Справа № 531/2177/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/922/14 Головуючий у 1-й інстанції Попов М. С.
Доповідач Пилипчук Л. І.
06 березня 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого: судді Пилипчук Л.І.,
суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.,
при секретарі: Філоненко О.В.,
за участю: позивача ОСОБА_1, його представника - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про анулювання заборгованості по аліментах, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3, в якому просив анулювати заборгованість по аліментах, яку має перед відповідачкою, станом на 31 травня 2009 року включно, за виконавчим листом №11-АЕ від 01 березня 2009 року за період з 27 квітня 2006 року в сумі 2 485,40 грн., та за виконавчим листом №2-91 від 03 квітня 2007 року за період з 02 листопада 2006 року в сумі 6 817,34 грн., а всього на суму 9 302,74 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що за рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2009 року з нього на користь ОСОБА_3 було стягнуто зазначену заборгованість та видано виконавчий лист, внаслідок чого з нього одночасно стягується заборгованість по двох попередніх виконавчих листах, а також та ж заборгованість, визначена останнім рішенням. З урахуванням викладеного, позивач вважав, що за ним рахується подвійний борг.
Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлено, що рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 23 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість по аліментах в сумі 9 302,74 грн. та 1 997,6 грн. пені за кожний день прострочення несплачених аліментів.
Зі змісту вказаного рішення вбачається, що вказана заборгованість ОСОБА_1 утворилася станом на 01.06.2009 року за виконавчими листами, виданими Карлівським районним судом Полтавської області: № АЕ-11 від 01.03.1999 р. ( стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, до повноліття дітей) та № 2-91 від 03.04.2007 р. ( стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання але не більше ніж до 23 років).
Відповідно до норм ст.ст. 27,31 ЦПК України позивач самостійно визначає предмет і підставу позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.
В розумінні цивільно-процесуального права підставу позову складають власне не норми матеріального права, які підлягають застосуванню до правовідносин сторін, а зазначення фактичних обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто юридичних фактів матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, та докази на підтвердження зазначених позивачем обставин.
При цьому цивільний процесуальний закон не вимагає від позивача визначення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню. Відповідно до ст.119 ЦПК позивач зобов'язаний зазначити в позовній заяві фактичні обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, та докази на підтвердження цих вимог.
Заявивши позов про анулювання заборгованості, ОСОБА_1 посилався на те, що на примусовому виконання перебувають три виконавчих листи про стягнення з нього заборгованості, один з яких фактично дублює два попередніх.
Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позову, обґрунтовував свій висновок тим, що ч.9 ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» та ч.4 ст.195 СК України передбачено вирішення судом спору щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів, але жодна інша норма Сімейного кодексу України чи Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає як спосіб захисту анулювання заборгованості по аліментах.
Погоджуючись з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог, заявлених ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленому ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, суд повинен сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.(ч.4 ст.10 ЦПК).
Місцевий суд, встановивши, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає закону, мав роз'яснити позивачу його право на подання заяви про зміну чи уточнення вимог з огляду на те, що встановлені обставини про наявність трьох виконавчих листів, за якими за позивачем рахується заборгованість по аліментах, в певній частині дублюють його аліментні зобов'язання, а тому підлягали уточненню, в якій частині та який виконавчий лист повинен був визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 369 ЦПК України передбачено право суду, який видав виконавчий лист, за заявою стягувача у разі, якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин, - визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Крім того, позивач має право на підставі ст. 221 ЦПК України звернутися до суду із заявою про роз'яснення рішення від 23.12.2009 року.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що заявлений ним позов є спором про розмір заборгованості в розумінні ч.4 ст.195 СК України, ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» є неспроможними та ґрунтуються на власному хибному тлумаченні вказаних норм.
Відповідно до ч.4 ст.195 ЦПК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Згідно ч.9 ЗУ «Про виконавче провадження» спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Заявлений ОСОБА_1 позов про анулювання заборгованості не є спором щодо розміру заборгованості, оскільки вона вже визначена рішенням Карлівського районного суду від 23.12.2009 року, яке є чинним та виконується.
Таким чином, позивач мав заявити в суд про визнання такими, що не підлягають виконанню повністю чи частково виконавчі листи №АЕ-11 від 01.03.1999р. та №2-91 від 03.04.2007р., за якими визначена та стягнута заборгованість вказаним судовим рішенням, та прохати суд роз'яснити рішення від 23.12.2009року з урахуванням наявних на виконанні двох інших виконавчих листів. Право вибору способу захисту порушеного права належить особі, яка вважає, що її право порушено.
Керуючись ст.ст.303,304,308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 29 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - суддя: Л.І.Пилипчук
Судді: /підписи/ Ю.В.Дряниця
П.М.Карнаух
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Л.І. Пилипчук