269/865/14-а
№ 2-а/269/34/2014
іменем України
12 березня 2014 року Суддя Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області Курова О.І., розглянувши у порядку скороченого провадження в залі суду м.Макіївки цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Управління Державного казначейства України у м. Макіївці Донецької області,
Про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом 27.02.2014 року про перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.04.2013 року до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до 03.03.2016 року.
Ухвалою судді Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28.02.2014 року позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.04.2013 року по 14.08.2013 року залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв'язку з чим, перебуває на обліку в УПСЗН і отримує грошову допомогу як застрахована особа у розмірі 130 грн. Зазначена допомога призначена їй до досягнення дитиною трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Розмір допомоги визначений відповідно до Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини і допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку у розмірі 130 грн. Однак, вона не згодна з таким розміром, оскільки ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до ст. 43 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У зупинена дія ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання» та ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на 2007 рік. Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнана неконституційною, отже, з 09.07.2007 року відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено виплату допомоги по догляду за дитиною у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років та дія ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та поховання», згідно якої розмір допомоги не може бути меншим за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, з 15.04.2013 року вона має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік. Просила визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною неправомірними та зобов'язати здійснити нарахування і виплату допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на поточний рік з 15.04.2013 року до досягнення дитиною трирічного віку. Крім того, просила стягнути з державного бюджету на її користь судові витрати у розмірі 73.08 грн.
Відповідно до положень ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Суд визнав наявні матеріали достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постановивідповідно до ч. 6 ст. 183-2 КАС України
ОСОБА_2 являється матір"ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим, перебуває на обліку в Управлінні праці і соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради з 15.04.2013 року як застрахована особа і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця, виплату якої здійснює управління.
Позивачем ставиться питання про визнання дій відповідача щодо нарахування та виплати державної допомоги по догляду за дитиною неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування і виплату допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років з 15.04.2013 року по 03.03..2016 року.
Ухвалою судді Совєтського районного суду м.Макіївки від 28.02.2014 року відмовлено в поновлені строків на подання адміністративного позову,позовні вимоги в частині визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.04.2013 року по 14.08.2013 року залишено без розгляду, у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Тобто, Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Статтею 5 цього Закону визначено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок щодо нарахування та виплати допомоги сім'ям з дітьми до досягнення нею трирічного віку.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги.
Статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
При цьому, з аналізу цієї норми не вбачається, що Кабінету Міністрів України делеговані функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» (Закон № 2240).
Статтею 1 Закону № 2240 визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 2 Закону № 2240 страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.
Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Одним із принципів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.
Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до Закону № 2240-III та виключено статті 40-44.
Конституційний Суд України рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення № 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (далі - Закон № 2154-VI) і наступні роки передбачено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», та на 2013 рік не встановлювалось ніж у Законі № 2240-III розмір допомоги, а положення Постанови КМУ № 1751 «Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» від 27.12.2001р. було затверджене саме на виконання Закону № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (п.1), то застосовувати зазначену постанову Кабінету Міністрів України до особи, яка застрахована в системі загальнообов'язкового страхування не можливо, оскільки на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 25 грудня 2012 року.
За приписами частини другої статті 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.
Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» також не встановлювався іншій розмір вказаного виду допомоги ніж у Законі України № 2240.
Аналізуючи встановлені обставини та приведені норми закону, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що спір виник щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити за рахунок Державного бюджету допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму з урахуванням фактично виплачених сум підлягають задоволенню.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату допомоги по догляд за дитиною позивачу без обмеження строком є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
Таким чином кінцевою датою нарахування допомоги є день постановлення судом постанови.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,17,20,69-72,86,158-163,167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради, третя особа: Управління Державного казначейства України в м. Макіївці Донецької області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - задовольнити.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 перерахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.08.2013 року по у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради здійснити ОСОБА_2 перерахунок та сплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 15.08.2013 року по 11.03.2014 року у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 73.08 гривень.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами до апеляційного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Адміністративного Апеляційного суду Донецької області через Совєтський районний суд м.Макіївки Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або за відсутності особи, яка брала учать але не була присутня при її проголошенні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О. І. Курова