20 лютого 2014 року Справа № 9104/176844/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Шуптар Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області на постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Ковелі та Ковельському районі Волинської області про стягнення та перерахунок соціальних виплат, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області про визнання скасування як незаконного рішення комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення № 58 від 03.08.2012 року та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років з 22.06.2012 року.
Постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено частково, вирішено скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області № 58 від 03.08.2012 року комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років, відповідно до пункту «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - з 30.07.2012 року.
Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржив відповідач, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У апеляційній скарзі вказує, що Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року передбачено посаду регулювальника швидкості руху вагонів, тому зараховано до вислуги років ОСОБА_1 період роботи з 19.06.1985 р. - 06.07.1995 р. А тому немає підстав для врахування роботи на посаді старшого регулювальника швидкісного руху вагонів до спеціального стажу, який дає право призначення пенсії за вислугою років за аналогією.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційних скарг не прибули.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років, згідно п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення та ч. 2 розділу 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років тривалістю не менше 12 років 6 місяців, що стверджується рішенням № 58 від 03.08.2012 року комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням, перерахунком та виплатою пенсії відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення. Дане рішення обґрунтоване тим, що стаж роботи ОСОБА_1 на посаді регулювальника швидкості руху вагонів становить 10 років 18 днів, а списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджених Постановою КМУ від 12.10.1992 року № 583, посада старшого регулювальника швидкості руху вагонів не передбачена, і підстав для врахування роботи на посаді старшого регулювальника швидкості руху вагонів до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років немає.
Відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з записів трудової книжки (а.с. 19-20) та довідки №804 від 22.06.2012 року (а.с. 12), ОСОБА_1 працював на станції Ковель Львівської залізниці у період з 19.06.1985 року по 06.07.1995 року - регулювальником швидкості руху вагонів, у період з 07.07.1995 року по 21.06.2012 року - старшим регулювальником швидкості руху вагонів.
Згідно вказаної довідки №804 від 22.06.2012 року ОСОБА_1 працював повний робочий день, загрузка роботи складала понад 80% робочої зміни, пільговий стаж роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років складає 27 років 2 дні. Крім того, зазначено, що професія регулювальника (старшого) швидкості руху вагонів безпосередньо здійснює організацію перевезень та забезпечує безпеку руху на залізничному транспорті, тому дає право на оформлення пенсії за вислугу років ст. 55 п. а Закону України «Про пенсійне забезпечення» що передбачено списком професій і посад затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 583 від 12.10.1992 року, наказом міністра соціального захисту населення України № 197 від 29.12.1993 року.
Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583 передбачено посаду регулювальники швидкості руху вагонів. Отже безспірним є пільговий стаж роботи з 19.06.1985 року по 06.07.1995 року.
Що стосується стажу роботи старшим регулювальником швидкості руху вагонів з 07.07.1995 року по 21.06.2012 року, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 року №327, слово «старший» є похідним до професії «регулювальник швидкості руху вагонів». Похідні слова до професій застосовуються за умови збереження галузевої та функціональної належності, кваліфікаційний вимог тощо. Відповідно до випуску 66 «Залізничний транспорт і метрополітен» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників від 28.11.2001 року №834 старший регулювальник швидкості руху вагонів, крім безпосереднього виконання робіт, які передбачені в кваліфікаційній характеристиці, виконує обов'язки керівника бригади регулювальників швидкості руху вагонів і тарифікується на один розряд вище регулювальників.
Згідно роз'яснення «Про деякі питання призначення пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років» №25 від 18.11.1992 року Міністерства соціального забезпечення України. - відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають зазначені в ній категорії працівників згідно з затвердженими Кабінетом Міністрів України переліками і списками. Якщо в ці переліки і списки включені професії та посади під загальною назвою, то правом на пенсію за вислугу років користуються працівники всіх найменувань по цих професіях та посадах, тобто старші, головні, провідні, а також помічники.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно зарахував період роботи ОСОБА_1 старшим регулювальником швидкості руху вагонів з 07.07.1995 року по 21.06.2012 року, як пільговий стаж роботи, який дає право на отримання пенсії за вислугу років.
З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області залишити без задоволення.
Постанову Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 07 вересня 2012 року у адміністративній справі № 0306/5435/12, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС україни протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 25 лютого 2014 року.