83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
про повернення позовної заяви без розгляду
11.03.2014 № 905/1440/14 Суддя господарського суду Донецької області Фурсова С.М., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» (83050, місто Донецьк, вулиця Рози Люксембург, будинок № 33; код ЄДРПОУ - 33418064)
до державного підприємства «КРАСНОАРМІЙСЬКВУГІЛЛЯ» (85322, Донецька область, місто Димитров, вулиця Ватутіна, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 32087941)
про стягнення 353 717,22 гривень, -
Ліквідатор товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» в особі арбітражного керуючого Бринько Андрія Вікторовича звернувся до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з державного підприємства «КРАСНОАРМІЙСЬКВУГІЛЛЯ» суму заборгованості у розмірі 353 717,22 гривень.
Дослідивши матеріали позовної заяви і додані до неї документи, господарським судом встановлено, що матеріали позовної заяви подані з недодержанням вимог статті 56, пунктів 2, 3 частини першої статті 57, статті 58 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в зв'язку з чим позовна заява підлягає поверненню без розгляду з наступних підстав.
По-перше, відповідно до частини першої статті 56 ГПК України (зі змінами, внесеними згідно із законами України від 13.05.1997 № 251/97-ВР, від 19.05.2011 № 3382-VI) позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Пунктом 2 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, документ, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Так, в силу статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, є опис вкладення із зазначенням переліку відправлених документів та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані в оригіналі.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 2, 4 частини третьої статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 4-2, 4-3 ГПК України.
На стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі, господарський суд має бути впевнений у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
У свою чергу до позовної заяви не надано належного доказу в розумінні статті 56 ГПК України, що підтверджує направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу відповідача. Тобто заявником позову не додано опису вкладення, з якого вбачається направлення відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів
Наявна копія фіскального чеку № 2444 від 30 грудня 2013 року, з якої вбачається здійснення заявником позову операції з поштового пересилання кореспонденції без надання до неї опису вкладення, не може свідчити про виконання вимог статті 56 ГПК України, що, в свою чергу не є належним доказом направлення позовної заяви відповідачу.
За приписами пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не надано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Отримання відповідачем позовної заяви з доданими до неї документами є обов'язковою передумовою розгляду справи судом.
Відсутність в матеріалах позовної заяви опису вкладення унеможливлює пересвідчитись, що відповідачу було направлено позовну заяву і додані до неї документи, та що відповідач належним чином повідомлений відповідно до вимог чинного закону про подання позовної заяви, та що не порушено його прав на належний судовий захист.
Господарський суд зазначає, що національним законодавством України (стаття 56 ГПК України) передбачено забезпечення права відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачено механізм реалізації такого права - шляхом встановлення обов'язку позивача надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.
Зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами статті 59 ГПК України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі, надати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається заявник позову.
При цьому, пункт 4 частини першої статті 65 ГПК України надає можливість судді витребувати від сторін лише ті документи, які можуть бути необхідні саме для вирішення спору.
За приписами абзацу першого цієї статті вказані у ній дії судді мають на меті виключно забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Документи, що підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви з усіма додатками безпосередньо не пов'язані з вирішенням спору.
Як зазначено у статті 38 ГПК України, господарський суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому суд, у разі порушення позивачем статті 57 ГПК України, не має права скористуватися приписами статей 38, 65 ГПК України, а навпаки є зобов'язаним виконати вимоги статті 63 зазначеного Кодексу.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.
Отже, право на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції, включає в себе обов'язок позивача належним чином інформувати відповідача про подання позову до суду шляхом направлення на його адресу копії позовної заяви з додатками. При цьому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження у справі. Тому порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обов'язку, не буде відповідати статті 6 Конвенції.
Також господарський суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 у справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Зважаючи на те, що заявником позову не надано належних доказів відправлення або вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а також враховуючи, що наведенні норми чинного законодавства, у тому числі розділи VIII, IX ГПК України та всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви є обов'язковими, оскільки їх обов'язковість встановлена законодавцем у процесуальному законі і не може залежати від бажання особи, що звертається із позовом до суду, і положення вказаних норм ГПК України не передбачають обов'язку суду порушити провадження у справі, а потім витребувати належні докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, господарський суд вважає за необхідне повернути позовну заяву без розгляду на підставі пункту 6 частини першої статті 63 ГПК України.
По-друге, зі змісту позовної заяви вбачається, що заявником позову у позовній заяві об'єднано позовні вимоги за наступними договорами:
- № 392 від 01 вересня 2005 року;
- № 952 від 01 вересня 2008 року;
- № 76/09/360 від 05 серпня 2009 року;
- № 125/09 від 01 грудня 2009 року;
- № 118/10 від 31 грудня 2010 року;
- № 67/11 від 12 травня 2011 року;
- № 467 від 15 липня 2011 року.
Зазначені договори містять різні по змісту істотні умови, факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за кожним договором підтверджується окремими, не пов'язаними між собою документами.
Частиною першою статтею 58 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві.
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, тобто кілька способів захисту порушеного права.
Дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення для правильного розгляду справи.
Таким чином, діючим законодавством передбачено можливість об'єднання позовних вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Однорідними позовними вимогами є такі, що виникли з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів. Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву. Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів (пункт 3.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Аналогічну позицію викладено у листі Верховного суду України № 3.8-2006 від 13 жовтня 2006 року, де відзначається, що однорідними вважаються вимоги, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права та мають ті самі чи однорідні підстави виникнення.
При вирішенні спору кожен з таких договорів має досліджуватись судом окремо, з перевіркою обставин їх укладення, передбаченого порядку розрахунків, встановлення фактів щодо вчинення сторонами відповідних дій на виконання умов цих договорів.
Так, за змістом названої норми, навіть у випадку, коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, господарський суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Господарський суд вважає, що хоча правове обґрунтування вимог є однаковим для деяких договорів, все ж таки вони (вимоги) не пов'язані між собою підставами виникнення і не є похідними одна від одної. Так, по кожній із заявлених вимог суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру із визначенням й дослідженням різного кола доказів щодо встановлення обставин, пов'язаних з невиконанням відповідачем свого зобов'язання за кожним з договорів.
У коментованій 58 статті Господарського процесуального кодексу України зазначено, що господарському суду не надано права роз'єднати поєднані в одне провадження позовні вимоги.
За приписами пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
По-третє, пунктом 3 частини першої статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви повинні бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір», що набрав чинності 01 листопада 2011 року.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» при зверненні до господарського суду з даним позовом не надано доказів сплати судового збору та заявлено клопотання про відстрочку його сплати.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Пунктом 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Клопотання про відстрочку сплати судового збору мотивовано тим, що товариство позивача визнано банкрутом, відтак останнє перебуває на стадії ліквідаційної процедури та не здійснює підприємницької діяльності. При цьому заявником не надано документів на підтвердження викладених обставин щодо неможливості сплати судового збору на момент звернення з даним позовом, а також доказів можливого виявлення додаткових грошових коштів та сплати судового збору в майбутньому (до прийняття судового рішення у справі).
Таким чином у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення сплати судового збору до прийняття судового рішення у справі є правом господарського суду, яким останній користується за наявності виключних обставин, доведення яких покладається на заінтересовану сторону. Однак заявником позову не доведено належними та допустимими доказами неможливості сплати судового збору на момент звернення з даним позовом, а також можливого виявлення додаткових грошових коштів та сплати судового збору до прийняття судового рішення у цій справі. Клопотання про звільнення від сплати судового збору позивачем не заявлялось.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» про відстрочку сплати судового збору.
Незадоволення клопотання про відстрочку сплати судового збору та відсутність доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі є підставою для повернення заяви без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України.
При чому, відповідно до законодавчої техніки, використаної при конструюванні статті 63 ГПК України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.
За таких обставин позовна заява подана без додержання вимог статті 56, пунктів 2, 3 частини першої статті 57, статті 58 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 4-6 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню без розгляду.
Заявник позову повторно звернувся до господарського суду Донецької області з тією ж самою позовною заявою, проте не виконав обов'язкових (на підставі статті 4-5 ГПК України) вимог ухвали господарського суду Донецької області від 16 січня 2014 року та не усунув обставини, що зумовили повернення позовної заяви без розгляду.
Слід відзначити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, що узгоджується з приписами частини третьої статті 63 ГПК України.
Керуючись пунктами 4-6 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» про відстрочку сплати судового збору.
Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.
Додаток на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Донецьке вугільне паливо» позовна заява з доданими до неї документами всього на 22-х аркушах; 2 конверта.
Суддя С.М. Фурсова