04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" лютого 2014 р. Справа№ 5011-72/6007-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Пашкіної С.А.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Сергієнко С.В.,
від відповідача -Богач О.Є.,
від тертьої особи - Науменко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу житлово- будівельного кооперативу «Журналіст-3» від 04.10.2013
на рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013
у справі №5011-72/6007-2012
за позовом житлово- будівельного кооперативу «Журналіст-3», м. Київ
до публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головний інформаційно-обчислюваний центр
про стягнення 66 238грн.36коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2012 року у справі № 5011-72/6007-2012 позов ЖБК "Журналіст-3" задоволено частково та стягнуто з ПАТ "АК "Київводоканал" 59247грн.10коп. зайво сплачених коштів та 1439грн.62коп. судового збору. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2013 року вказане рішення господарського суду міста Києва скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду від 15.04.2013 року зазначені постанову та рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2013 (суддя Стасюк С.В.), яке є предметом даного апеляційного оскарження, відмовлено в задоволенні позовних вимог ЖБК "Журналіст-3" про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" 66238грн.36коп. переплати за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за договором №03476/4-04 від 03.12.2003. Суд дійшов висновку про правомірність застосування ПАТ "АК "Київводоканал" при здійсненні розрахунку за надані ЖБК "Журналіст-3" послуги з водопостачання, за період з грудня 2006 року по червень 2011 року тарифів, які були погодженні розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та відповідно відсутності переплати за отримані послуги.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати, позовні вимоги задовольнити. Апелянт вказує на застосування відповідачем, протягом спірного періоду надання послуг, розпоряджень КМДА про встановлення тарифів на послуги з холодного водопостачання та водовідведення, незареєстрованих в відповідному підрозділі Міністерства юстиції України, а тому такі не набули чинності і не підлягали до застосування.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначив, що позивачем не надано доказів визнання адміністративним судом спірних розпоряджень не чинними, не надано доказів оскарження у встановленому договором порядку вартості отриманих послуг. Крім того, надані позивачем копії розшифровок КП ГІОЦ та зведені відомості розщеплення сплат КП ГІОЦ не можуть підтверджувати оплату позивачем отриманих від відповідача послуг, оскільки таку може підтвердити лише платіжний документ. Також, умовами договору не передбачена можливість виконання обов'язків третіми особами.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 до участі у справі в якості третьої особи залучено КП ГІОЦ. Третьою особою надані пояснення щодо суті спору в яких зазначено, що КП ГІОЦ виконує свої зобов'язання за договором №1109 від 02.01.2009, укладеним з позивачем. КП ГІОЦ володіє інформацією стосовно суми коштів, яка за спірний період часу була сплачена мешканцями будинків, що перебувають на обслуговуванні позивача на розподільчий рахунок КП ГІОЦ та за вказівкою позивача були перераховані у спірний період часу з розподільчого рахунку КП ГІОЦ на рахунок відповідача як сплата мешканцями позивача вартості послуг. Стосовно тарифів на житлово-комунальні послуги третя особа зазначила, що це питання знаходиться поза межами компетенції КП ГІОЦ та п. 5.4 договору №1109 від 02.01.2009 покладено на позивача.
Перевіривши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
03.12.2003 року між ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є ПАТ "АК "Київводоканал", та ЖБК "Журналіст-3" (абонент) укладено договір №03476/4-04 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався надавати позивачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а позивач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 66 238грн.36коп. суми переплати за надані останнім послуги. На думку позивача за період з грудня 2006 року по червень 2009 року він переплатив відповідачу 26 832грн.39коп. за послуги з водопостачання та водовідведення, а за період з липня 2009 року по червень 2011 року позивач переплатив відповідачу кошти в сумі 39405грн.97коп., що разом становить 66238грн.36коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що за спірний період чинними тарифами, що підлягають застосуванню, є тарифи встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.08.2002 року № 680, з наступними змінами "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення", які зареєстровано у Київському міському управлінні юстиції 30.08.2002 року за № 66/449.
Позивач вважає, що усі інші розпорядження Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, а також тарифи встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58, які застосовувались протягом спірного періоду при нарахуванні вартості послуг, всупереч вимогам законодавства не зареєстровані у відповідному підрозділі Міністерства юстиції України, а тому є такими, що не набули чинності і не підлягають застосуванню згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, судом встановлено, що спір у даній справі виник в зв'язку з неправомірним, на думку позивача, застосуванням відповідачем при здійсненні розрахунку за надані послуги з водопостачання, за період з грудня 2006 року по червень 2011 року тарифів, які були погодженні розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58, оскільки останні не набрали чинності у зв'язку з відсутністю їх державної реєстрації.
Також, судом встановлено, що за період з грудня 2006 року по лютий 2011 року, при нарахуванні вартості наданих послуг з водопостачання та водовідведення, ПАТ "АК "Київводоканал" застосовувались тарифи, затверджені Київською міською державною адміністрацією, а саме: № 1786 від 15.12.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, № 1332 від 30.11.2009 року, які набрали чинності з дня їх оприлюднення, а з 01.02.2011 року застосовувались тарифи, встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58.
Так, Рішенням Київської міської ради від 20.06.2002 року № 28/28 "Про утворення виконавчого органу Київської міської ради та затвердження його структури і загальної численності" утворено виконавчий орган Київради, який відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" паралельно виконує функції органу державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті Києві, із збереженням існуючої назви "Київська міська державна адміністрація".
Таким чином, особливістю виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження та порядок діяльності.
Розглядаючи конституційність цього положення Конституційний Суд України своїм рішенням від 25.12.2003 року № 21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення статті 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ" де зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.
Щодо компетенції виконавчого органу Київської міської ради на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, слід зазначити наступне.
Згідно з пунктом 2 частини "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (в даному випадку - Київської міської ради) віднесене встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.
Згідно з абзацом 8 статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води та питного водопостачання належить, зокрема, встановлення тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення (крім тарифів на ці послуги, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Отже, на момент існування спірних правовідносин були віднесені повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення, а тому виконавчим органом Київради (Київської міської державної адміністрації) були прийняті оскаржувані розпорядження в межах його повноважень та у спосіб, що встановлений законами України.
Спірні розпорядження прийняті з посиланням на Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", що вказує на прийняття їх відповідачем як виконавчим органом місцевого самоврядування, а не виконавчим органом державної влади.
Щодо посилань позивача на відсутність реєстрації оскаржуваних розпоряджень в Міністерстві юстиції України, то суд зазначає наступне.
З метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій видано Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992 року № 493/92 (надалі по тексту - Указ Президента України).
Статтею 1 Указу Президента України встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Відповідно до пункту 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року № 731, органи виконавчої влади направляють для виконання нормативно-правові акти лише після їх державної реєстрації та офіційного опублікування. У разі порушення зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.
Однак, відповідно до преамбули та пункту 1 Указу Президента України та пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, до предмета регулювання цих актів не віднесено акти органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів.
Таким чином, акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.
Аналогічна правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012 року у справі № К/9991/16573/11.
Крім того, як вже було зазначено судом, за приписами статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", тарифи на послуги централізованого водопостачання і водовідведення затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.
Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері надання комунальних послуг.
Зокрема, у підпункті 2 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.
Згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої та пункту 4 частини 1 статті 6 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" ця Комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.
ПАТ "АК "Київводоканал" є суб'єктом природних монополій у сфері централізованого водопостачання і водовідведення та його включено до відповідного галузевого реєстру.
Таким чином, із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є відповідач у цій справі.
Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що має бути завершено до 1 січня 2011 року. До встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Керуючись наданими Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" повноваженнями Національна комісія регулювання електроенергетики України 20.01.2011 року прийняла постанову № 58, що набрала чинності з 01.02.2011 року, якою встановлено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал".
Пунктом 13 Положення про Національну комісію регулювання електроенергетики України, затвердженого Указом Президента України від 21.04.1998 року № 335/98, діючого на момент виникнення правовідносин, встановлено, що Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства приймає рішення у вигляді постанов і розпоряджень, які є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності.
Отже, враховуючи, що із 22.07.2010 року Київська міська державна адміністрація, не може встановлювати тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій, а Національна комісія регулювання електроенергетики України в межах повноважень, наданих Законом України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", 20.01.2010 року затвердила тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ВАТ "АК "Київводоканал", відповідачем при визначенні вартості наданих позивачу послуг в період після 01.02.2011 року правомірно застосовано тарифи, встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58.
Аналогічна правова позиція стосовно правомірності застосування тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України для суб'єктів природних монополій наведена в постанові Верховного Суду України від 28.05.2013 року у справі № 5011- 64/2345-2012.
За викладених обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування відповідачем при здійсненні розрахунку за надані позивачу послуги з водопостачання, за період з грудня 2006 року по червень 2011 року тарифів, які були погодженні розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та встановлені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 20.01.2011 року № 58 та необгрунтованість вимог про стягнення з ПАТ "АК "Київводоканал" 66238грн.36коп. надмірно сплачених коштів.
Також, необхідно врахувати, що за спірний період у позивача наявна заборгованість, яка станом на 01.07.2011 р. складала 134095грн.64коп., що підтверджується розгорнутим розрахунком наданих послуг ЖБК "Журналіст-3" та витягом з розрахункового листа ЖБК "Журналіст-3".
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та матеріалах справи, прийняте відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2013 у справі №5011-72/6007-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу житлово- будівельного кооперативу «Журналіст-3» - без задоволення.
2. Справу № 5011-72/6007-2012 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді В.О. Зеленін
С.А. Пашкіна