03 березня 2014 року Справа № 9104/1083/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у справі за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Добромиль-Яворів» про стягнення заборгованості,-
Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Добромиль-Яворів» в якому просило стягнути з відповідача борг у сумі 38215,63 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно із ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у встановленому чинним законодавством порядку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 затверджено порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Відповідно до цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній частиною першою статті 19 вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Згідно з ч.2 ст.19 згаданого Закону норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом.
Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, яке використовує найману працю, за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом до встановленого нормативу. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до чинного законодавства за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів. Адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених вищезазначеним Законом, не застосовуються строки, визначені ст.250 Господарського кодексу України. У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду, їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно зі звітом ТзОВ «Добромиль Яворів» за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році становила 64 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів 1 особа. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2009 році для відповідача становив 3 особи. Отже, відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 осіб.
Окрім того, Законом не передбачено звільнення від відповідальності у разі відсутності вини роботодавця. Закон встановлює рівні умови господарської діяльності для всіх підприємств в аспекті дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення та не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інвалід не працює на підприємстві.
Враховуючи вище наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно висновку експертизи якості проведення атестації робочих місць ТзОВ «Добромиль-Яворів» за умовами праці та встановлення пільг і компенсацій за роботу у несприятливих умовах праці № 2314 від 07.08.2009р. за результатами атестації виданий наказ по підприємству, яким обґрунтовано підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення працівників підприємства за Списком №1 та Списком №2. Державним департаментом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, установка розмолу сірки внесена до Державного реєстру потенційно небезпечних об'єктів з присвоєнням реєстраційного номера ПНО - 01.46.2009.00.19342, про що видано свідоцтво про реєстрацію потенційно-небезпечного об'єкта, термін дії якого з 23.03.2009р. по 23.03.2014р.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах зі звичайними умовами праці. Крім того правильно враховано, що чинним законодавством України встановлено певні обмеження щодо працевлаштування інвалідів: ч.4 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено створення робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємствами та організаціями залізничного транспорту загального користування в розмірі 4% від числа працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах; ч.8 ст. 21 Закону України «Про електроенергетику» - в розмірі 4% від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництві; ч.3 ст.19 Закону України «Про автомобільний транспорт» - в розмірі 4% від чисельності працівників, крім водіїв; ст.5 Закону України «Про охорону праці», працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
У даній спірній ситуації судом з'ясовано, що із середньооблікової кількості штатних працівників за 2009р. - 64 особи, і з них 43 працівники підприємства за даними звіту про стан умов праці форми М1 - ПВ зайняті в умовах, що не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Зі звичайними умовами праці на підприємстві в 2009 р. було зайнято 21 працівник, що відповідає розрахунковому нормативу - 1 працівник - інвалід. Фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів складала 1 особу, тобто відповідачем на протязі 2009р. було виконано норматив створення робочих місць для інвалідів, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Окрім цього, судом встановлено, що згідно листа до Новояворівського центру зайнятості та Новояворівської центральної лікарні № 69-0410 від 22.04.2010р. підприємство звернулось про надання рекомендацій щодо можливості працевлаштування інвалідів із Списку професійно-кваліфікаційного складу безробітних, котрі перебувають на обліку в Новояворівському центрі зайнятості. Листом до Новояворівського центру зайнятості № 112-0710 від 19.07.2010р. підприємство повторно звернулось про надання рекомендацій щодо можливості працевлаштування інвалідів із Списку професійно-кваліфікаційного складу безробітних, котрі перебувають на обліку в Новояворівському центрі зайнятості. У відповідь на який Новояворівським міським центром зайнятості 17.08.2010р. адміністрація відповідача листом № 3737-07 була поінформована про неможливість надання рекомендацій щодо працевлаштування інвалідів із Списку професійно-кваліфікаційного складу безробітних, котрі перебувають на обліку. 09.09.2010р. підприємство повторно звернулось про надання рекомендацій щодо можливості працевлаштування інвалідів із Списку професійно- кваліфікаційного складу безробітних, котрі перебувають на обліку в Новояворівському центрі зайнятості. За ініціативою адміністрації підприємства - відповідача інвалідам запропоновано працевлаштування, проте такі, в процесі ознайомлення з умовами праці, надали письмові відмови.
Наведені факти об'єктивно спростовують твердження позивача про те, що кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів встановлених згідно з нормативом на 2009р. становить - 3, оскільки ТзОВ «Добромиль- Яворів» за умов чинного трудового законодавства, Закону України «Про охорону праці» не можуть бути реалізовані.
Відповідно до ч.3 ст. 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що необхідними умовами для застосування до підприємства санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів є наявність такого правопорушення та не вжиття ним усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки таких доказів позивачем не надано, то суд прийшов до обґрунтованого висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2010 року по справі № 2а-8716/10/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин