м. Вінниця
05 березня 2014 р. Справа № 802/4718/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Медвідь Ірини Олегівни,
позивача: Бондаренка О.І.,
представника позивача: Осовського С.В.,
представників відповідачів: Добровольської Н.С., Талаша Г.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії
В листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Зазначав, що вважає незаконним своє звільнення з військової служби у запас за п. «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та відповідно виключення із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зав'язку з неврахуванням суттєвих обставин щодо проходження військової служби, а саме щодо наявності укладеного контракту строком на п'ять років з 31.08.2011р. до 01.11.2016р., наявності позитивної характеристики, оцінки «добре» за результатами щорічного оцінювання у 2012 році, перебування у Резерві для просування по службі, визнання позивача придатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії у 2013 році, наявності у Збройних Силах України вакантних посад, які за своїми характеристиками відповідають посаді займаної до скорочення.
У зв'язку з чим просив суд визнати протиправним та скасувати Наказ начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №665 від 03.10.2013 року, в частині звільнення його з військової служби у запас за п. «г» ч.6 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 208 від 31.10.2013 року, в частині виключення його із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; зобов'язати начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України поновити його на військовій службі в Збройних Силах України на посаді, яка відповідає його військовому званню, освіті та військово-обліковій спеціальності.
В ході розгляду справи позивачем подано заяву про зміну підстав адміністративного позову, яка, відповідно до статті 137 КАС України, прийнята судом.
В судовому засіданні позивач та його представник надали пояснення, що відтворюють зміст заяви про зміну підстав адміністративного позову. Позовні вимоги просили задовольнити повністю.
Представники відповідача 1, відповідача 2 заперечили щодо заявленого адміністративного позову з підстав викладених у письмових запереченнях (а.с.49-51, 121-130, 150-153). Зазначили, що позивач був звільнений з військової служби у запас у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з правом носіння військової форми одягу на законних підставах у відповідності до вимог чинного законодавства. Крім того вказували, що звільнення відбулось в зв'язку із неможливість запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду в Збройних Силах України, що відповідала би його освіті та досвіду роботи.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.08.1988р. по 31.10.2013р. проходив військову службу у Збройних Силах України.
Згідно контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗС України укладеного з одного боку Міністерством оборони України та ОСОБА_1 з іншого, позивач зобов'язався проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту з 31.08.2011 року до 01.11.2016 року (а.с.35-37).
Зокрема, з 14.05.2013р. по 27.06.2013р. позивач проходив військову службу на посаді старшого офіцера організаційного відділу управління оборонного планування штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_2 ).
Відповідно до директиви Міністра оборони України від 25.04.2013р. №Д-322/1/5дск, переліку змін до штату Командування Повітряних Сил Збройних Сил України начальником Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України 24.05.2013р. за вих. №322/1/2882 в Командуванні Повітряних Сил Збройних Сил України проведено оптимізацію організаційно-штатної структури, у результаті чого скорочено офіцерські посади, в тому числі, зі складу організаційного відділу управління оборонного планування штабу виключено посаду старшого офіцера, шпк - «підполковник», ВОС - 2907002 «обробка інформації оборонного планування», посадовий оклад 1145-1170, посада на якій проходив військову службу ОСОБА_1 .
Згідно аркушу бесіди від 07.06.2013р. з позивачем проведено бесіду щодо скорочення його посади, подальшого службового використання та можливого звільнення в запас з військової служби (а.с.133).
Відповідні зміни до штату Командування Повітряних Сил Збройних Сил України внесено наказом начальника штабу - першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (командиром військової частини НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) від 27.06.2013р. №120.
Під час другої бесіди 05.08.2013р. ОСОБА_1 старшому офіцеру організаційного відділу управління оборонного планування штабу Командування Повітряних Сил Збройних Сил України, шпк «підполковник», ВОС-2907012, грошовий оклад 1145-1170 грн. для подальшого проходження військової служби запропоновано посади:
- начальника центру інформаційних систем 182 об'єднаного інформаційно-телекомунікаційного вузла (м. Вінниця), шпк «підполковник», ВОС-1320003, г/о 1100 грн.;
- начальника відділення нормативно-інформаційних досліджень, стандартизації та уніфікації - провідний інженер-випробувач відділу комплексних оцінок, випробувань та сертифікації озброєння та в/тех. управління наукових досліджень і випробувань озброєння та військ ДНВЦ (м. Феодосія), шпк «підполковник», ВОС -4610003, г/о 1160 грн.;
- начальника штабу - першого заступника начальника польового вузла зв'язку 101 окремого полку зв'язку (м. Вінниця), шпк «майор2, ВОС -1210003, г/о - 1052 грн.;
- начальника відділу програмного забезпечення центру інформаційних систем 182 об'єднаного інформаційно-телекомунікаційного вузла (м. Вінниця), шпк «майор», ВОС -5303003, г/о - 1065 грн.
Згідно власноручних пояснень на аркуші бесіди від 05.08.2013р., ОСОБА_1 від запропонованих посад категорично відмовився, за відсутності серед запропонованих посад рівнозначних займаній. Зазначив, що наполягає на наданні рівнозначної посади в Командуванні ПС ЗС України (а.с.134-135).
08.08.2013р. під час бесіди, для подальшого проходження військової служби, позивачеві запропоновано посади:
- старшого офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України (м. Київ), шпк «полковник», ВОС - 1501002, г/о - 1200 грн.;
- офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України (м. Київ), шпк «підполковник», ВОС - 1501002, г/о - 1150 грн..
За рішенням військовослужбовця зазначено, що останній згоден на переїзд з сім'єю до ГШ ЗС України (м. Київ) для призначення на посаду старшого офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України (м. Київ), шпк «полковник», ВОС - 1501002, г/о - 1200 грн. Просив призначити на дану посаду (а.с.136).
Телеграмою від 09.08.2013р. №350/104/2143-Т відповідачем 1 повідомлено начальнику Кадрового центру ЗС України про відібрання кандидатури ОСОБА_1 для комплектування посади старшого офіцера, шпк «полковник», ВОС - 1501002, г/о - 1200 грн. (а.с.55).
В матеріалах справи міститься відповідь начальника Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС України №321/к/1146 від 04.03.2014р., зі змісту якої вбачається, що на посаду старшого офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України, згідно з письмовою згодою від 31.07.2013р. вих.. №304/8/1934, було позитивно розглянуто кандидатуру підполковника ОСОБА_2 , старшого офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно аркушу чергової бесіди від 12.09.2013р. вказано, що на даний час немає можливості розмістити офіцера ОСОБА_1 на рівнозначних посадах відповідно до набутого фаху та отриманої освіти в ПС, інших видах ЗС України. Від нижчих посад офіцер категорично відмовляється.
Зазначено, що пропонується розглянути питання подальшого службового використання після затвердження штатів опер.командувань «Північ», « ОСОБА_3 », ЦУ та О (а.с.137).
У відповідь на телеграму т.в.о. начальника Головного управління персоналу Генерального штабу ЗС України від 13.09.2013р. №969/321/к (а.с.53) згідно наданих в судовому засіданні копій листів Тилу Збройних Сил України №321/2/4267 від 19.09.2013р., Національного університету оборони України ім.. Івана Черняхівського від 19.09.2013р. №182/4/400, Озброєння ЗС України від 18.09.2013р. №94211/5/705, Головного управління Військової служби правопорядку ЗСУ від 16.09.2013р. №306/800/5462, Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 16.09.2013р. №226/10/3697, телеграми штабу Командування Військово-Морських Сил Збройних сил України від 18.09.2013р. №154/КЦ/1938 повідомлено про відсутність посад та можливості для розміщення підполковника ОСОБА_1 відповідно фаху та набутого досвіду роботи (а.с.181-186).
17.09.2013р. проведено бесіду з ОСОБА_1 з питань звільнення у запас. Останній з зазначив, що з фактом звільнення не згоден, відстоюватиме свої права у судовому порядку (а.с.138).
20.09.2013р. начальнику Кадрового центру ЗС України надіслано матеріали на полковника ОСОБА_1 до звільнення з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункт «г», зокрема: подання, рапорт від 17.09.2013р., копія аркуша бесіди від 17.09.2013р., довідка ВЛК №853, розрахунок вислуги років (а.с.145).
27.09.2014р. за №1266/321/к Командувачу ПС ЗС України надійшла телеграма з інформацією про неможливість розміщення офіцера ОСОБА_1 і інших видах ЗС України та органах військового управління підпорядкованих Генеральному штабу ЗС України, на рівнозначних посадах відповідно до набутого фаху та отриманої військової освіти (а.с.146).
Згідно наказу начальника генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.10.2013р. №665 відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера організаційного відділу управління оборонного планування штабу Командування Повітряних Сил звільнено у запас за пунктом «г» частини шостої (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з правом носіння військової форми одягу (а.с.15).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2013р. №208 на підставі витягу з наказу НГШ-ГК ЗС України (по о.с.) від 31.10.2013. №655 позивача з 31.10.2013р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м. Вінниці (а.с.16).
Позивач не погоджуючись з підставами його звільнення, вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зважає та керується наступним.
Згідно пункту 2 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232 від 25.03.1992р. (далі - Закон №2232).
Відповідно до вимог частини 2 Закону №2232 порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно пункту «г» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 (далі - Положення) конкретизовані умови укладення контракту, порядок проходження служби та підстави її припинення.
Відповідно до п.п. 1 п. 35 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «г», «е», «є», «ж», «и», «і» та «ї» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
В силу вимог пункту 239 Положення військовослужбовців, які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів і які не набули права на пенсію за вислугу років, командир (начальник) попереджує про звільнення у письмовій формі не пізніше ніж за два місяці до проведення таких заходів.
Враховуючи вищенаведені норми, суд зауважує, що відповідачем 2 дотримано вимоги пункту 239 Положення щодо письмового повідомлення про можливе звільнення підполковника ОСОБА_1 у зв'язку з скороченням його посади відповідно до аркушу бесіди від 07.06.2013р.
Таким чином, внаслідок внесення відповідних змін до штату Командування ПС ЗС України згідно наказу №120 від 27.06.2013р., посаду на якій проходив військову службу позивач скорочено.
Крім того, судом встановлено, що Командуванням ПС ЗС України вживались заходи щодо вирішення подальшого службового використання підполковника ОСОБА_1 на вищих, рівнозначних та нижчих посадах, зокрема шляхом направлення телеграфних звернень від 07.06.2013р. №350/104/1679, від 24.07.2013р. №350/104/2024-Т (а.с.57-58).
Підпунктами 2, 3 пункту 82 Положення визначено, що призначення військовослужбовців на вищі або нижчі посади здійснюється у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів.
В силу частини другої пункту 118 Положення у разі неможливості призначення військовослужбовців, які вивільняються, на рівнозначні посади вони призначаються на нижчі посади (не більш як на один ступінь чи за їх згодою більше ніж на один ступінь, якщо посадовий оклад при цьому не зменшується) або зараховуються у розпорядження відповідного командира (начальника) згідно з підпунктом 1 пункту 116 цього Положення.
Разом з тим, пунктом 95 вказаного Положення визначено, що військовослужбовець, який був призначений на нижчу посаду у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у подальшому призначається на посаду, що є рівнозначною або, за умови перебування у резерві, вищою за посаду, яку військовослужбовець заміщував до переміщення, без додержання принципу послідовності та без урахування строку перебування на посаді, на яку він був призначений у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
В судовому засіданні позивач не заперечував, що під час бесіди 05.08.2013р. він відмовився від запропонованих посад за причини їх нерівнозначності займаній.
У зв'язку з чим, на виконання пункту 85 Положення, який передбачає, що просування по службі військовослужбовців здійснюється на альтернативній основі за умови перебування військовослужбовців у резерві, підполковнику ОСОБА_1 запропоновано та він погодився на вищу посаду - старшого офіцера відділу інформаційної боротьби Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних Сил України (м. Київ), шпк «полковник», ВОС - 1501002, г/о - 1200 грн.
Проте, внаслідок не погодження та не затвердження кандидатури позивача у Генеральному штабі Збройних Сил України, останній не був затверджений на вищевказану посаду, за умови відібрання кандидатури підполковника ОСОБА_2 - старшого офіцера відділу патріотичного виховання управління пропаганди Головного управління по роботі з особовим складом ЗС України.
Відповідно до п.п. 1 пункту 226 Положення військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів при скороченні посади, яку військовослужбовець займає, у тому числі при ліквідації (розформовуванні), реорганізації військових частин або державних органів, установ і організацій, у разі неможливості використання цього військовослужбовця на військовій службі.
Проаналізувавши дії відповідачів в контексті даної спірної ситуації на відповідність вище вказаним нормам Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, суд дійшов висновку, що ними вживались всі можливі та належні заходи щодо подальшого використання ОСОБА_1 на військовій службі. Проте, за умови відсутності згоди позивача щодо призначення на запропоновані нижчі посади та зайняття погодженої вищої посади іншою особою, слід наголосити на обґрунтованості, мотивованості дій відповідачів щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 року № 170 (далі - Інструкція, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 12.2 визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, здійснюється у разі неможливості їх використання на службі. Неможливість використання військовослужбовців на військовій службі визначається відсутністю вакантних рівнозначних посад за основною або спорідненою військовими спеціальностями, що підтверджується відповідними кадровими органами.
Підпунктом 2 пункту 12.7 Інструкції передбачено, що бесіда з питань звільнення проводиться з молодшими та старшими офіцерами до підполковника включно: в управлінні оперативного командування, органах військового управління і командуваннях видів Збройних Сил України - начальником управління або їх заступниками; в управлінні оперативного командування, органах військового управління і командуваннях видів Збройних Сил України - начальником відповідного структурного підрозділу, заступником командувача чи керівника органу військового управління; у структурних підрозділах Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України - керівниками структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Зміст проведення бесіди відображається в аркуші бесіди. У разі відмови військовослужбовця підписати аркуш бесіди він підписується особами, присутніми під час бесіди, з відміткою про відмову військовослужбовця підписувати аркуш бесіди.
Так, на виконання положень пункту 12.7 Інструкції з офіцером проведено бесіду щодо звільнення з військової служби.
Згідно п. 12.11 Інструкції перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 17 до Інструкції, відповідно до якого (п. 4) подаються висновок (постанова) військово-лікарської комісії; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Судом встановлено, що усі вищезазначені вимоги виконані та листом від 20.09.2013р. начальнику Кадрового центру ЗС України надіслано матеріали на полковника ОСОБА_1 до звільнення з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» пункт «г», зокрема: подання, рапорт від 17.09.2013р., копія аркуша бесіди від 17.09.2013р., довідка ВЛК №853, розрахунок вислуги років (а.с.145).
Приймаючи до уваги, що в рамках спірних правовідносин, відповідачами вживались передбачені Положенням, Інструкцією заходи щодо можливості розміщення офіцера Бондаренка на військовій службі, суд констатує факт направлення телеграми від 23.09.2013р. №350/104/2511 до Головного управління Персоналу Генерального штабу ЗС України щодо можливості розміщення позивача в межах ЗС України. Проте, внаслідок повідомлення згідно телеграми від 27.09.2013р. вих. №1266/321/к про неможливість розміщення офіцера ОСОБА_1 в інших видах ЗС України та органах військового управління підпорядкованих Генеральному штабу ЗС України, на рівнозначних посадах відповідно до набутого фаху та отриманої військової освіти (а.с.146), наказом начальника генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.10.2013р. №665 відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» підполковника ОСОБА_1 , старшого офіцера організаційного відділу управління оборонного планування штабу Командування Повітряних Сил звільнено у запас за пунктом «г» частини шостої (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.10.2013р. №208 на підставі витягу з наказу НГШ-ГК ЗС України (по о.с.) від 31.10.2013. №655 позивача з 31.10.2013р. виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м.Вінниці.
Приймаючи до уваги, що у рамках спірних правовідносин звільнення ОСОБА_1 відбулось в порядку, визначеному чинним законодавством України, відсутні підстави вважати, що законні права та інтереси позивача порушені.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачі при звільненні позивача з військової служби діяли на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений нормативно-правовими актами у сфері проходження військової служби громадянами України, а отже вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування оскаржуваних наказів задоволенню не підлягають.
Крім того, за умови встановлення судом правомірності наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №665 від 03.10.2013 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за п. “г” ч.6 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів); наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 208 від 31.10.2013 року, в частині виключення ОСОБА_1 із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; вимоги щодо зобов'язання начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України поновити позивача на військовій службі в Збройних Силах України на посаді, яка відповідає його військовому званню, освіті та військово-обліковій спеціальності також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від попередніх.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що звільнення позивача з військової служби вчинено у відповідності до законодавства України, в межах повноважень начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, при цьому права, свободи чи законні інтереси позивача порушено не було, а отже адміністративний позов слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
В задоволені адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дончик Віталій Володимирович