Справа № 407/474/14-ц
2/407/412/14
11 березня 2014 року Антрацитівський міскрайонний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Філіпенко Л. П.
при секретарі Щербак А.М.
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду м. Антрацит цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до територіальної громади м.Антрацит про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіальної громади м. Антрацит про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування, в обґрунтування якого посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер його батько - ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації актів про смерть відділом реєстрації актів громадянського стану Антрацитівського міськвиконкому Луганськой області 9 січня 1997 року зроблено запис за №24, місце реєстрації та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2. Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1 /2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею - 0,0565 га, що належала батьку згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке нотаріально посвідчено державним нотаріусом Антрацитівської державної нотаріальної контори 28 червня 1966 року, реєстр № 3088, але воно було загублено, тому позивач отримав його дублікат 8 листопада 2012 року, та зареєстрував в установленому порядку в реєстраційній службі Антрацитівського міськрайонного управління юстиції своє право власності на 1/2 частину житлового будинку, але право власності на іншу 1 /2 частину цього будинку на їм'я батька він зареєструвати не зміг, йому відмовлено в реєстрації. Відповідно до постанови державного нотаріусу Антрацитівської міської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 лютого 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року його батька ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Також державний нотаріус роз'яснив позивачу право звернутися до суду для захисту його спадкових прав.
У судове засідання сторони не з'явилися, просять розглянути справу за їх відсутністю, ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує, територіальна громада м. Антрацит позов визнала (а.с. 46,47).
На підставі ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотань про витребування та дослідження по справі інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі доказів, наданих сторонами і досліджених в судовому засіданні.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позову суд виходить з дезпозитивності прав сторін та того, що згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюється судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивну неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Прі дослідженні і оцінці доказів, встановлені обставини справи і ухвалення рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Дослідивши матеріали справи про відмову, оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:
Дійсно, ОСОБА_1 є сином померлого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується рішенням Антрацитівського міськрайонного суда від 21 вересня 2012 року, відповідно до якого встановлено факт, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 ( а.с.11-12). Смерть ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, яке видане Антрацитівським відділом реєстрації актів громадянського стану Антрацитівського міськвиконкому Луганськой області 9 січня 1997 року (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яке нотаріально посвідчено державним нотаріусом Антрацитівської державної нотаріальної контори 28 червня 1966 року, реєстр № 3088, позивач та ОСОБА_2 є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування у рівних частках по 1/2 за кожним, але воно було загублено, тому позивач отримав його дублікат 8 листопада 2012 року (а.с.14)., позивач зареєстрував в установленому порядку в реєстраційній службі Антрацитівського міськрайонного управління юстиції своє право власності на 1/2 частину житлового будинку (а.с.15), але право власності на іншу ? частину цього будинку на їм'я батька він зареєструвати не зміг, йому відмовлено в реєстрації. (а.с.39-40).
Позивач прийняв спадщину, так як фактично вступив в управління та володіння спадковим майном.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки, тому позивач дійсно набуває право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Тому суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки сукупність добутих у суді доказів вірогідно підтверджується їхня законність і обґрунтованість, є всі правові підстави для визнання за позивачем права власності на спадщину, оскільки це право у нього є за законом, визнання права власності не завдасть шкоди іншим особам та не порушить їх прав.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 334, 392,1216, 1218, 1225, 1262, 1268 ЦК України,-
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади м.Антрацит про визнання права власності на житловий будинок та господарські споруди у порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування на 1 /2 частину житлового будинку «А», загальною площею 41,9 кв.м., житловою площею - 22,2 кв.м. з тамбуром «а», та господарські і службові споруди: кухню «Б» з тамбуром «б», навіс б-2, сараї «В,в,Г», погріб «Пг», душ «Д», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Антрацитівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Антрацитівського
міськрайонного суду Л. П. Філіпенко