Справа № 553/4429/13-к
Номер провадження 11-кп/786/183/14
Категорія ч.1 ст.121 КК України Т.З. Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
20 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_7 на вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженць і житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою світою, одружений, маючий на утриманні двох малолітніх дітей, в силу ст. 89 КК України не судимий,-
засуджений за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України Гемига звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки, з покладанням ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь НДЕКЦ УМВС України в Полтавській області 391,60грн., витрат за проведення експертиз.
По справі відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про долю речових доказів.
За змістом вироку суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 23.08.2013 року, близько 18год. 00хв., перебуваючи за місцем свого проживання, за адресою АДРЕСА_1 , в ході сварки з сусідом ОСОБА_9 , який наніс ОСОБА_8 , два удари кулаком у обличчя, зайшов до своєї квартири, взяв на кухні побутовий ніж, яким наніс йому у відповідь два удари ножем в грудну клітину, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани м'яких тканин грудної клітини зліва, які проникають у грудну порожнину з ушкодженням верхньої долі лівої легені, міжреберних артерій.
У апеляційній скарзі прокурора ставиться вимога про скасування вироку районного суду у зв'язку з надмірною м'якістю покарання, постановлення нового вироку з обранням ОСОБА_8 покарання у виді 5 років позбавлення волі реально.
Крім того, вказує, що районний суд неправильно вирішив питання про судові витрати, які стягнув не на користь держави, а НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону - ч.2 ст.124 КПК України.
Заслухавши доповідача, прокурора ОСОБА_6 , яка підтримувала апеляцію, заперечення проти апеляції обвинуваченого ОСОБА_8 , перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України за обставин, викладених у вироку суду та правильність правової кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому, відповідно до ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Твердження апелянта про те, що районний суд не дотримався усіх приписів закону, що регламентують призначення кримінального покарання та обрав винному надмірно м'яке покарання, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Згідно з вимогами ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як встановлено вивченням справи, суд належно виконав зазначені вимоги закону. При цьому він об'єктивно, а не формально врахував усі обставини, що впливали на вид і міру покарання.
Так, із мотивувальної частини вироку видно, що при вирішенні цього питання врахував не тільки ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, а й конкретні обставини справи, поведінку потерпілого, який вчинив сварку і першим, та фактично на очах у родини, застосував неправомірне насильство до обвинуваченого. При цьому суд врахував і надіслане суду письмове прохання потерпілого щодо не застосування до винного суворого покарання , дані про особу останнього.
Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_8 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 23), добровільно відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_9 , свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаявся, що дало можливість суду провести слухання справи у спрощеному порядку, передбаченому ст.349 КПК України, має на утриманні двох малолітніх дітей, причому друга дитина на момент події тільки-но народилася ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Отже, при відсутності обставин, що обтяжують покарання, на за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням позитивних даних про особу винного, його поведінки, суд першої інстанції, всупереч доводів прокурора, прийшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення Ремиги без його ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вірно, в порядку ст. 75 КК України, звільнив його від призначеного покарання з випробуванням.
Про застосування саме такого покарання, як засвідчує перебіг судово процесу у районному суді, також просив і державний обвинувач.
Що стосується вимог апеляції прокурора про необхідність зміни вороку суду у частині стягнення судових витрат, то вони не заслуговують на увагу, є необґрунтованими і не узгоджуються з вимогами чинного законодавства.
Підставами до зміни чи скасування судового рішення в силу ст.ст.409,412 КПК України є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, до яких неправильне розв'язання судових витрат закон не відносить.
У відповідності до ст.539 КПК України та роз'ясненням, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.90р. “Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків”, усунення недоліків, допущених у вироку, зокрема, при вирішенні питання про визначення розміру і розподілення судових витрат, при наявності законних підстав, має вирішувати не апеляційний суд, а суд першої інстанції вправі в порядку виконання вироку.
Ніяких законних підстав для перегляду питання про судові витрати немає.
Між тим стверджуючи, що районний суд, стягнувши судові витрати та користь державної експертної установи - НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області порушив закон, автор апеляції належно не обґрунтував чому така усталена роками практика судів усіх рівнів наразі є хибною, та не указав як же правильно, на його думку, має вирішуватись це питання (у апеляції не указуються жодні реквізити куди необхідно стягувати ці кошти).
З огляду на викладене колегія суддів підстав для зміни вироку суду не знаходить.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Полтави від 13 листопада 2013 року відносно ОСОБА_8 - без змін.
(підпис) (підпис) (підпис)
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4 .
Згідно з оригіналом
Суддя: ОСОБА_2