05 березня 2014 року Справа № 876/6951/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Кушнерика М.П., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання - Рак Х.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання протиправними дії щодо перерахунку пенсії, -
19 лютого 2013 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача, скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області про перерахунок пенсії в розмірі 80 % із середньомісячної заробітної плати, визначеної на підставі довідки №18/360 від 28 листопада 2012 року; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області здійснити перерахунок та виплату пенсію в розмірі 90% із середньомісячної заробітної плати, починаючи з 01 липня 2012 року; стягнути судові витрати в розмірі 7000 грн. та судовий збір 34,41 грн.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку щодо обмеження під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури від 28 листопада 2012 року №18/360, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції від 23 грудня 2010 року, виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку, та здійснити відповідні виплати з 01 липня 2012 року. Стягнено з управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. та понесені витрати за надання правової допомоги в сумі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії чинною редакцією ч.2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено призначення пенсії працівникам прокуратури в розмірі 80 % від суми їхньої місячної заробітної плати, а не 90 % від вказаної суми. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник апелянта в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними в справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Луцьку як отримувач пенсії за віком відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% суми місячного заробітку з 05 серпня 2010 року.
30 листопада 2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року.
Листом №25/0-01 від 06 лютого 2013 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, покликаючись на те, що управлінням Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області відповідно до ч.2 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» позивачу призначено пенсію в розмірі 80% від суми його місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержаної перед місяцем звернення за призначенням пенсії, то позивачу фактично повторно призначено пенсію, а не проведено її перерахунок та обчислення, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії в розмірі 80% від суми місячної (чинної) заробітної плати ОСОБА_1 не відповідають вимогам чинного законодавства.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», зокрема змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права.
Відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Таким чином, з 01 січня 2011 року положення ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо призначення прокурорам і слідчим пенсії за вислугу років у розмірі не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Разом з тим, підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулюють ч.ч. 13,18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті).
Так, відповідно до ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів дійшла висновку, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, оскільки внесені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Колегія суддів звертає увагу на те, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є ч.ч. 13, 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», які змін у зв'язку із прийняттям Закону Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» не зазнали.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що управління Пенсійного фонду в м. Луцьку повинно здійснити перерахунок пенсії позивача, виходячи з 90% розміру місячного заробітку за відповідною посадою.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013р. (справа №21-348а13) та від 17 грудня 2013р. (справа №21-445а13), а відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Необхідно також зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002р. № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Крім того, при вирішенні питання щодо судових витрат, судом першої інстанції, в порушення приписів ч.2 ст.90, ч.1 ст.94 КАС України, помилково стягнено такі витрати з управління Пенсійного фонду України в м.Луцьку Волинської області, а не з Державного бюджету України, що не може вплинути на законність рішення суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2013 року у справі №161/3042/13-а, 2а-161/262/13 - без змін, уточнивши резолютивну частину постанови в частині стягнення на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 коп. та понесених витрати за надання правової допомоги в сумі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. з Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді М.П. Кушнерик
Д.М. Старунський
Повний текст ухвали виготовлений 07.03.2014 року.