вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
20.05.09Справа №2а-3896/09/2/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ВАТ «Судобудівний завод «Залів», м. Керчь
до Державної податкової інспекції у м. Керчі
про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача - Фірсова С.Г. - пред-к, дов. від 08.05.2009 р.
від відповідача - не з'явився .
Суть спору: ВАТ «Судобудівний завод «Залів» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі (далі відповідач) № 0003251502/0 від 17.12.2008 р., згідно з яким йому зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення відповідачем невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач явку своїх представників у судові засідання не забезпечив, про час та дні їх проведення був сповіщений належним чином, надіслав до суду заперечення на позов (вих. № 5261/10/10-0 від 17.04.2009 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту .
Відповідач 18.05.2009 р. надіслав до суду клопотання (вих. № 7920/10/10-0 від 15.05.2009 р.) про розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
Під час проведення 20.05.2009 р. судового засідання представник позивача наполягав на вимогах, викладений у позові, не заперечував проти розгляду справи без участі представника відповідача.
Суд, вислухавши думку представника позивача, вивчивши клопотання відповідача, керуючись ст. 128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , суд
Відповідач провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2008 р., травень 2008 р., серпень 2008 р., за результатами якої 16.12.2008р. склав Акт №2580/15-2/14307251. У зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем вимог п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , що спричинило завищення сум ПДВ, що заявлені до відшкодування за квітень 2008 р. у розмірі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259 грн.
На підставі акту перевірки від 16.12..2008 р. №2580/15-2/14307251 відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2008 р. №0003251502/0 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 255041 грн. , в тому числі за квітень 2008 р. у сумі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено поняття бюджетного відшкодування , яке є сумою, яка підлягає поверненню платнику податків з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.
Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов'язання це загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковий період - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг).
Відповідач у акті перевірки №2580/15-2/14307251 та у своїх запереченнях вказує на те, що під час проведення зустрічних перевірок підприємств , які мали стосунки з контрагентом позивача ТОВ «Залів-Метал» за ланцюгом постачання до кінцевого виробника продукції , яка була придбана першим , встановлено, що перевірку такого постачальника, як ТОВ « ВТ Альянс», провести неможливо , в наслідок чого зроблений висновок про те, що непідтверджений факт сплати податку на додану вартість до бюджету України постачальниками металовиробів на суму 255041 грн. за період часу квітень , травень, серпень 2008 р.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач за зазначений період часу сплатив ТОВ «Залів-Метал» разом з оплатою придбаних у нього металовиробів ПДВ на загальну суму 255041 грн. Відповідач у порядку, передбаченому ст. 71 КАСУ , не надав доказів того, що позивач не виконав зобов'язання щодо проведення розрахунків за придбаний товар, не сплатив суми ПДВ
Позивач , який мав права на бюджетне відшкодування по ПДВ, відніс сплачений ним під час здійснення розрахунків з зазначеними контрагентами ПДВ до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів, а саме за квітень 2008 р. у сумі 219272 грн., за травень 2008 р. - 15510 грн., за серпень 2008 р. - 20259 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що матеріали справи свідчать про наявність у позивача сум підтвердженого відповідачем бюджетного відшкодування по ПДВ, які були не менш сум його зобов'язань по ПДВ у зазначені звітні періоди, надання ним податкових накладних на товар , отриманий у вказаного постачальника , суд вважає, що позивач правомірно включив 255041 грн. до сум бюджетного відшкодування.
З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті №2580/15-2/14307251 від 16.12.2008 р. , на підставі якого складено спірне податкове повідомлення - рішення, висновок про те, щодо позивач порушив порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Так, відповідач наголошує, що встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім - включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. З цього відповідач робить висновок, що позивач має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість лише у тій сумі, яку його постачальники фактично (грошовими коштами) сплатили в звітному періоді до бюджету. Тому, на його думку, у позивача відсутнє право на податковий кредит і, як слід, на бюджетне відшкодування у сумі, вказаної у податковій декларації. Такій висновок начебто витікає з аналізу норм п.1.8 ст.1, пп. 7.4.1 п.7.4, пп. 7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Але на думку суду ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яка регламентує порядок визначення суми бюджетного відшкодування, не ставить таке визначення в залежність від фактичної сплати грошима у бюджет податку на додану вартість постачальниками. Більш того, якщо податок на додану вартість фактично не сплачений постачальнику товарів (послуг), то така сума податку (нарахована, але не сплачена постачальникам) може лише формувати від'ємне значення податкових зобов'язань у звітному періоді та включатись до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто бюджетному відшкодуванню вона не підлягає. Тому на такі випадки пункт 1.8 Закону не розповсюджується.
Також з аналізу норми пп. 7.5.1 п 7.5 ст. 7 Закону, яка наведена вище, слідує, що мова йде про оплату товарів (робіт, послуг) саме постачальникам таких товарів (робіт, послуг) та сплати сум ПДВ при здійснені такої оплати.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для зменшення бюджетного відшкодування позивача за вказаний період часу на 255041грн.
В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Під час судового засідання, яке відбулось 20.05.2009р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 25.05.2009 р. .
Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі і № 0003251502/0 від 17.12.2008 р.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Яковлєв С.В.