Головуючий у 1 інстанції - Скудін В.Є.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
11 березня 2014 року справа №241/1722/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Сіваченка І.В.
суддів Шишова О.О., Попова В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації на постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 23 січня 2014 року у справі № 241/1722/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації про стягнення допомоги та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.12.2013 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації (далі - Управління) про стягнення недоплаченої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.04.2013 року по 31.12.2013 року, розмір якої розраховується як різниця між встановленим законом прожитковим мінімумом для дитини віком до 6 років за відповідні періоди та фактично виплаченими розмірами допомоги, зобов'язання призначити відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 01.01.2014 року у розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, з наступним підвищенням у разі підвищення розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, до закінчення строку передбаченого законом виплати, до 25.01.2016 року.
Постановою Першотравневого районного суду Донецької області від 23 січня 2014 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України суми перерахованої державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 23.06.2013 року по день винесення рішення, до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог - відмовлено.
Відповідач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 15 Закону України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-ХІІ) позивач має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено свідоцтвом про народження (а.с.14).
Позивач у зв'язку з народженням дитини перебуває на обліку в Управлінні та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. щомісяця без врахування сукупного доходу сім'ї, як незастрахована особа.
Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.
Законом № 2811-ХІІ передбачено, що цей закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до інших законодавчих актів України» ст. 15 Закону № 2811-ХІІ викладено в наступній редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень». Проте відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» Розділ І цього Закону набирає чинності з 01.01.2008 року і діє по 31.12.2008 року. Отже, з 01.01.2009 року ст. 15 Закону № 2811-ХІІ відновила попередню редакцію, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Прожитковий мінімум (відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум») - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає з 1 січня - 972 гривні.
Оскільки ані Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», ані іншими законами не встановлювалось на 2013 рік іншій, ніж у Законі № 2811-ХІІ розмір допомоги, спірні відносини регулюються Законом № 2811-ХІІ, а положення Постанови КМУ № 1751 від 27.12.2001 року в тій частині, в якій воно суперечить названому закону, застосовуватись не може. Отже, у відповідача наявний обов'язок здійснювати виплату державної допомоги в розмірі, передбаченому Законом № 2811-ХІІ.
Тобто, своїми діями Відповідач порушив права позивача на гарантовану державою матеріальну підтримку материнства та належний соціальний захист, який гарантується державним соціальним забезпеченням, що має забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму.
Відповідно до статті 1 зазначеного закону, громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України на умовах, передбачених цим Законом, іншими законами або міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2012 року у справі № 21-410а12.
Згідно частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (цією статтею Кодекс доповнено Законом України від 06.07.2010 № 2747-IV) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Допущена судом першої інстанції в резолютивній частині постанови описка: вказано період задоволення позовних вимог з 23.06.2013 року по день винесення рішення (тобто, 23.01.2014 року) та продовжено - до досягнення дитиною трирічного віку (а це 25.01.2016 рік), - може бути виправлено самим місцевим судом у встановленому процесуальним законом порядку.
Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації - залишити без задоволення.
Постанову Першотравневого районного суду Донецької області від 23 січня 2014 року у справі № 241/1722/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Першотравневої районної державної адміністрації про стягнення допомоги та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Сіваченко
Судді: О.О.Шишов
В.В.Попов