Справа № 161/1451/14-ц
Провадження № 2/161/1107/14
06 березня 2014 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,
при секретарі - Довжик Н.М.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення від обов'язку утримання та усунення особи від спадкування, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про усунення від спадкування. Вказує, що відповідач є її дочкою. Має намір заповісти усе свої майно онуці - ОСОБА_5, однак відповідач, як спадкоємець першої черги за законом має право на обов'язкову частку у спадщині після її смерті. Проте юридично позбавити відповідача у заповіті права на обов'язкову частку у спадщині після свої смерті не може. Зазначає, що сімейні відносини між нею та відповідачем припинені. Починаючи з 2005 року вона та відповідачка проживали разом, однак поступово відносини між ними погіршились, почали виникали конфлікти та сварки. Відповідач викидає речі з її квартири, 06.06.2012 року під час конфлікту остання побила її. Зазначає, що ОСОБА_4 не піклується про неї, не надає допомоги. Просить встановити факт ухилення відповідачем від обов'язку утримання матері ОСОБА_1 та в зв'язку із цим усунути відповідача, як спадкоємця 1-ї черги, що матиме право на обов'язкову частку по смерті ОСОБА_1
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. ОСОБА_1 пояснила, що на праві власності їй належить нерухоме майно, яке вона має намір заповісти онуці. Проте після її смерті право на обов'язкову частку у спадщині буде мати дочка ОСОБА_4 Оскільки остання ухиляється від обов'язків щодо її утримання, тому просить усунути відповідача від спадкування.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги заперечив, просив у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши подані суду докази, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі- ЦК), кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Сттатею 1216 ЦК передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що спадкування між живими не буває, спадкові правовідносини виникають лише у разі смерті особи, втрати нею правоздатності та дієздатності, що є підставою для набуття правового статусу спадкоємця відповідно до ст. 1222 ЦК України, а також набуття права на спадкування як передбачено ст. 1223 ЦК України.
Оскільки усунення від права на спадкування відповідно до ст. 1224 ЦК України здійснюється внаслідок відкриття спадщини, тобто після смерті особи або оголошення її померлою, а тому порушені на думку позивача права не підлягають захисту у вибраний нею спосіб. Крім того, остання не позбавлена можливості розпорядитися своїм майном на власний розсуд, зокрема шляхом його дарування тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем не виникли спадкові правовідносини. Відповідач ОСОБА_4 не є спадкоємцем, а тому майнові права позивача ОСОБА_1 не підлягають захисту в порядку ст. 1224 ЦК України.
У встановленні факту ухилення ОСОБА_4 від обов?язку утримання матері ОСОБА_1 суд відмовляє з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Всупереч наведеним правовим нормам позивач ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів в обґрунтування власних позовних вимог.
Твердження позивача про те, що вона просить допомоги у сторонніх людей, сусідів, знайомих у суді не знайшло свого підтвердження. Позивач не була позбавлена можливості в порядку ст.ст. 133, 136 ЦПК України довести вказані обставини, однак вказаним правом не скористалася.
Окрім того, позивачем не доведено, що їй була необхідна матеріальна підтримка саме відповідачки, та що остання мала можливість надавати матеріальну допомогу, проте ухилялася від обов'язку щодо її надання. Так, наявність рішення суду про стягнення з відповідачки витрат на утримання майна (а.с.16-19) не може бути доказом ухилення від надання матеріальної допомоги, оскільки є лише підтвердженням притягнення відповідача як співвласника майна до відповідальності в порядку ст. 360 ЦК України.
Водночас, надані позивачем копії рішень апеляційного суду Волинської області від 17.10.2012 року (а.с.20-22), постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.03.2012 року (а.с.23), постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.12.2011 року (а.с.24), вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.06.2013 року (а.с. 25-29) не містять фактичних даних ухилення відповідачкою від обов'язку утримання позивача ОСОБА_1, а вказують на те, що між сторонами існують неприязні відносини.
Таким чином позовна вимога про встановлення факту ухилення ОСОБА_4 від обов'язку утримання ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, та на підставі ст. 11, 15, 16, 1216, 1222, 1223, 1224 ЦК України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення від обов'язку утримання та усунення особи від спадкування - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду Л.М.Присяжнюк