27 червня 2006 року м.Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого: Барбари В.П.,
суддів: Гуля В.С.
Карпечкіна П.Ф.,
Лилака Д.Д.
Новікової Т.О.,
Потильчака О.І.,
Черногуза Ф.Ф.,
за участю представників:
ВАТ “Дрогобицький долотний завод» - Рудченко І.І.,
ТОВ “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» - Яценка В.В.,
ТОВ “Волгабурмаш - Україна» - Бекірова С.Н.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» на постанову Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький долотний завод» до товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово - консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» до відкритого акціонерного товариства “Дрогобицький долотний завод», товариства з обмеженою відповідальністю “Волгабурмаш - Україна» про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) “Дрогобицький долотний завод» подало позов у господарський суд міста Києва про заборону товариству з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» вчиняти дії, які перешкоджають у користуванні ним нежитловими приміщеннями, розташованими на 7 поверсі будинку № 16 по вул. Шота Руставелі в місті Києві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане нерухоме майно належить позивачу на праві власності (реєстраційне посвідчення № 011085 від 9 вересня 2005 року) на підставі договору купівлі-продажу від 17 грудня 2003 року, укладеного між ним та ТОВ “Волгабурмаш - Україна».
ТОВ “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» подало зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ВАТ “Дрогобицький долотний завод» та ТОВ “Волгабурмаш-Україна», виселення ВАТ “Дрогобицький долотний завод» із займаних ним нежитлових приміщень.
Зустрічний позов мотивовано тим, що ТОВ “Фінансово-консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» був незаконно позбавлений права власності на спірний об'єкт. Рішенням господарського суду міста Києва від 16 березня 2005 року задоволено позовні вимоги ТОВ “Фінансово - консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» до ТОВ “Волгабурмаш -Україна» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу спірного майна від 9 липня та 31 липня 2002 року, укладеними між цими підприємствами, та виселення, визнано зазначені договори недійсними з моменту укладення на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
Вказаним рішенням встановлено той факт, що договори купівлі-продажу від 9 липня та 31 липня 2002 року були укладені директором ТОВ “Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» з перевищенням передбачених статутом повноважень.
За таких обставин ТОВ “Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» є власником спірного нерухомого майна, а тому має право на його витребування у ВАТ “Дрогобицький долотний завод» у відповідності до ст. 145 ЦК УРСР.
Рішенням господарського суду міста Києва у справі від 2 грудня 2005 року у задоволенні позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року, рішення суду першої інстанції у даній справі скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі мотивовані тим, що ВАТ “Дрогобицький долотний завод» є добросовісним набувачем спірних приміщень (придбав спірне майно, сплатив за нього визначену договором купівлі-продажу суму 1 млн. 200 тис. грн., отримав його від продавця у встановленому порядку та зареєстрував право власності в Бюро технічної інвентаризації, про що отримав реєстраційне посвідчення, не знав і ніяким чином не міг знати про внутрішні проблеми відповідача ТОВ “Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва», які виникли в процесі укладення останнім договорів купівлі-продажу цього майна і які з'ясувалися набагато пізніше), а тому на нього розповсюджується режим, визначений ст. 145 ЦК УРСР, і з урахуванням цього позбавлення його права власності є неправомірним.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року з підстави неправильного застосування та порушення судом норм матеріального права.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 8 червня 2006 року порушено провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 4 квітня2006 року у справі №21/554.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 145 ЦК УРСР, якщо майно придбане у особи, яка не мала права відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати
(добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передано власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.
Вибуття речі із володіння власника поза його волі дозволяє, згідно зі ст. 145 ЦК УРСР, такому власникові витребувати свою річ у будь-кого в тому числі і у добросовісного набувача.
Судами встановлено, що договори купівлі-продажу від 9 липня 2002 року від 31 липня 2002 року, за якими ТОВ “Волгабурмаш - Україна» придбало спірні приміщення рішенням господарського суду міста Києва від 16 березня 2005 року у справі № 22/90 за позовом ТОВ “Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» були визнані недійсними з моменту їх укладення на підставі ст. 48 ЦК УРСР як невідповідні вимогам закону.
Оскільки договори купівлі-продажу нежитлових приміщень від 9 липня 2002 року і від 31 липня 2002 року були визнані судом недійсними з моменту їх укладення, то ТОВ “Волгабурмаш -Україна» не набуло права власності на приміщення і тому відповідно до ст. 225 ЦК УРСР не мала права продажу вказаних приміщень.
За таких обставин, укладений 17 грудня 2003 року між ТОВ “Волгабурмаш-Україна» та ВАТ “Дрогобицький долотний завод», договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону і господарський суд міста Києва обґрунтовано на підставі ст. 48 ЦК УРСР визнав вказаний договір недійсним.
Відтак, постанова Вищого господарського суду України та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва - залишенню в силі.
Керуючись ст.ст. 11117 - 11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансово консультативний центр сприяння розвитку підприємництва» задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 4 квітня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 лютого 2006 року у справі № 21/554 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 2 грудня 2005 року - залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Барбара В.П.
судді: Гуль В.С.
Карпечкін П.Ф.
Лилак Д.Д.
НовіковаТ.О.
Потильчак О.І.
Черногуз Ф.Ф.