Провадження № 11-кп/792/114/14
Справа № 673/957/13-к Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 187, Доповідач ОСОБА_2
ч. 1 ст. 162 КК України
05 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому об'єднане кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013240130000227 від 22.05.2013 року, №12013240130000305 від 17.07.2013 року відносно ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 162 КК України, ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України з апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Деражнянського районного суду від 10 грудня 2013 року,
Вироком Деражнянського районного суду від 10 грудня 2013 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців немає, не працюючого, раніше судимого:
- 24.07.2007 року вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік;
- 19. 12.2008 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст.ст. 70, 71 КК України на 4 роки 3 місяці позбавлення волі;
- 10.08.2012 року вироком цього ж суду за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України на 4 місяці арешту;
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених:
- ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 187 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі;
- ч. 1 ст. 162 КК України - 1 (один) рік обмеження волі;
ОСОБА_8 і ОСОБА_9 визнано винними у спільно скоєному злочині передбаченому ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі якої позбавлено кожного з них волі строком на - 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів покарання ОСОБА_8 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і визначено у виді - 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено обвинуваченому ОСОБА_8 тримання під вартою. Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з дня проголошення вироку, зараховано до відбуття покарання строк тримання під вартою з 09 серпня 2013 року по 09 грудня 2013 року включно.
Процесуальні витрати по справі на загальну суму 587,28 грн. стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь держави.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, утриманців не має, не працюючого, раніше судимого:
- 14.11.1990 року вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 140, 208 КК України із застосуванням ст. 42 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 13.09.1994 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 140 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
- 02.02.2000 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 140 із застосуванням ст.ст. 42, 26 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 08.09.2004 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- 19.12.2008 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ст. 304 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
- 10.06.2013 року вироком цього ж суду за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі;
обвинуваченому ОСОБА_9 змінено міру запобіжного заходу на тримання під вартою, зараховано до відбування покарання строк відбування покарання за попереднім вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2013 року з 23 жовтня 2013 року по 09 грудня 2013 року включно. Згідно ст. 71 КК України, остаточне покарання ОСОБА_9 за сукупністю вироків призначено шляхом часткового приєднання до покарання за новим вироком не відбутої частини покарання за попереднім вироком Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10.06.2013 року і визначено у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 місяців.
Цивільні позови у справі відсутні.
Долю речових доказів у справі визначено відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно з вироком суду, 21 травня 2013 року близько 17 год. ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на вулиці Шолом - Алейхема м. Деражня помітив малолітнього ОСОБА_10 , який катався на велосипеді, з метою заволодіння чужим майном, шляхом виривання руками з рук ОСОБА_10 відкрито, повторно заволодів велосипедом марки „KROSS C-250”, вартістю 330 грн, який належав ОСОБА_11 , спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.
В подальшому, 21 травня 2013 року, близько 23 год. ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_12 , з метою заволодіння чужим майном, здійснив напад на власника будинку. При цьому, ОСОБА_8 наніс два удари рукою в обличчя ОСОБА_12 , заподіявши таким чином тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу верхньої та нижньої повік лівого ока, рани шкіри ділянки лівої брови, які відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки. В подальшому, ОСОБА_8 погрожуючи фізичним насильством, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого - удушенням, за допомогою наддверної штори обмотав та стягував шию ОСОБА_12 , внаслідок чого останній втратив свідомість. Після цього, ОСОБА_8 заволодів грошовим коштами в сумі 1300 грн. та мобільним телефоном марки „MOTOROLA C-123”, вартістю 220 грн., із сім - картою оператора мобільного зв'язку „Київстар”, вартістю 10 грн. на рахунку якої знаходилися грошові кошти в сумі 28 грн., чим спричинив ОСОБА_12 матеріального збитку на загальну суму 1558 грн.
Крім цього, 22.05.2013 року близько 01 год. ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, без згоди власника будинку АДРЕСА_4 належного ОСОБА_13 , порушуючи недоторканість житла, що виразилось у розбиванні шибок вікна, вибиванні вхідних дверей, проник у даний будинок з метою проведення у ньому дозвілля з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , яких попередньо ввів в оману про належність даного будинку його батькам.
В подальшому, 16 липня 2013 року близько 23 год. ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_9 , обоє перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння по АДРЕСА_5 , шляхом виривання скоби навісного замка, проникли в приміщення сараю, який розташований в господарстві ОСОБА_19 , що по АДРЕСА_5 , звідки таємно викрали три пляшки вина „Салюте”, ємністю 0,5 л., вартістю 25 грн. кожна, дві банки енергетичного напою „Рево”, ємністю 0,350 л., вартістю 13 грн. кожна, дві пляшки пива „Львівське”, ємністю 2,5 л., вартістю 5 грн. кожна, блок цигарок „Bond strit” в якому знаходилися 10 пачок цигарок, загальною вартістю 100 грн., блок цигарок „Прилуки особливі”, в якому знаходилися 10 пачок цигарок, вартістю 100 грн., шість пачок цигарок „Пріма срібна”, вартістю 7 грн. кожна та двадцять пляшок горілки „Чарка срібна „ЧЛГЗ” Чернігівська горілка, ємністю 0,5 л., вартістю 28 грн. кожна, що належить ОСОБА_20 , чим спричинили останньому матеріальної шкоди на загальну суму 916 грн.
Не погоджуючись з вироком ОСОБА_8 оскаржив його в апеляційному порядку. Як випливає зі змісту його апеляційної скарги, він просить скасувати вирок щодо нього за ч. 2 ст. 186 КК України (за епізодом повторного відкритого викрадення у малолітнього ОСОБА_10 ) і справу в цій частині провадженням закрити за відсутності у його діях складу злочину. При цьому, він посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і на неповноту судового розгляду.
ОСОБА_8 вказує, що взяв у ОСОБА_10 велосипед зі згоди потерпілого і мав намір його повернути. На думку апелянта суд визнаючи його вину за цим епізодом безпідставно послався на покази потерпілого і свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , ОСОБА_11 , які як він вважає зацікавлені в результатах справи, на його думку, суд не законно не допитав як свідка - особу - яка була на озері в момент передачі велосипеда, яка може довести його невинність.
В решті вирок не оскаржений ні самим ОСОБА_8 за іншими епізодами обвинувачення, ні ОСОБА_9 за інкримінованими йому епізодом обвинувачення.
Розглядаючи справу у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, заслухавши доповідача, ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 , який покладається на думку суду, прокурора в заперечення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно дослідив факти за епізодом обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України і дав всім зібраним доказам належну оцінку з точки зору їх достатності, допустимості достовірності та належності, прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
Так, сам ОСОБА_8 не заперечував факту заволодіння ним велосипедом потерпілого. Однак, як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду посилався на те, що потерпілий дозволив йому покататися на велосипеді і він не зміг віддати велосипед тільки тому, що не знайшов його на березі, а на наступний день був затриманий за заявою матері потерпілого.
Цим показам суд першої інстанції дав належну оцінку, визнавши, що таким чином ОСОБА_8 намагається ухилитись від відповідальності за цим епізодом.
При цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що потерпіла ОСОБА_11 показала, що 21.05.2013 року ближче до вечора її малолітній син ОСОБА_23 повідомив, що під час того, як він катався на велосипеді незнайомий чоловік, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, вирвав його в нього з рук і поїхав, повідомивши, що їде до магазину ПП „Маковська”. Вона разом з сином до пізнього вечора шукали велосипед.
Допитаний в судовому засіданні малолітній свідок ОСОБА_10 повідомив, що в кінці травня 2013 року із друзями катався на велосипедах в районі мосту м. Деражня. Коли він зупинився, до нього підійшов невідомий чоловік, який запропонував йому водяний пістолет в замін на те, щоб прокататися на велосипеді, але він відмовився. Після цього, невідомий вирвав з рук велосипед та поїхав, як в той час повідомив повертати борг в магазин до Маковської. Він намагався його наздогнати, однак не зумів. Злякавшись, він побіг додому та розповів про все матері, після чого вдвох шукали велосипед.
Свідок ОСОБА_24 суду показала, що весною 2013 року до неї в магазин приходив обвинувачений ОСОБА_8 , який придбав дитячий водяний пістолет.
Крім цього, свідок ОСОБА_25 підтвердив, що в кінці травня 2013 року близько 18-19 год. зустрів ОСОБА_8 , який їхав на спортивному велосипеді, червоного кольору. Він попросив його прокататися, на що той погодився і крім цього, не заперечив, щоб він поїхав ним до себе додому.
Допитаний судом свідок ОСОБА_22 , вказав, що в кінці травня 2013 року, повертаючись із м. Деражня додому у с. Гатна, помітив на дорозі ОСОБА_8 , який їхав велосипедом червоного кольору.
Свідок ОСОБА_26 , вказала, що дійсно ОСОБА_8 був винний їй гроші, які в подальшому були повернуті його родичкою. В кінці травня 2013 року до неї в магазин заходили потерпіла ОСОБА_11 із сином, від яких вона дізналася, що ОСОБА_8 забрав у дитини велосипед. Того дня до магазину ОСОБА_8 не заходив і на той час позичені ним кошти їй були повернуті.
Згідно з протоколом огляду місця події від 21.05.2013 року встановлено, що при огляді території в районі перехрестя вулиць Шолом Алейхема - Пушкіна м. Деражня було виявлено дитячий водяний пістолет жовто - червоного кольору та поліетиленову упаковку від нього.
Як випливає з протоколу огляду місця події від 23.05.2013 року, а саме домогосподарства ОСОБА_25 , там було виявлено велосипед червоного кольору з написом „KROSS”.
З висновку товарознавчої експертизи № 285т від 06.06.2013 року вбачається, що вартість велосипеда станом на 21.05.2013 року складає 330 грн.
Врахувавши викладене суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він відкрито повторно викрав чуже майно.
Колегія суддів вважає також законним, обґрунтованим і вмотивованим засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 162, а також ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України.
Так і ОСОБА_8 і ОСОБА_9 повністю визнали свою вину за ч. 3 ст. 185 КК України і пояснили, що 16 липня 2013 року вони зірвавши скобу проникли в сарай ОСОБА_19 , звідки викрали вино, напій „Рево”, 2 пляшки пива, цигарки, горілку.
Ці покази співпадають з показами потерпілого ОСОБА_20 , свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_19 та підтверджується протоколом огляду від 17.07.2013 року, згідно якого ОСОБА_9 видав частину викраденого (11 пляшок горілки).
Доведеним є на думку колегії суддів і епізод незаконного проникнення ОСОБА_8 до житла ОСОБА_13 22.05.2013 року.
Сам ОСОБА_8 не заперечує цього епізоду. Його вина в цій частині підтверджується також свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , які підтвердили, що на запрошення ОСОБА_8 перебували в будинку ОСОБА_13 , оскільки ОСОБА_8 вказав, що будинок належить йому. Ці ж обставини випливають з показів свідків ОСОБА_28 та протоколу огляду місця події, в ході якого виявлено розбите скло в будинку ОСОБА_13 , пошкоджені двері і вікно, в будинку виявлені пляшки з під горілки.
Не дивлячись на не визнання ОСОБА_8 факту нанесення потерпілому ОСОБА_12 будь-яких тілесних пошкоджень, його вина за ч. 1 ст. 187 КК України (епізод розбійного нападу на ОСОБА_12 ) повністю доведена матеріалами справи і судовим слідством.
Так, потерпілий ОСОБА_12 пояснив суду, що 21.05.2013 року близько 23 год. до нього прийшов ОСОБА_8 і повідомив, що приніс борг на що він відкрив йому двері. Перебуваючи уже в будинку, обвинувачений почав просити у нього кошти в сумі 10 грн. для придбання цигарок, які він йому надав. Обвинувачений знав, що він отримав пенсію і почав вимагати ще гроші, однак він відмовив йому. Після цього, обвинувачений почав наносити йому удари в область ніг, внаслідок чого він падав на коліна, піднявшись, обвинувачений знову наніс удар рукою в обличчя та обмотавши за допомогою наддверної штори його шию почав здушувати, погрожуючи удушенням, внаслідок чого він втратив свідомість. Коли прийшов в себе, почув як ОСОБА_8 виходив з будинку та помітив відкриту шухляду серванту і зрозумів, що останній заволодів коштами. Оглянувши, виявив, що зникли гроші в сумі 1300 грн. та мобільний телефон, який лежав на столі. Він намагався наздогнати ОСОБА_8 , але через похилий вік і розкривавлене обличчя не зміг цього зробити.
Ці покази об'єктивно підтверджуються показами свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , які підтвердили, що в кінці травня 2013 року ОСОБА_12 заявив в сільську раду про те, що ОСОБА_8 напав на нього, побив, душив і забрав гроші.
Свідок ОСОБА_31 підтвердила, що саме в цей час ОСОБА_8 витратив у її присутності біля 800 грн.
Як видно з протоколу огляду місця події від 22 травня 2013 року, в будинку потерпілого виявлено плями бурого кольору на дверній шторі в одній із кімнат будинку АДРЕСА_3 .
Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 106 від 23.05.2013 року у потерпілого ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у вигляді підшкірного крововиливу верхньої та нижньої повік лівого ока, рани шкіри ділянки лівої брови, що могли утворитися від щонайменше одноразової травмуючої дії тупого твердого предмета, яким може бути як рука так і нога сторонньої особи, не виключено при обставинах на які вказує ОСОБА_12 і відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминущі наслідки. Отриманні тілесні ушкодження потерпілим за обставин падіння з висоти власного зросту є маловірогідним.
Як випливає з протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_12 , він послідовно демонстрував порядок нанесення тілесних ушкоджень обвинуваченим, що в свою чергу повністю відповідає його показанням наданим суду.
Згідно з висновком судової імунологічної експертизи № 397 від 21.06.2013 року у слідах на поверхні штори знайдено кров людини, яка може належати ОСОБА_12 . Походження її від ОСОБА_8 виключається, що підтверджує покази потерпілого про намагання обвинуваченого душити його шторою.
В зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки вони за попереднім зговором між собою повторно, шляхом проникнення в інше приміщення викрали чуже майно.
Правильно кваліфіковані і дії ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 187 КК України, оскільки він незаконно проник до житла ОСОБА_13 і вчинив розбійний напад на ОСОБА_12 з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілого.
Міра покарання ОСОБА_8 призначена судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 65 КК України - з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставинами, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При цьому суд першої інстанції правильно визнав як обставину, що обтяжують покарання ОСОБА_8 те, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння і щодо неповнолітнього.
Крім того, обґрунтовано врахована і особа обвинуваченого - те, що раніше він неодноразово судимий, негативно характеризується. В зв'язку з цим, суд прийшов до правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише в умовах реального позбавлення волі, а тому підстав для пом'якшення ОСОБА_8 покарання не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок, або ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Деражнянського районного суду від 10 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий / підпис / Судді / підписи /
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2