13 лютого 2014 року Справа № 876/952/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Большакової О.О.,
суддів Глушко І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Львівській області, третіх осіб: начальника Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Дрогобицького МРУЮ про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
25 квітня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області третіх осіб: Багряка А.С. - начальника Головного управління юстиції у Львівській області, ВДВС Дрогобицького МРУЮ про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2008 року в сумі 71493 гривні 32 копійки, суми індексації втрати заробітної плати, компенсації втрати заробітної плати.
15 серпня 2012 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2008 року по 25 травня 2012 року в розмірі 76432 гривні 81 копійку, суму індексації втрати заробітної плати в розмірі 12357 гривень, 40 копійок, компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 9288 гривень 87 копійок.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
З таким судовим рішенням не погодився позивач, подавши на постанову суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Мотивуючи свою незгоду із судовим рішенням, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову через порушення позивачем порядку звернення до суду. Вважає, що, оскільки його було незаконно звільнено з посади і в подальшому судовим рішенням поновлено на посаді, а відповідач безпідставно не виконував судове рішення, тому є підстави для стягннення з Головного управління юстиції у Львівській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги, пояснивши, що оскільки відповідач безпідставно не поновлював позивача на займаній посаді згідно судового рішення, яке підлягало негайному виконанню, є підстави для стягнення в його користь середнього заробітку за час такої затримки.
Представник відповідача Головного управління юстиції у Львівській області Гапеєв С.О. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Як зазначено у статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржувана постанова Львівського окружного адміністративного суду не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із безпідставності та необґрунтованості вимог позивача, які заявлені в позовному провадженні.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2008 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано наказ №1186-к від 3 грудня 2007 року Головного управління юстиції у Львівській області незаконним, поновлено ОСОБА_1 на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції у Львівській області, вирішено стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області в користь ОСОБА_1 5622 грн. 52 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за мінус обов'язкових платежів, постанову в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року скасовано вищевказане судове рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 9 листопада 2011 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2008 року скасовано й залишено в силі постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 серпня 2008 року.
Згідно частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За чинним законодавством рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.
За правилами статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглянув трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Фактично судове рішення про поновлення позивача на посаді державного виконавця було виконано відповідачем 25 травня 2012 року згідно наказу начальника Головного управління юстиції у Львівській області № 705/к (а.с. 32).
Таким чином, мала місце затримка відповідачем виконання постанови суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді державного виконавця з 12 червня 2008 року по 25 травня 2012 року - 990 робочих днів (за 2008 рік - 141 день, за 2009 рік - 251 день, за 2010 рік - 251 день, за 2011 рік - 250 днів, за 2012 - 97 днів).
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Середньоденний заробіток позивача згідно постанови Дрогобицького міськрайонного суду від 11 червня 2008 року, яка набула законної сили (а.с. 37, 38), складав 42 гривні 92 копійки.
У судовому засіданні сторони не заперечували цього факту і належних доказів на його спростування не надали.
Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за період з дня винесення судового рішення про скасування наказу про звільнення з посади та поновлення на роботі до дня фактичного поновлення на роботі складає 42490 гривень 80 копійок (990 * 42, 92 грн. = 42 490, 8 грн.) без урахування необхідного відрахування обов'язкових платежів.
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду жодних доказів відсутності його вини у невиконанні судового рішення про поновлення позивача на роботі.
Згідно Конституції України судові рішення ухвалюються Іменем України і є обов'язковими для виконання.
Невиконання державною установою постанови суду, якою захищено основні права особи на працю та її оплату, суперечить принципам правової держави.
Враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення в сумі 42490 гривень 80 копійок є підставними та підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові через неправильно обраний позивачем спосіб захисту його права, оскільки суд повинен був на стадії відкриття провадження залишити звернення без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків, розглянути відповідний спір у відповідності до норм ст. 267 КАС України, а не відмовити в позові з цієї підстави, фактично позбавивши особу захисту його порушених прав.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення на користь позивача сум компенсації за невикористані відпустки, оскільки наказ про його звільнення з посади був скасований судом, позивач був поновлений на роботі, законом не передбачено виплату такої компенсації за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі, а тому підстав для стягнення компенсації немає.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення індексації втрати заробітної плати з таких підстав.
У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» зазначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, тобто виплати мають проводитись на постійній основі.
Виплата середнього заробітку по рішенню суду є виплатою разового характеру, до того ж відсутній такий об'єкт індексації і в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, а тому висновок суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині нарахування індексації на суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення є вірним.
Відповідно до ч. 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2012 року у справі № 2а-8185/12/1370 скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління юстиції у Львівській області середній заробіток за період з 12 червня 2008 року по 24 травня 2012 року (включно) в сумі 42490 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
У решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст ухвали виготовлено 18 лютого 2014 року.