Справа: № 826/17466/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Міщук М.С.
26 лютого 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом Державної судової адміністрації України до Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -
5 листопада 2013 року Державна судова адміністрація України (далі ДСА або позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної виконавчої служби України (далі ДВС або відповідач), у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №37552342 від 24.09.2013 року.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 листопада 2013 року у задоволенні позову відмовив.
В апеляційній скарзі про скасування постанови ДСА посилається на те, що у державного виконавця були відсутні правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору, з огляду на те, що на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №37552342 від 24.09.2013 року державним виконавцем не було розпочато дій спрямованих на примусове виконання судового рішення та в нього було наявне документальне підтвердження виконання позивачем рішення суду в добровільному порядку.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2013 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 37552342, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0370/1198/11 (№ 807) виданого 11.10.2012 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання Державну судову адміністрацію України розглянути звернення ОСОБА_5 від 23.03.2011 року та прийняти щодо цього звернення обґрунтоване рішення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян».
Супровідним листом № Р-5560/5-768/6 від 17.04.2013 року зазначена постанова була направлена на адресу ДСА.
Старшим державним виконавцем 30.07.2013 року винесено вимогу державного виконавця № 768/6, в якій викладено вимогу ДСА України в строк до 05.08.2013 року виконати в повному обсязі рішення суду на підставі якого Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/0370/1198/11 (№ 807) від 11.10.2012 року та в разі невиконання вказаного судового рішення надати до відділу письмові пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду на підставі якого видано зазначений виконавчий лист.
21.08.2013 року старшим державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу ВП № 37552342, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником накладено на ДСА України штраф у розмірі 680 грн.
Супровідним листом № Р-5560/5-768/6 від 21.08.2013 року зазначена постанова була направлена на адресу ДСА України.
22.08.2013 року старшим державним виконавцем винесено вимогу № 768/6 (повторно) в якій викладено вимогу ДСА України в строк до 03.09.2013 року виконати в повному обсязі рішення суду на підставі якого Волинським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 2а/0370/1198/11 (№ 807) від 11.10.2012 року та в разі невиконання вказаного судового рішення надати до відділу письмові пояснення відповідальної особи про причини невиконання рішення суду на підставі якого видано зазначений виконавчий лист.
ДВС України 11.09.2013 року отримано від Державної судової адміністрації України лист № 10-4826/13 від 29.08.2013 року, яким вона у зв'язку з надходженням вимоги державного виконавця № 768/6 від 22.08.2013 року повідомляла про те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року у справі № 2-а/0370/1198/1 виконано, а саме, звернення ОСОБА_5 від 23.03.2011 року розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», про що йому надано обґрунтовану відповідь листом від 29.08.2013 року.
Старшим державним виконавцем 24.09.2013 року прийнято постанови: ВП № 37552342 про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з Державної судової адміністрації України на користь держави виконавчий збір у розмірі 1 360 грн. та про закінчення виконавчого провадження, якою на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0370/1198/11 (№ 807) виданого 11.10.2012 року Волинським окружним адміністративним судом про зобов'язання ДСА України розглянути звернення ОСОБА_5 від 23.03.2011 року та прийняти щодо цього звернення обґрунтоване рішення відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» та постанову про стягнення з божника виконавчого збору ВП № 37552342 від 24.09.2013 року виділено в окреме провадження.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року у справі № 2-а/0370/1198/1 було виконано після сплину строку для його добровільного виконання встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 37552342 від 12.04.2013 року та відповідачем було вжито заходи спрямовані на примусове виконання зазначеного рішення, а також, що державним виконавцем виконавчий збір з позивача було стягнуто у розмірах встановлених чинним законодавством, тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №37552342 від 24.09.2013 року.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (далі Закон № 606-XIV) державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Частиною першою статті 27 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином у постанові про відкриття виконавчого провадження державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення суду, який не повинен перевищувати семи днів з моменту винесення постанови та у випадку невиконання боржником у зазначений строк рішення суду державний виконавець на наступний день після закінчення встановлено строку розпочинає примусове виконання рішення, при цьому з боржника підлягає стягненню виконавчий збір, який, також стягується у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання. При цьому у разі невиконання боржником - юридичною особою рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Отже, під час примусового виконання рішення за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії єдиним заходом реагування спрямованим на примусове виконання рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є накладення на боржника штрафу.
Виконавче провадження № 37552342 з примусового виконання виконавчого листа № 2а/0370/1198/11 (№ 807), видане 11.10.2012 року Волинським окружним адміністративним судом було відкрито постановою від 12.04.2013 року та в ній було встановлено семиденний строк з моменту її винесення (отримання) для добровільного виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 37552342, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідачем з метою примусового виконання рішення за яким було відкрито виконавче провадження було винесено вимоги державного виконавця № 768/6 від 30.07.2013 року та № 768/6 від 22.08.2013 року та постанову про накладення штрафу ВП № 37552342 від 21.08.2013 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач факт отримання вимог № 768/6 від 30.07.2013 року та № 768/6 від 22.08.2013 року та постанови про накладення штрафу ВП № 37552342 від 21.08.2013 року не заперечувався.
Про факт виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 у справі № 2-а/0370/1198/1 позивачем було повідомлено відповідача листом № 10-4826/18 від 29.08.2013 року, який було останнім отримано 11.09.2013 року.
Таким чином, позивачем рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 у справі № 2-а/0370/1198/1 було виконано після сплину строку для його добровільного виконання встановленого постановою про відкриття виконавчого провадження ВП № 37552342 від 12.04.2013 року та відповідачем було вжито заходи спрямовані на примусове виконання зазначеного рішення, а саме, було винесено вимоги державного виконавця та постанову про накладення штрафу та позивач був обізнаний з фактом вжиття відповідачем відповідних заходів.
Відповідно до пункту 6 Пленуму Вищого адміністративного Суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
Постановою про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 37552342 від 24.09.2013 року з позивача було стягнуто виконавчий збір в розмірі 1 360 грн., що дорівнює вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст судового рішення складено 03.03.2014 року
.
Головуючий суддя Міщук М.С.
Судді: Гром Л.М.
Бєлова Л.В.