33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
05 березня 2014 року Справа № 918/2059/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився
від відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача
Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 31 грудня 2013 року в справі № 918/2059/13 (суддя Романюк Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Модел Транс"
про зобов'язання вчинити певні дії
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31 грудня 2013 року в справі № 918/2059/13 (а.с. 2-3) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галпак» (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Модел Транс» (надалі - Відповідач) про зобов'язання вчинити дії (а.с. 4-5) позовну заяву та додані до неї документи повернуті без розгляду Позивачу.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 38-41), у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справи на розгляд до місцевого господарського суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач, як на підставу скасування посилається на той факт, що на підставі та керуючись пунктом 3 частини 1 статті 55 Господарського процесуального кодексу України Позивачем до ціни позову (8640 грн.) було додано вартість майна, що витребовувалася - 125 000 грн, тому ціна позову у тексті позовної заяви була визначена шляхом додавання (8640 грн. + 20616 грн. 67 коп.=29256 грн. 67 коп.), з суми котрої і було Позивачем сплачено судовий збір.
Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду оспорюваної суми.
Представник Позивача в судове засідання від 5 березня 2014 року не з'явився. Водночас, 5 березня 2014 року представником Позивача через канцелярію суду було подано клопотання, в котрому Позивач просив провести розгляд даної справи у його відсутності, з підстав, висвітлених у даному клопотанні та про підтримання своєї апеляційної скарги у повному обсязі.
Представник Відповідача в судове засідання від 5 березня 2014 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 51-52). Причину неявку своїх повноважних представників Відповідач суду не повідомив.
Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Відповідача за наявними у справі матеріалами.
Рівненський апеляційний господарський суд розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Рівненської області залишити без змін, виходячи з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відповідача, в якій просить: зобов'язати Відповідача повернути належне Позивачу майно, а саме редуктор М/Р ЗМПМ-50-71-320 (первісною вартістю 1 450 грн.) та Ролевий прес РП 1790 (первісною вартістю 19166 грн. 67 коп.), шляхом надання доступу до нього для його вивезення; стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованості в розмірі 8 640 грн. 00 коп..
Колегія суду звертає увагу на те, що в даній позовній заяві Позивач визначив дві позовні вимоги, а саме: немайнового характеру - зобов'язання Відповідача повернути належне Позивачу майно та майнового характеру - стягнення заборгованості в сумі 8640 грн..
Позивач як доказ сплати судового збору, додав до позовної заяви платіжне доручення № 4497 від 26 грудня 2013 року про сплату судового збору в розмірі 1 720 грн. 50 коп. саме за майнову вимогу.
У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору в встановленому порядку та розмірі.
Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як вбачається із статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп..
Колегією суддів встановлено, що до позовної заяви Позивачем не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" № 3674- VI від 8 липня 2011 року, що є порушенням вимог пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що порядок сплати судового збору, його розміри визначені у Законі України "Про судовий збір" № 3674- VI від 8 липня 2011 року та зазначає, що при подані апеляційної скарги, потрібно сплачувати судовий збір згідно даного Закону.
В силу дії підпункту 4 пункту 2, частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674 - VI від 8 липня 2011 року при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Дана норма не містить в собі визначення ставки. Водночас, розмір цієї ставки визначено в підпункті 1 пункті 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Так, вищезазначена норма (підпункт 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Законі України "Про судовий збір") передбачає ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, а саме: 2 відсотки ціни позову, проте не менше за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (на 2013 рік - 1 720 грн. 50 коп.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (68820 грн. 00 коп.).
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить - 1 розмір мінімальної заробітної плати (1 147 грн.).
Поряд з тим, пунктом 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
З огляду на усе вищеописане, колегія суду зазначає, що Позивачем не надано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі визначеному Законом України "Про судовий збір", а саме Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1720 грн., тоді як, відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", потрібно сплатити судовий збір в розмірі 2867 грн. (відповідно за вимогу майнового характеру 1720 грн. та немайнового характеру 1147 грн. 00 коп.).
Що ж стосується посилань Позивача на частину 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України.
Стаття 55 Господарського процесуального кодексу України відноситься до Розділу 8 «Подання позову» Господарського процесуального кодексу України, котрий регулює саме процедуру подання позову, форму і зміст позовної заяви, порядок подання документів, що додаються до позовної заяви, однак не має ніякого відношення до процедури сплати сум судового збору.
Водночас, як сплата та порядок розподілу судових витрат, до котрих відноситься й сплата судового збору, передбачена Розділом 6 «Судові витрати» Господарського процесуального кодексу України, а саме, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України визначає склад судових витрат.
Поряд з тим, пунктом 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (Закон України "Про судовий збір" № 3674- VI від 8 липня 2011 року).
В той же час, і Законом України «Про судовий збір» чітко визначено порядок сплати судового збору, та відсутні будь-які посилання на те, що його сплата має проводитися за статтею 55 Господарського процесуального кодексу України та не містить таких умов, які зазначені в цій статті.
Колегія суду зауважує, що такі дії Позивача, щодо сплати судового збору в розмірі 1720 грн., опосередковано свідчать про його намагання уникнення від сплати судового збору, котрий зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, за немайнову вимогу в розмірі 1147 грн. Оскільки, такий обов'язок, щодо сплати вищезазначеної суми судового збору чітко визначений Законом України «Про судовий збір», Господарсько процесуальним кодексом України (Розділом 6), постановою пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".
З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові колегія суду констатує факт того, що Позивачем не подано суду першої інстанції доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (2867 грн. 50 коп).
Пунктом 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
За таких обставин, коли Позивачем не подано доказів про перерахування судового збору за розгляд позовної заяви у встановленому розмірі, у господарського суду відсутні правові підстави для порушення провадження у справі.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Інші доводи апелянта є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним у даній судовій постанові, і до уваги апеляційним господарським судом не беруться.
З огляду на усе зазначене вище колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позовна заява і додані до неї матеріали підлягали поверненню Позивачу без розгляду.
Дане в свою чергу, і вчинено місцевим господарським судом в оскарженій ухвалі від 31 грудня 2013 року.
Враховуючи усе вищевказане у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що ухвалу господарського суду Рівненської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача-без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.
Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галпак" - залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 31 грудня 2013 року в справі № 918/2059/13 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу № 918/2059/13 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.