Справа № 167/1443/13-к Провадження №11-кп/773/98/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач: ОСОБА_2
12 березня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
потерпілого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 на вирок Рожищенського районного суду від 15 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українка, громадянка України, уродженка та жителька АДРЕСА_1 , з середньою освітою, розлучена, підприємець, раніше не судима;
- засуджена за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки: не виїжджати за меді України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої інспекції для реєстрації.
Вироком вирішено цивільні позови в кримінальному провадженні.
Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_9 14 023 грн. 09 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 20 000 грн. моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави 243 грн. 67 коп. заподіяної матеріальної шкоди.
В решті позовних вимог відмовлено.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнана винною і засуджена за те, що 06 квітня 2013 року близько 03:00 години, перебуваючи біля приміщення бару «Джаз», що в м. Рожище по вул. Незалежності, під час суперечки із ОСОБА_9 , який лежав на землі, нанесла декілька ударів ногою по його обличчю, внаслідок чого спричинила йому тілесні ушкодження у виді рани та гематоми верхньої повіки правого ока, проникаючого склерального поранення з випадінням оболонок правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я, поєднаного із стійкою втратою працездатності не менше як на одну третину.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_7 , не оспорюючи доведеності винуватості, правильності кваліфікації дій, призначеного покарання, просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову змінити. Цивільний позов потерпілого задовольнити частково, стягнути з неї в користь ОСОБА_9 14 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а врешті позовних вимог відмовити. Посилається на те, що визначений судом розмір моральної шкоди в сумі 20 000 грн. є завищеним. Не враховано межі розумності, справедливості, її майновий стан, що на утриманні у неї знаходиться малолітня дитина. На відшкодування моральної шкоди вона добровільно відшкодувала потерпілому 1000 грн., але на цю обставину суд уваги не звернув. Неправильно судом також вирішено цивільний позов про стягнення матеріальної шкоди. Встановлено, що на лікування, згідно доданих до позовної заяви чеків, потерпілий витратив 2 477 грн. 65 коп. і цю суму вона йому відшкодувала добровільно. Безпідставно суд стягнув з неї в користь потерпілого 3600 грн., які були перераховані невідомо ким і з якою метою на картковий рахунок ОСОБА_10 , оскільки не доведено використання саме цих коштів потерпілим на лікування. Необґрунтовано з неї стягнуто в користь потерпілого 10 200 грн., які ним внесені за договором добровільного медичного страхування, оскільки такі витрати є добровільними і не відносяться до прямих витрат, що підлягають відшкодуванню. Не належать до стягнення також витрати на суму 107 грн. 10 коп. та 115 грн. 99 коп. згідно представлених потерпілим проїздних документів сполученням Рожище-Київ, оскільки не доведено, що дана поїздка була пов'язана з його лікуванням чи усуненням наслідків отриманої травми.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить вирок суду щодо ОСОБА_7 скасувати, призначити обвинуваченій за ч.1 ст.121 КК України покарання 5 років позбавлення волі без застосування ст.75 КК України та повністю задовольнити його цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Посилається на те, що призначене покарання не відповідає тяжкості злочину, особі обвинуваченої внаслідок його м'якості. Не враховано, що ОСОБА_7 вину визнала частково, що вчинений нею злочин відноситься до категорії тяжких, що внаслідок її умисних дій він втратив зір на одне око і йому встановлена третя група інвалідності, що збитки відшкодовані лише частково. Крім того, вирок є незаконним та необґрунтованим в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Судом не були об'єктивно з'ясовані обставини для повного задоволення цивільного позову в частині відшкодування йому матеріальних збитків, які складають вартість лікарських засобів, препаратів та матеріалів медичного призначення. Коштів на лікування він витратив набагато більше ніж заявлено у позовній заяві, але не може це підтвердити документально. При визначенні розміру моральної шкоди не враховано характер моральних та фізичних страждань, що він тривалий час лікувався з оперативним втручанням, став обмежено працездатним, змушений покинути навчання. На даний час у нього продовжуються проблеми зі здоров'ям, виникає необхідність періодичного нагляду у лікарів та в майбутньому лікування за кордоном. Після ухвалення вироку обвинувачена не сплатила жодних коштів в рахунок відшкодування моральної та матеріальної шкоди, не приймає участі у його видужуванні.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 в запереченні просить апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення. Посилається на те, що при призначенні ОСОБА_7 покарання враховано всі обставини, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, поведінку потерпілого, який спровокував конфлікт, і суд прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства. Крім того, ОСОБА_9 не подав належних та допустимих доказів на підтвердження розміру матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.
Заслухавши суддю-доповідача, який виклав суть оскаржуваного вироку та доводи апеляційних скарг, обвинувачену ОСОБА_7 та її захисника, які апеляційну скаргу підтримали, а апеляційну скаргу потерпілого заперечили, потерпілого ОСОБА_9 , який свою апеляційну скаргу підтримав, а апеляційну скаргу обвинуваченої заперечив, прокурора, який обидві апеляційні скарги заперечив, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченої підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга потерпілого до задоволення не підлягає.
Висновок суду про заподіяння обвинуваченою ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 умисного тілесного ушкодження, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і в поданих апеляційних скаргах не оспорюється.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_7 за ч.1 ст.121 КК України є правильною і також не заперечується.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції в повній мірі дотриманні.
Зокрема, судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, а також наслідки, які настали від дій обвинуваченої.
Враховано також і особу ОСОБА_7 , яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, розкаялася у вчиненому, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, частково відшкодувала матеріальну шкоду.
Встановивши, що потерпілий сам спровокував конфлікт, суд обґрунтовано і цю обставину врахував при призначенні ОСОБА_7 покарання.
Оцінивши всі обставини, що пом'якшують покарання, в сукупності, суд прийшов до правильного висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства і обґрунтовано на підставі ст.75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк і поклавши обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Законних підстав для скасування вироку суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, ухвалення нового вироку із призначенням обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням, про що просить в апеляційній скарзі потерпілий, немає.
Доводи обвинуваченої ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_9 про те, що суд неправильно вирішив цивільний позов про відшкодування моральної шкоди апеляційний суд визнає безпідставними.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як убачається із вироку, стягнувши із обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд в повній мірі врахував характер понесених потерпілим фізичних та моральних страждань, також майновий стан обвинуваченої, що на утриманні у неї знаходиться малолітня дитина, а також те, що на відшкодування моральної шкоди нею вже перераховано потерпілому 1000 грн.
При визначенні розміру моральної шкоди, яка підлягає безпосередньому стягненню, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Підстав для зміни вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, про що просять в апеляційний скаргах обвинувачена та потерпілий, апеляційний суд не вбачає.
В той же час доводи обвинуваченої ОСОБА_7 в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно стягнув з неї в користь потерпілого на відшкодування матеріальної шкоди 10 200 грн., які ним були внесені за договором добровільного медичного страхування, та 3600 грн., які були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_10 , є обґрунтованими і такими, що дають підстави для зміни апеляційним судом вироку в частині вирішення цивільного позову про стягнення матеріальної шкоди.
В підтвердження понесених грошових витрат за проведення операції потерпілий ОСОБА_9 суду надав розрахункову квитанцію серії АЖАА №318284 від 08.04.2013 року на суму 10 200 грн. про внесення страхового платежу за Договором добровільного медичного страхування та Договір добровільного медичного страхування серії 53-40-Т № 02-150227 від 08.04.2013 року (далі по тексту - Договір), укладений між Страховиком ПрАТ «СК«САТІС» та страхувальником ОСОБА_9 , за яким у відповідності до Правил добровільного медичного страхування та укладеного договору Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в межах страхової суми Вигодонабувача - медичній установі, а саме КМКОЛ «Центр мікрохірургії ока», а Страхувальник зобов'язується сплатити страховий платіж у визначений цим договором в розмірі та в строк визначений Договором, а також виконувати інші умови цього договору (а.с.22).
Жодних доказів, які б свідчили про те, що грошові кошти в сумі 10 200 грн. були сплачені потерпілим саме за проведення йому операції суду першої інстанції ним надано не було. Не надано такі докази і в апеляційній інстанції.
Крім того, як вбачається із листа ПрАТ «СК«САТІС» від 23 жовтня 2013 року вих. №94/1 грошові кошти в сумі 10 200 грн. були сплачені ОСОБА_9 виключно як перший страховий платіж, розмір якого визначався з урахуванням середньої статистичної вартості проведення лікування за діагнозом, однак не вказано, що саме ця сума була витрачена медичною установою на лікування ОСОБА_9 (а.с.122).
За таких обставин суд безпідставно стягнув з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 10 200 грн., як кошти, які сплачені потерпілим за проведення йому операції у медичному закладі.
Необґрунтовано суд також стягнув з обвинуваченої ОСОБА_7 в користь потерпілого ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 3600 грн., які згідно чека №09042013155239 від 09.04.2013 року були перераховані на картковий рахунок ОСОБА_10 (а.с.20).
Жодного доказу про те, що вказана сума була витрачена саме на лікування у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий суду першої та апеляційної інстанції не надав.
По кримінальному провадженню встановлено, що потерпілий на лікування по факту заподіяного обвинуваченою йому тілесного ушкодження витратив 2477 грн. 65 коп. і це в апеляційних скаргах не оспорюється, а тому ця сума підлягає стягненню на відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь потерпілого витрати в сумі 107 грн. 10 коп. та 115 грн. 99 коп. згідно представлених ним проїздних документів сполученням Рожище-Київ (а.с.124), оскільки доведено, що дані поїздки були пов'язані з лікуванням отриманої ним від неправомірних дій обвинуваченої травми, а тому доводи ОСОБА_7 про те, що ці витрати не підлягають стягненню є безпідставними.
Належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами потерпілим доведено, що матеріальна шкода йому завдана на суму 2700 грн. 74 коп. (2477 грн. 65 коп. + 107 грн. 10 коп. + 115 грн. 99 коп.).
На відшкодування матеріальної шкоди, згідно представленої обвинуваченою квитанції (а.с.141), нею в добровільному порядку потерпілому відшкодовано 2477 грн. 65 коп., а тому із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди реальному стягненню підлягає 223 грн. 09 коп. (2700 грн. 74 коп. - 2477 грн. 65 коп.).
Понесені потерпілим витрати на придбання продуктів харчування на суму 149 грн. 57 коп. до відшкодування не підлягають, оскільки не відносяться до прямих витрат, завданих злочином.
Доводи потерпілого ОСОБА_9 про те, що на лікування він витратив значно більше коштів ніж вказано в позовній заяві (в позовній заяві вказано 24 000 грн.) жодними доказами не підтверджено, а тому апеляційний суд їх до уваги не приймає і при визначені розміру матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує лише докази, які реально підтверджують розмір цієї шкоди.
Щодо посилання потерпілого ОСОБА_9 в апеляційній скарзі на те, що у нього на даний час продовжують виникати проблеми із здоров'ям, необхідність нагляду у лікарів та в майбутньому лікування за кордоном, то питання про стягнення у зв'язку із цими витратами може бути вирішено шляхом пред'явлення ним відповідного позову в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 задовольнити частково, а апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Рожищенського районного суду від 25 грудня 2013 року щодо ОСОБА_7 в частині цивільного позову про відшкодування матеріальної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 223 (двісті двадцять три) гривні 09 коп.
У решті позовних вимог ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
У решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4