Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/211/14 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 187 (86, 86-1, 142) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
11.03.2014 року, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
в режимі відео конференції:
представника Кіровоградської ВК № 6 ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 , за апеляційною скаргою останнього на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.12.2013 року якою стосовно,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 25.01.2013 року Автозаводським районним судом м. Кременчука, Полтавської області за ч. 1 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць,
відмовлено в застосуванні до нього умовно-дострокового звільнення.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.12.2013 року відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Кіровоградської виправної колонії № 6 управління ДПтСУ в Кіровоградській області та голови спостережної комісії при Кіровоградському міськвиконкомові про застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_8 . Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції вказав, що засуджений не довів своє виправлення, оскільки не знайшла свого підтвердження та обставина, що останній проявляв сумлінну поведінку і ставлення до праці. Та обставина, що до ОСОБА_8 було застосовано заохочення у виді дострокового зняття раніше накладеного стягнення може свідчити тільки про формальне право на умовно-дострокове звільнення і не є фактом зміни поведінки засудженого на кращу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, засуджений ОСОБА_8 в своїй апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, задовольнити подання в.о. начальника Кіровоградської ВК № 6 звільнивши його від відбування покарання умовно-достроково, вказуючи на те, що він одружений, має на утриманні малолітню дитину, стягнення які він мав погашенні, був працевлаштований, що на думку апелянта свідчить про те, що він такою поведінкою та сумлінною працею довів своє виправлення.
Заслухавши доповідача, вислухавши засудженого ОСОБА_8 та представника Кіровоградської ВК № 6 ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу засудженого, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу засудженого залишити без задоволення, як необґрунтовану, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Частиною другою цієї норми закріплено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Із вказаної норми закону випливає, що обов'язковою ознакою для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення є сумлінне ставлення останнього до праці.
Як вбачається з матеріалів подання, 16.04.2013 року комісією установи ОСОБА_8 було відмовлено в заміні невідбутої частини строку покарання більш м'яким, як такому, що не став на шлях виправлення (а.п. 2).
З характеристики на ОСОБА_8 слідує, що останній приймав активну участь у благоустрої установи, за що був заохочений правами начальником відділення.
З довідки про заробітну плату (а.п. 17) слідує, що засуджений ОСОБА_8 до суспільно-корисної праці протягом 2012 року залучався тільки у жовтні місяці. У 2013 році до суспільно-корисної праці залучався тільки з квітня по вересень місяць.
Потягом терміну відбування покарання мав 5 стягнень у тому числі поміщення до ДІЗО на 10 діб (а.п. 6).
Таким чином, аналізуючи вище вказане в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що засуджений ОСОБА_8 не заслуговує на умовно-дострокове звільнення, оскільки він не проявив сумлінне ставлення до праці та мав ряд стягнень.
Апеляційні доводи засудженого з приводу того, що він приймав активну участь у благоустрої установи за що заохочувався адміністрацією установи відбування покарання, а також відсутність на даний час у нього стягнень, не можуть визнаватися обставинами, які свідчать про його виправлення, та які можуть слугувати для застосування до нього умовно-дострокового звільнення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, ст. 539 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.12.2013 року, якою відмовлено в задоволенні подання в.о. начальника Кіровоградської ВК управління ДПтСУ в Кіровоградській області № 6 та заступника голови спостережної комісії при Кіровоградському міськвиконкомові про застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4