26 травня 2009 р.
№ 54/9
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу консорціуму “Єдапс”, м. Київ (далі -Консорціум)
на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009
зі справи № 54/9
за позовом Консорціуму
до закритого акціонерного товариства “Холдингова компанія “Бліц-Інформ”, м. Київ (далі -ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ”)
про захист ділової репутації, визнання розповсюдженої інформації недостовірною та її спростування.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Консорціуму -Терещук Н.В.,
ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ” -Острочуба Б.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Консорціум звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ” про захист ділової репутації, визнання певної, поширеної відповідачем, інформації недостовірною та її спростування.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2008 (суддя Демченко Т.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко В.В. -головуючий, судді Вербицька О.В., Буравльов С.І.), у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями.
Консорціум звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на невірне застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які виявилися в невідповідності висновків господарських судів фактичним обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що:
- поширена відповідачем інформація “може тлумачитися” як така, що містить фактичні дані, а відтак не є оціночними судженнями;
- опублікована в газеті “Бізнес” №№ 40, 43, 46 від 01.10.2007, 22.10.2007, 12.11.2007 інформація, на яку відповідач посилається як на джерело поширеної ним спірної інформації, визнана недостовірною рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.08.2008 у справі № 2-479/2008 за позовом Консорціуму до ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ”, редакції газети “Бізнес” та інших (далі -рішення від 19.08.2008 у справі № 2-479/2008), яке набрало законної сили.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Господарськими судами у справі встановлено, що 19.03.2008 ЗАТ “ХК “Бліц-Інформ” надіслало відкритому акціонерному товариству “Український науково-дослідний інститут спеціальних видів друку” корпоративне підприємства Державна акціонерна компанія “Укрвидавполіграфія” листа від 19.03.2008 № 135/17, в якому, зокрема, було зазначено: “…у розпорядженні газети “Бізнес” є інформація, яка може свідчити про те, що високопосадовцями і приватним консорціумом “Єдапс” за попередньою змовою була реалізована шахрайська схема по впровадженню і виробництву паспортів для виїзду громадян України за кордон…”
Причиною спору зі справи є питання про наявність підстав для визнання зазначеної інформації недостовірною, такою що шкодить діловій репутації позивача, та про спростування цієї інформації.
Статтею 94 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
У Законі України “Про банки та банківську діяльність” зазначено, що ділова репутація -це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.
Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів (пункти 5 і 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 № 01-8/184 “Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію”).
Відтак шкоду діловій репутації особи може бути завдано шляхом поширення недостовірної інформації про її діяльність.
Відповідно до частини третьої статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
За приписом частини першої статті 91ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Отже, за своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене частиною першою статті 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.
Разом з тим, відповідно до частини першої та другої стаття 471 Закону України “Про інформацію”: ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень; оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Попередні судові інстанції встановили, що зазначена позивачем інформація є оціночними судженнями, оскільки не містить фактичних даних щодо способу ведення або результатів господарської (підприємницької) діяльності позивача, а за своїм змістом є критикою та оцінкою дій Консорціуму відповідачем, тому ця інформація не підлягає доведенню щодо її достовірності (правдивості), а отже не підлягає спростуванню. Позивач же звернувся за захистом своєї ділової репутації саме у зв'язку з поширенням відповідачем, на думку позивача, недостовірної інформації, а тому місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову як у відповідній частині, так і в цілому.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку не спростовують, оскільки скаржником не вказано, які ж саме фактичні дані щодо Консорціуму поширено відповідачем у згаданих відомостях, тобто не наведено переконливих доводів щодо невідповідності висновків, викладених в оскаржуваних судових актах, обставинам справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на преюдиціальність факту недостовірності інформації, поширеної про Консорціум в газеті “Бізнес” №№ 40, 43, 46 від 01.10.2007, 22.10.2007, 12.11.2007, встановленого рішенням від 19.08.2008 у справі № 2-479/2008, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду вірно зазначено, що дослідження достовірності відомостей, поширених у газеті “Бізнес”, не є предметом даного спору, а посилання у поширеній відповідачем інформації на вказане джерело не змінює її оціночного характеру.
З урахуванням викладеного рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2009 зі справи № 54/9 залишити без змін, а касаційну скаргу консорціуму “Єдапс” -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов