Справа № 254/8186/13-к
Іменем України
11 лютого 2014 року м. Донецьк
Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:
головуючий: суддя ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12013050860002116 від 16.08.2013 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шатура Московської області РФ, громадянина України, не має зареєстрованого місця проживання, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого 07 травня 2013 року Будьоннівським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 263 КК України до 140 годин громадських робіт,
у вчинені кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 389 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , 07 травня 2013 року, вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у вигляді 140 годин громадських робіт. Вирок суду до Будьоннівського КВІ м. Донецька ДПтСУ в Донецькій області надійшов 29 травня 2013 року.
26 червня 2013 року інспектором Будьоннівскього КВІ м. Донецька ДПтСУ в Донецькій області, ОСОБА_4 було роз'яснено порядок і умови відбування покарання у вигляді громадських робіт, та 05 липня 2013 року ОСОБА_4 було видано направлення на КП «Заперевальна», яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул.. Вишнеградського, 8, для відбування покарання у вигляді громадських робіт з 08 липня 2013 року. ОСОБА_4 до КП «Заперевальна» з'явився та надав направлення 08 липня 2013 року, після чого в цей же день з ним було проведено інструктаж з техніки безпеки, винесено наказ № 48 від 05 липня 2013 року, згідно якого ОСОБА_4 повинен був приступити до відбування покарання з 08 липня 2013 року.
Однак ОСОБА_4 , діючи умисно, маючи намір на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, не виходив на роботу до КП «Заперевальна», без поважних причин: 08.07.2013 року, 09.07.2013 року, 15.07.2013 року та 22.07.2013 року по теперішній час. Тим самим ОСОБА_4 ухилився від відбування покарання у вигляді громадських робіт, що виразилось у не виході до роботи більше 2-х разів протягом місяця без поважних причин.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 2 ст. 389 КК України, як ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання. 20 вересня 2013 року між прокурором прокуратури Будьоннівського району м. Донецька ОСОБА_5 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12013050860002116 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості, яка органом досудового розслідування разом з обвинувальним актом спрямована до суду для затвердження.
За змістом угоди прокурор та підозрюваний ОСОБА_4 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_4 за частиною 2 ст. 389 КК України, підозрюваний ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_4 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 389 КК України у вигляді 2 місяців 16 днів арешту, та на підставі ст..ст. 71, 72 КК України приєднати невідбуту частину покарання у вигляді 14 днів арешту, яка складає 112 годин громадських робіт за вироком від 07 травня 2013 року Будьоннівського районного суду м. Донецька за ч. 2 ст. 263 КК України, та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 3 місяців арешту, та отримана згода підозрюваного на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному.
Вирішуючи питання щодо можливості затвердження зазначеної угоди суд, переконався, що укладення угоди є добровільним, перевірив її на відповідність вимогам КПК і закону України про кримінальну відповідальність.
Угода про визнання винуватості за змістом відповідає вимогам передбаченим ст. 472 КПК України.
Інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 ст. 389 КК України, у вчиненні якого він визнав себе беззастережно винуватим, згідно ст.. 12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості.
Під час підготовчого судового засідання обвинувачений ОСОБА_4 стверджував, що цілком розуміє свої права, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, які йому роз'яснені судом.
Узгоджена міра покарання не виходить за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги КПК та КК України, просила дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив угоду з прокурором про визнання винуватості затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 ст. 389 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.
За таких обставин, суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_4 , своїми винними діями скоїв ухилення від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання, а тому ці його дії кваліфікує за частиною 2 ст. 389 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджену сторонами угоди міру покарання.
Керуючись ст.ст. 314,374, 468 - 475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 20 вересня 2013 року між прокурором прокуратури Будьоннівського району м. Донецька ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 ст. 389 КК України, та призначити йому за це кримінальне правопорушення узгоджене сторонами угоди покарання у виді 2 місяців 16 днів арешту. На підставі ст..ст. 71, 72 КК України до призначеного покарання за даним вироком приєднати невідбуту частину покарання за вироком Будьоннівського районного суду м. Донецька від 07 травня 2013 року за ч. 2 ст. 263 КК України у вигляді 14 днів арешту, і остаточно за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в порядку передбаченому частиною 4 ст. 394 КПК України: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди, 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена - шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: