29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" травня 2009 р.
Справа № 10/520
за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк м. Київ від імені якого діє відділення "Кредитний центр "Поділ" ВАТ ВТБ Банк м. Київ
до 1 Відкритого акціонерного товариства "Подільський цемент" с. Гуменці, Кам'янець-Подільського району
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Сігма" м. Київ
про звернення стягнення на заставлене майно у сумі 330720 грн.
Суддя Виноградова В.В.
Представники сторін:
Від позивача: Жуков А.М.- за довіреністю №130/17.3.2 від 30.10.2007р.
Від відповідача 1: Антощук О.А. - за довіреністю №1-626 від 23.03.09р.
Від відповідача 2: не з'явився
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд звернути стягнення на заставлене майно 5100 тон цементу марки ПЦ II АШ-400 у рахунок погашення 539760 грн. збитків від інфляції у зв'язку з неповерненням 520000 грн. кредиту, наданого АКБ "Мрія" ( правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк) товариству з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Сігма" згідно з кредитним договором №59 від 24.12.02р. та забезпеченого договором від 24.12.02р. застави цементу марки ПЦII АШ-400 у кількості 5100 тон та марки ПЦ 1-500 у кількості 825 тон, який знаходиться на збереженні у ВАТ "Кам'янець-Подільський цемент" с. Гуменці, Кам'янець-Подільського району на підставі договору зберігання від 25.09.2002р. №9104/23.
Зазначає, що ТОВ "Корпорація "Сігма" у встановлений строк зобов'язання за кредитним договором №59 від 24.12.02р. не виконало, кредит, відсотки за користування кредитом та пеню не повернуло, в результаті чого заборгованість стягнуто за рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.03р. по справі №34/359. Однак рішення суду від 04.06.03р. по справі №34/359 виконавчою службою не виконано, а ТОВ "Корпорація "Сігма" фактично припинило свою діяльність (рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2008р. ) .
Вказує на те, що в забезпечення виконання кредитного зобов'язання було укладено договір від 24.12.02р. застави цементу марки ПЦII АШ-400 у кількості 5100 тон та марки ПЦ 1-500 у кількості 825 т, що знаходився на зберіганні у ВАТ "Подільський цемент" згідно договору зберігання цементу від 25.09.02р. №9104/23, укладеного між ТОВ "Корпорація "Сігма" та ВАТ "Подільський цемент".
Звертає увагу, що на запит банку щодо наявності заставленого цементу, який знаходився у відповідача на зберіганні згідно договору зберігання від 25.09.02р., відповідач листом від 27.03.03 р. повідомив, що станом на 26.03.03р. на складі підприємства немає цементу на зберіганні, який належить ТОВ "Корпорація "Сігма", оскільки за видатковою накладною №РН-0000024 від 25.12.02р. цемент марки ПЦII АШ-400 у кількості 5927т. було передано на ВАТ "Подільський цемент" в зв'язку з тим, що ТОВ "Корпорація "Сігма" не розрахувалось за отриманий товар.
В обґрунтування позову, посилаючись на ст.ст. 3,27,28 Закону України "Про заставу" стверджує, що оскільки забезпечене заставою зобов'язання за кредитним договором не виконано та відсутні правові підстави для припинення застави, банк має право звернути стягнення на предмет застави, що був повернутий ТОВ "Корпорація" Сігма" відповідачу.
Позивачем подано письмову заяву від 12.05.2009р. про уточнення позовних вимог, а саме просить суд звернути стягнення на предмет застави (5100 т цементу мазкі ПЦ II АШ-400) в рахунок погашення суми, на яку зріс борг за кредитом у зв'язку з інфляцією за період з 3.03.2006р. по березень 2009р. включно, всього на суму 330720 грн. Дана заява не суперечить чинному законодавству, а тому судом приймається.
Крім того в наданих письмових уточненнях звертає увагу суду на те, що як стало відомо банку з листування з ВАТ "Подільський цемент" , 25.12.2002р. позичальник передав ВАТ "Подільський цемент" 5100 т цементу марки ПЦ II АШ-400, що знаходиться в заставі у банку по видатковій накладній від 25.12.2002. Задовольнити вимоги в процесі виконання вирішення суду у справі банк не мав можливості, оскільки "Подільський цемент" не визнавав право банку на предмет застави.
Вважає, що зобов'язання по поверненню суми, на яку збільшився борг за кредитом у зв'язку з інфляцією має триваючий характер :насамперед виникло у позичальника наступного дня після дня встановленого для повернення кредиту ( з 25.02.2003) і поновлюється щомісячно з новим індексом інфляції. Проте суми на які щомісячно зростає борг у зв'язку з інфляцією можуть бути стягнуті банком з урахуванням терміну позовної давності, оскільки за період з 25.02. 2003р. до 2.03.2006р. у банку закінчився термін позовної давності для пред'явлення вимог від 3.03.2009р. про оплату суми, на яку щомісячно збільшується борг у зв'язку з інфляцією. Оскільки подання позовної заяви від 3.03.2009р. перервало закінчення терміну позовної давності. вважає, що у банку є право на стягнення суми боргу за період з 3.03.2006р. по день ухвалення рішення суду.
Щодо тверджень відповідача 1 про правову природу договору застави як договору застави товарів в обороті , стверджує, що договір застави від 24.12.2002 не є договором застави товарів в обороті, оскільки в ньому відсутні характерні ознаки договору застави товарів в обороті визначені ст. 42 Закону України "Про заставу" (право розпорядження заставним майном), так як згідно п. 5 договору застави від 24.12.02р. заставодавець не має права розпоряджатися заставним майном і сторони не передбачали обов'язку заставодателя замінити відчужений предмет застави іншим аналогічним у разі його відчуження. Вказує на помилковість тверджень відповідача 1 , що оскільки предмет застави не має індивідуально-визначених ознак, то договір від 24.12.2002 є договором застави товару в обороті, оскільки законодавство про заставу не встановлює правила, згідно якого договір застави, предметом якої є річ, яка має родові ознаки, є договором застави товарів в обороті.
Також вважає, що відповідач помилково посилається на ст. 28 Закону України "Про заставу", згідно якої застава припиняється також з припиненням терміну дії права, яке складає предмет застави, оскільки це правило встановлене для договору застави майнових прав, а не речей. Предметом договору застави від 24.12.2002 була річ (цемент), а не майнове право на річ.
Відповідач 1- ВАТ "Подільський цемент" у відзиві на позов та повноважний представник в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, вважаючи позовні вимоги безпідставними, оскільки по заявлених вимогах існують судові рішення господарського суду м. Києва у справі №22/171, господарського суду Хмельницької області у справі №18/1081. Звертає увагу, що позовна заява не містить належних обґрунтувань відповідно до яких відповідач несе відповідальність за невиконання договірних зобов'язань ТОВ "Корпорація "Сігма" перед банком, позивач не надав доказів покладення на відповідача обов'язку по забезпеченню виконання зобов'язань за кредитним договором у вигляді застави, не надано доказів, що ТОВ "Корпорація "Сігма" було власником цементу.
Просить суд відмовити позивачу з позові про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення збитків від інфляції за період з 25.02.2003р. по 14.01.2009р. в зв'язку з пропуском строків позовної давності, перебіг якої закінчився в 2003р.
Крім того, звертає увагу, що банк при підписанні договору застави не з'ясував належним чином чи заставне майно є власністю заставодавця, чи воно перебуває в місці збереження, не повідомлено про договір застави відповідача. Стверджує, що ТОВ "Корпорація "Сігма" не була власником 5100 тон цементу марки ПЦ II АШ-400, та не могла передавати його в заставу. Вважає, що ВАТ "Кам'янець-Подільський цемент" не може бути відповідачем у даній справі.
Повноважним представником Відповідача 1 в наданих письмових додаткових обґрунтуваннях своєї позиції (від 29.04.2009р.) посилаючись на Закон України "Про заставу", Роз'яснення Вищого господарського суду України від 24.12.1999р. № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" вказує на те, що у разі забезпечення заставою вимоги, яка не може вважатись дійсною, а також у випадку припинення забезпеченого заставою зобов'язання, незалежно від причин такого припинення, у господарського суду немає правових підстав для задоволення вимог, заснованих на договорі застави, якою забезпечувалось відповідне зобов'язання.
Зазначає, що відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" право застави припиняється при закінченні терміну дії права , що складає предмет застави.
Посилаючись на ст. 214 ЦК України , стверджує, що 3% річних , про які йдеться у статті є сумою, що її має сплатити боржник за користування грошима за час , коли боржник користувався ними неправомірно. Вказує що відповідно ст.ст. 214, 625, Цивільного кодексу України 3% річних передбачено для стягнення з боржника у тому випадку, коли договір або закон не передбачає іншого. Зазначає, що кредитний договір, передбачає оплатність користування коштами, тому борг підлягає стягненню вже з урахуванням відсотків за користування ними, тому підстави для стягнення 3% річних відсутні.
Звертає увагу на те, що банк несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив надати кредит та укласти договір застави товарів в обороті або переробці. Якщо банк неналежним чином поставився до вибору особи, то він позбавлений права вимагати відшкодування збитків набувача.
Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з пропущенням строків позовної давності.
Відповідач 2 - ТзОВ "Корпорація "Клен" , м. Київ в судове засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подало.
Розглядом матеріалів справи встановлено :
Між АКБ „Мрія”, правонаступником якого є ВАТ ВТБ Банк ( п.1 Статуту ВАТ ВТБ Банк) та ТОВ „Корпорація Сігма” 24.12.2002р. був укладений кредитний договір №59 , відповідно до якого банк відкриває ТОВ "Корпорація Сігма" відкличну кредитну лінію в національній валюті у розмірі 520000 грн. на строк до 24.02.2003р. з розрахунку 30% річних для оплати за будівельні матеріали , інші поточні потреби по господарській діяльності ; кредит надається під заставу майна позичальника ( р.р.1, 2 договору ).
Пунктом 4.2 кредитного договору передбачено, що в разі несвоєчасного повернення кредиту та погашення відсотків по ньому банк задовольняє свої вимоги шляхом: звернення стягнення на предмет застави, звернення стягнення на інше майно ТОВ „Корпорація Сігма” у разі непокриття боргу за рахунок стягнення предмету застави.Кінець дії догоовру-23.02.2003р.( п.5.1 договору)
24.12.2002 року між АКБ „Мрія” і ТОВ „Корпорація Сігма” було укладено договір застави в забезпечення повернення заборгованості згідно з кредитним договором №59 від 24.12.02р., а також відшкодування затрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на час фактичного задоволення вимог.
Згідно п. 1 зазначеного договору ТОВ „Корпорація Сігма”передає в заставу позивачу належне Корпорації на праві власності майно, а саме: портландцемент ПЦ 1-500 у кількості 825тон по ціні 213 грн. за тону та портландцемент марки ПЦ ІІ АШ-400 у кількості 5100 тон по ціні 170 грн. за тону, заставлене майно зберігається за адресою: Хмельницька область, Кам'янець-Подільський район, с. Гуменці , АТ "Подільський цемент" ( п.1 договору).
На підтвердження знаходження на момент укладення договору застави цементу на заводі ВАТ „Подільський цемент” надано договір зберігання цементу від 25.09.2002р. №9104/23, укладеного „Корпорацією Сігма” з ВАТ „Подільський цемент”. Відповідно до умов даного договору ТОВ "Корпорація "Сігма" передало ВАТ "Подільський цемент" на зберігання цемент марки ПЦ 1-500 у кількості 825тон та ПЦ ІІ АШ-400 у кількості 5100 тон., що підтверджується накладною №14 (на збереження) від 25.09.2002р. Право розпорядження цементом згідно п.1.2 договору належало „Корпорації Сігма”.
Як встановлено в рішенні господарського суду м. Києва від 27.07.2005р., Постанові Київського апеляційного господарського суду від 07.10.05. по справі №22/171 за позовом АКБ "Мрія" до ТОВ "Корпорація "Сігма" , ВАТ "Подільський цемент" про визнання недійсною угоди , рішенні господарського суду м. Києва від 19.12.2006р. №21/515 за позовом АКБ "Мрія" до ТОВ "Корпорація "Сігма", третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ВАТ "Подільський цемент" про визнання недійсною довіреності ЯДФ №441131 від 26.09.2002р. , ТОВ "Корпорація "Сігма" на підставі довіреності серії ЯДФ №441131 від 26.09.2002р. та накладної від 04.10.2002р. №В-10882 отримало у ВАТ "Подільський цемент" цемент ПЦ1-500 у кількості 825 тонн за договором №9104/23 від 25.09.2002р..
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. №34/359 за позовом АКБ "Мрія" до ТОВ "Корпорація "Сігма" про стягнення 559620, 46 грн. встановлено, що в зв'язку із невиконанням ТОВ "Корпорація "Сігма" зобов'язань за кредитним договором №59 від 24.12.2002р., з останнього стягнуто на користь АКБ "Мрія" , м. Київ 520000 грн. заборгованості за кредитом, 29917 грн. 81 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом , 9174 грн. 79 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 527 грн. 86 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користуванням кредитом. Видано наказ.
Постановою державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції від 24.12.2004р. виконавчий документ - наказ господарського суду м. Києва №34/359 від 17.06.2003р. про стягнення з ТОВ "Корпорація "Сігма" на користь АКБ "Мрія" 561438,46 грн. повернуто без виконання стягувачеві в зв'язку відсутністю коштів та майна.
В рішенні господарського суду Хмельницької області від 14.06.2007р. №18/1081 за позовом АКБ "Мрія", м. Київ до ТОВ "Корпорація"Сігма", м. Київ, ВАТ "Подільський цемент", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району про звернення стягнення на заставлене майно встановлено, що на запит банку, щодо наявності заставленого майна, що знаходиться на зберіганні за договором зберігання від 25.09.2002 року №9104/23, ВАТ „Подільський цемент” повідомило банк, що 25.12.2002 року заставлений цемент переданий „Корпорацією Сігма” „Подільському цементу”, в доказ чого банку була направлена накладна № РН-0000024 від 25.12.2002 року.
Листом від 27.03.2003р. №8-46ю ВАТ "Подільський цемент" повідомило банк, що станом на 26.03.2003р. на складі підприємства на зберіганні цемент, який належить ТОВ "Корпорація "Сігма", відсутній, оскільки ТОВ "Корпорація "Сігма" не розрахувалась за отриманий цемент, товар був повернутий на ВАТ 25.12.2002р. згідно видаткової накладної №РН-0000024.
Виходячи з цієї відповіді, банк звернувся з позовом до суду про визнання недійсним відчуження спірного цементу, переданого ВАТ „Подільський цемент” за накладною №РН-0000024 від 25.12.2002 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2005 року у справі № 22/171 про визнання недійсною угоди по відчуженню 5100 тон цементу марки ПЦ II АШ-400 вчинену 25.12.02р. у задоволенні цього позову банку відмовлено, оскільки видаткова накладна №РН- -0000024 не є договором і не може бути визнана недійсною.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 14.06.2007р. №18/1081 за позовом АКБ "Мрія", м. Київ до ТОВ "Корпорація"Сігма", м. Київ, ВАТ "Подільський цемент", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району про звернення стягнення на заставлене майно а саме цемент ПЦ ІІ АШ-400, який знаходиться у ВАТ "Подільський цемент" на підставі договору зберігання від 25.09.2002р. №9104/23 у кількості 5100т. в рахунок погашення відсотків за кредитним договором на суму 468000 грн. ( залишене без змін Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.09.2007р., Постановою Вищого господарського суду від 06.02.2008р.) в позові відмовлено в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Позивач, посилаючись на неповернення ТОВ "Корпорація "Сігма" заборгованості за кредитним договором , яка стягнута за рішенням суду від 04.06.2003р. , посилаючись на ст.214 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України, звернувся до суду з позовом , враховуючи уточнення позовних вимог , про звернення стягнення на заставлене майно - 5100 тон цементу марки ПЦ ІІ АШ-400, що знаходиться у ВАТ " Подільський цемент" с. Гуменці , Кам'янець-Подільського району у рахунок погашення суми, на яку збільшився борг по кредиту в зв'язку з інфляцією за період з 03.03.2006р. по березень 2009р., всього на суму 330720 грн.
Аналізуючи надані по справі докази, пояснення сторін, оцінюючи їх в сукупності до уваги приймається наступне:
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Згідно ст. 181 ЦК УРСР в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Застава виникає в силу договору чи закону.
Заставою може бути забезпечена дійсна вимога. Застава може мати місце також щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.
Відносини застави регулюються Законом України "Про заставу", іншими актами законодавства.
Стаття 20 Закону України "Про заставу" передбачає, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТОВ "Корпорація "Сігма" було укладено кредитний договір №59 від 24.12.2002р. та договір застави від 24.12.2002р. в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Корпрація "Сігма" по кредитному договору №59 від 24.12.2002р.
Відповідно до п.п.3.3. кредитного договору №59 від 24.12.2002р. позичальник зобов'язувався повернути кредит не пізніше терміну, вказаного в п.1.1 (24.02.2003р.) Пункт 5.1 вказаного договору передбачає строк дії даного договору: початок дії договору - дата списання грошових коштів з позичкового рахунку, кінець дії - 24 лютого 2003 року.
У відповідності із п.4.2. в разі несвоєчасного повернення кредиту та погашення відсотків по ньому Банк задовольняє свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет застави або звернення стягнення на інше майно позичальника у разі непокриття боргу за рахунок стягнення предмету застави.
ТОВ "Корпорація Сігма" свої зобов'язання по кредитному договору №59 від 24.12.2002р. не виконало.
Борг відповідача за кредитним договором на суму неповерненого кредиту, відсотків і пені, що розраховані позивачем станом на 11.04.2003 року, визнаний рішенням господарського суду м. Києва 04.06.2003 року у справі №34/359 за позовом АКБ „Мрія” до ТзОВ „Корпорація Сігма”, що в силу ст. 35 ГПК України не потребує доведенню знову. Рішення не оскаржувалось, набрало законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Постановою державного виконавця відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції від 24.12.2004р. виконавчий документ - наказ господарського суду м. Києва №34/359 від 17.06.2003р. про стягнення з ТОВ "Корпорація "Сігма" на користь АКБ "Мрія" 561438,46 грн. повернуто без виконання стягувачеві в зв'язку відсутністю коштів та майна. До подання позову у даній справі відповідач-2 обов'язку щодо сплати боргу не виконав.Позивач дій щодо стягнення заборгованості не вживав.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України , правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких , встановлений законодавством , що діяло раніше , не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Оскільки строк пред'явлення позову на момент набрання чинності новим ЦК України про стягнення інфляційних з суми боргу, визначеної рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. по справі №34/359 не сплив , тому суд застосовує до спірних правовідносин правила про позовну давність , встановлені ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
З огляду на викладене строк позовної давності щодо основної вимоги - стягнення боргу та відповідно щодо звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення боргу розпочався 24.02.2003р.
Однак, враховуючи рішення господарського суду м. Києва від 04.06.2003р. по справі №34/359 за позовом АКБ "Мрія" до ТОВ "Корпорація "Сігма" про стягнення 559620, 46 грн., з яких 520000 грн. заборгованості за кредитом, 29917 грн. 81 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом , 9174 грн. 79 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 527 грн. 86 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користуванням кредитом та враховуючи вимоги ст. 69 ГПК України ( щодо строку вирішення спору) перебіг строку позовної давності перервався. Дане рішення набрало законної сили 15.06.2003р.
Позивач звернувся до суду із позовом 13.03.2009р.
Враховуючи вищенаведені обставини, оскільки сплив строк позовної давності до основних вимог, суд вважає, що відповідно до ст. 266 ЦК України сплив строк і для додаткових вимог - звернення стягнення на заставлене майно - 5100 тон цементу марки ПЦ ІІ АШ-400 в рахунок погашення 330720 грн. інфляційних нарахувань на суму неповернутого основного боргу.
Згідно п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З огляду на викладене, сплив позовної давності та враховуючи заяву відповідача про застосування спливу позовної давності у задоволенні позову необхідно відмовити.
Крім того, в порушення вимог ст. 33 ГПК України позивачем суду не надано доказів щодо підтвердження позовних вимог до ВАТ "Подільський цемент" про звернення стягнення на заставлене майно - 5100 тон цементу марки ПЦ ІІ АШ-400 в рахунок погашення 330720 грн. інфляційних нарахувань на суму неповернутого ТОВ "Корпорація "Сігма" основного боргу.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача .
Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Суддя В.В. Виноградова
Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2009р.
Від друк 4 пирм.1-до справи, 2- позивачу, 3,4-відповідачам.