. Оскільки він є інвалідом 1 групи, за ним потрібен постійний догляд. Відповідачка заборонила приходити до квартири соціальному працівнику, щоб доглядати за ним. В травні 2012 року відповідачка в ультимативній формі попрохала його тимчасово пожити у сестри. Після того, як я пішов, вона одразу змінила замки на вхідних дверях у квартирі. На даний час він постійно проходить лікування в лікувальних закладах та санаторіях. На неодноразові його прохання пустити до квартири для проживання, він отримував категоричні відмови у грубій формі. Іншого житла він не має, реєструватися йому ніде. Відповідачка не приймає ніякого участі в його долі, не сплачує аліменти.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову, посилаючись на обставини, що зазначені у ньому.
Прокурор підтримала позовні вимоги в частині вселення та стягнення матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно зі статтею 157 ЦПК України, суд розглядає справи протягом розумного строку.
У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідачки ОСОБА_2, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169, ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
В силу ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що спірна квартира належить відповідачці ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 25.11.1994 року.
Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» дільниця №31 від 27.11.2012 року в спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1
Позивач є інвалідом І групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05.08.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2012 року стягнено з ОСОБА_2 на користь непрацездатного колишнього чоловіка ОСОБА_1 на його утримання, аліменти у розмірі 200 грн. щомісячно, починаючи з 9 листопада 2012 року, безстроково, до змін матеріального і (або) сімейного стану платник або одержувача аліментів.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 19.06.2013 року було поновлено порушене право ОСОБА_1 на право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1.
Ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 Житлового кодексу України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи, що позивач позбавлений можливості проживати у квартирі АДРЕСА_1, хоча має на це право, а тому з метою захисту прав ОСОБА_1, суд вважає за необхідне задовольнити позов в частині вселення позивача у вищевказану квартиру.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 100000 грн.
Оскільки діями відповідача було порушено нормальний уклад життя позивача, він неодноразово повинен був звертатися до правоохоронних органів, що негативно впливає на його стан здоров'я, суд вважає достатнім, справедливим та розумним стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Що стосується вимоги про зобов'язання відповідачку не чинити перешкод в користуванні квартирою, то суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки на даний час така вимога є передчасною.
Вимога про встановлення порядку користування квартирою шляхом виділу позивачу у користування кімнати розміром 11,5 кв.м. також не підлягає задоволенню, оскільки цивільним Кодексом України визначено, яким чином особи, яким на праві спільної часткової власності належить нерухоме майно. Зокрема в ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Як зазначено вище у рішенні власником квартири є відповідачка.
Згідно ст. 88 ЦПК України, з відповідачки на користь держави належить стягнути судові витрати по справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 156 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 208-209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлено 03.03.2014 року.
Головуючий Задорожна А.М.