"12" травня 2009 р. Справа № 1/118/09
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Владам-Юг»
/54011, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 102, кв.9/
До відповідача: Акціонерного комерційного банку “Київ”
в особі Миколаївської філії АКБ «Київ»
/54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 1-а/
позивач просить: примусово зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 16 від 02.02.2009р. про перерахування 117 612 грн. до Держбюджету (податок на прибуток);
зобов'язати виконати перерахування залишку грошових коштів в розмірі 22 792, 99 грн. на р/р 26000102066 в МФ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв;
розірвати договір від 04.01.1999 року на здійснення розрахунково-касового обслуговування;
стягнути пеню в розмірі 4 217, 83 грн., 3 % річних в розмірі 346, 67 грн.
Суддя Васильєва Л.І.
Представники:
Від позивача: Лемешко О.В., довіреність від 04.02.2009р.
Від відповідача: Фертиков А.І., довіреність від 27.03.2009р.
Позивач звернувся з позовом і просить: зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 16 від 02.02.2009р. про перерахування 117 612 грн. до Держбюджету (податок на прибуток), зобов'язати виконати перерахування залишку грошових коштів в розмірі 22 792, 99 грн. на р/р 26000102066 в МФ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв, розірвати договір від 04.01.1999 року на здійснення розрахунково-касового обслуговування, стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 217, 83 грн., 3 % річних в розмірі 346, 67 грн. (а.с.46-47).
Відповідач у письмовому відзиві (а.с.19-20) заперечує проти позову посилаючись на призначення в Акціонерному комерційному банку «Київ»з 09.02.2009 року тимчасової адміністрації та введенням згідно постанови НБУ за № 53 від 06.02.2009р. мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.
Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін - суд
04.01.1999 року між позивачем і відповідачем укладено договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування (а.с.8). Згідно умов договору банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача відповідно до встановлених правил (п.2.2 Договору).
Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність згідно з умовами договору ініціював переказ через відповідача власних грошових коштів, а саме платіжного доручення № 16 від 02.02.2009 року на суму 117 612 грн.
Відповідно до вимог статті 8.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження.
Нормами п.30.1 ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Відповідач зобов'язання щодо виконання доручення клієнта виконав не належним чином, переказ коштів за платіжним дорученням № 16 від 02.02.2009 року на суму 117 612 грн. банком не закінчений, на рахунок отримувача (держбюджет) кошти зараховані не були. Свою відмову здійснити переказ грошових коштів позивача відповідач пояснив недостатністю коштів на кореспондентському рахунку АКБ “Київ” на час здійснення переказу, послідуючим призначенням згідно постанови № 53 від 06.02.2009р. НБУ тимчасової адміністрації та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців -з 09.02.2009р. по 09.08.2009р.
Позивач просить зобов'язати відповідача виконати платіжне доручення № 16 від 02.02.2009р. про перерахування 117 612, 00 грн. до державного бюджету, стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання відсотки в розмір 4 217, 83 грн. та річні в розмірі 346, 67 грн. Крім цього позивач просить розірвати договір від 04.01.1999р., укладений між сторонами на здійснення розрахунково-касового обслуговування та зобов'язати відповідача здійснити перерахування залишку грошових коштів в сумі 22 792, 99 грн. з рахунку позивача відкритому в Миколаївської філії АКБ “Київ” на р/р 26000102066 в МФ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв.
Позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. № 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Як вбачається з матеріалів справи та умов договору, позивачем відкрито саме поточний рахунок. Поточний рахунок -рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до статей 1066-1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначити та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Предметом договору банківського рахунка є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»визначені послуги, надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.
Отже, за своєю правовою природою договір банківського рахунка (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 53 від 06.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Київ” призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік -з 07.10.2008 року по 06.10.2009 року; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість -з 09.02.2009 року до 09.08.2009 року.
Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України “Про банки і банківську діяльність”. В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію, останнім є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У відповідності із ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Відповідач за договором від 04.01.1999р. зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача відповідно до встановлених правил, тобто за договором відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки це є лише послуга з боку банку.
Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень підпадають під дію мораторію, введеного з 07.10.2008 року, є безпідставними та необґрунтованими, позивач і відповідач не є кредитом і боржником в розуміння ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Крім того, посилання відповідача на приписи постанови Правління Національного банку України N 53 від 06.02.2009 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Київ” - не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках) та статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину (у тому числі договору).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем не надано доказів виконання умов договору від 04.01.1999р. в частині перерахування грошових коштів згідно виставленого позивачем платіжного доручення № 16 від 02.02.2009 року на суму 117 612 грн.
Крім того, слід звернути увагу, що у разі своєчасного виконання банком прийнятих на себе зобов'язань, спірна ситуація не мала б місця у правовідносинах сторін. Як вище зазначалось, спірне платіжне доручення надано банку 02.02.2009 року, і згідно умов договору мало бути виконано цього самого дня, або наступного дня 03.02.2009 року. Мораторій введено постановою Правління Національного банку України № 53 від 06.02.2009 року з 09.02.2009р. Тобто зобов'язання мали бути виконані відповідачем ще до дати прийняття постанови № 53.
За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором дає позивачу право на захист порушеного права шляхом спонукання відповідача до виконання обов'язку відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На день розгляду спору відповідач переказ коштів за платіжним дорученням № 16 від 02.02.2009 року на суму 117 612 грн. не довів, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення № 16 від 02.02.2009р. про перерахування 117 612, 00 грн. до державного бюджету на умовах за договором від 04.01.1999р. про здійснення розрахунково-касового обслуговування на дату подання їх для виконання відповідачу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розірвання договору, зобов'язання здійснити перерахування залишку коштів з рахунку позивача на інший рахунок та стягнення з відповідача відсотків та річних слід зазначити наступне: у положеннях ст. ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України проголошено принцип свободи договору. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 13.02.2009р. про закриття поточного рахунку. Заява отримана відповідачем, про що свідчить відмітка штампу банку (а.с.9). В заяві повідомлялось про намір позивача закрити рахунок, а залишок коштів перерахувати на рахунок р/р 26000102066 відкритий у МОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв. Відповідач відмовився виконати вимогу позивача, мотивуючи відмову знаходженням на рахунку позивача коштів, на які накладено мораторій.
Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в випадках, встановлених договором або законом. При цьому, вказаною нормою визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання за договором про здійснення розрахунково-касового обслуговування в частині здійснення своєчасного розрахунково-касового обслуговування позивача, а також ігнорується право позивача на вільне розпорядження власними коштами, що є істотним порушенням договору та принципу свободи договору.
Абз.2 п.32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»встановлено відповідальність банку перед платником та отримувачем за порушення строків завершення переказу у вигляді пені у розмірі 0, 1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.
Розмір пені за період з 02.02.2009р. по 10.03.2009р. складає 4 217, 83 грн.
Крім того, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних.
Розмір річних за період з 02.02.2009р. по 10.03.2009р. складає 346, 67 грн.
Отже, вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд
Зобов'язати Акціонерний комерційний банк “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” виконати платіжне доручення № 16 від 02.02.2009р. про перерахування 117 612 грн. (податок на прибуток) до Держбюджету /одержувач Держбюджет Центрального р-ну, р/р 31115009700006, код 23626096, банк одержувача ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 101/.
Зобов'язати Акціонерний комерційний банк “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” виконати перерахування залишку грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю “Владам-Юг” в розмірі 22 792, 99 грн. на р/р 26000102066 в МФ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв.
Розірвати договір від 04.01.1999 року на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладений між Акціонерним комерційним банком “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Владам-Юг”.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” /54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 1-а, код ЄДРПОУ 19298864/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Владам-Юг” /54011, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 102, кв.9, код ЄДРПОУ 24790659/ 4 217, 83 грн. пені та 346, 67 грн. річних.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Київ” в особі Миколаївської філії АКБ “Київ” /54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 1-а, код ЄДРПОУ 19298864/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Владам-Юг” /54011, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 102, кв.9, код ЄДРПОУ 24790659/ 85 грн. і 1 450 грн. державного мита; 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати накази на стягнення коштів та судових витрат.
Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Л.I.Васильєва